Звичайне незвичайним способом

Протягом більше двох тисяч років люди вважали, що важкі предмети падають швидше легких. Ця класична мудрість грунтувалася на спостереженнях давньогрецького філософа Аристотеля. Люди вірили йому, тому що його думки здавалися правильними.

Але в 17 столітті Галілео Галілей вирішив перевірити закон Аристотеля. За легендою він скидав у Пізанської вежі кулі різної маси.

Під час своїх експериментів Галілео виявив, що важкі предмети падають швидше легких через менший повітряняний опір: повітря заважає легкому об'єкту сильніше, ніж важкому.

Рішення Галілея перевірити закон Аристотеля стало поворотним моментом в науці, воно ознаменувало початок перевірки всіх загальноприйнятих законів дослідним шляхом. Досліди Галілея з падаючими тілами привели до нашого початкового розуміння прискорення під дією гравітації.

Ми всі отримуємо від народження приблизно однакові здібності. Протягом багатьох років люди всебічно вивчали геніїв і приходили до певних висновків. Одним з найбільш важливих висновків стало те, що генії - це не обов'язково люди з високим коефіцієнтом розумових здібностей. Часто геніями є звичайні люди, які просто вміють використовувати свій розум не стандартним способом, не так, як це робить середньо одарована або навіть більш здібна людина. Це означає, що дуже багато людей, в принципі, якщо захочете, може піднятися до рівня генія, якщо навчиться мислити так само, як вони.

Чому ж, в такому разі, кожен другий не геній? Раніше рідко хто доживав до 30 - 40, люди не мали змоги вивчати навіть елементарні, початкові знання такі, як читання і писання і в основному працювали з ранку до вечору на городах, слыдкували за худобою і т.д. В чому ж проблема сучасних людей? Ми більше не дивуємся. Як писав Олександр Сергійович Пушкін: «Ми ліниві й не допитливі». А можна додати: «Ми байдужі». Ми втрачаємо здатність дивуватися. Багато чого не помічаємо, багатьом не цікавимося, на багато що не звертаємо уваги. Кожен з нас зайнятий своїми проблемами, своїми справами. Але є такі хвилини, коли людина, немов прокинувшись, раптом починає помічати те, на що раніше не звертала уваги або починає бачити щось під дивовижним кутом.

Зараз більша частина населення Землі має доступ до навчання з одного боку, але з іншого навчання в школах, особливо у вітчизняних, націлене далеко не на ті речі на яке повинно, щоб виростити людей здатних на великі відкриття. До речі школи в своєму сьогоднішньому вигляді є продуктом історії, а не наукових досліджень процесу навчання дітей. Ті схеми і програми, які застосовуються зараз в школах, розроблялися ще за часів протестантської Реформації, коли школи створювалися для того, щоб діти вчилися читати Біблію, без питань вірили в Святе Письмо і без жодних сумнівів підпорядковувалися можновладцям. Творці перших шкіл максимально ясно говорили про це в своїх працях. Вони навіть не думали про те, що школа може стати тим місцем, де учням прививатися критичне мислення, творча ініціатива і здатність вчитися самостійно - тобто все те, що вкрай необхідно для досягнення успіху в сьогоднішній економіці. Для них свавілля було гріхом, і його необхідно було вибивати з дітей палицею, але ні в якій мірі не заохочувати. Згадується виступ американського коміка Джорджа Карліна: «Шкільна форма! Погана ідея! Ідея про те що шкільна форма допомагає дотримувати в школі порядок ...! Хіба всі ці школи і так мало шкодять змушуючи дітей думати однаково? Тепер вони хочуть щоб вони і виглядали однаково? І до речі ідея якось не нова! я про неї вперше прочитав зі старих газет року так 1930-го... Але там важко було щось зрозуміти, тому що все було на німецькому!».

Як правильно зазначив автор у своїй статті, сьогодні, щоб зацікавити людей, треба їх шокувати. Навколо нас стільки дивного, але ми часом цього не помічаємо. Ми постійно користуємося мобільними телефонами і навіть не можемо уявити собі, що був час, коли люди обходилися без цього предмета. Телевізор, комп'ютер, інтернет, предмети побутової техніки оточують нас всюди, ми перенасичені всіми цими новинками. Технології розвиваються набагато швидше ніж більшість про них дізнається.

І все ж таки залишаються люди які ще вміють дивуватися і дивувати. Якби люди не вміли дивуватися, вони нічого б не придумали, не зробили б унікальних відкриттів.

Непросто дивуватися в нашому світі, тому що світ непростий. І все ж треба вміти в звичайному побачити незвичайне і зберегти це вміння до кінця днів. Тоді ніякі будні не страшні. Якщо ти не вмієш дивуватися, якщо ти байдужий, тобі буде нудно жити. Навколо стільки дивного, що належить природі. Головне - помітити, не пройти повз, не пропустити. Навколо стільки дивовижних і прекрасних речей, подій, людей. І як би часом нам важко не було, наше життя теж прекрасне і дивовижне.