4.Створення теоретичної моделі дослідження.

Теоретична модель (у дослідженні) - являє собою деякий чіткий фіксований зв'язок елементів, припускає визначену структуру, що відбиває внутрішні, істотні відносини реальності. Виступає як модель сущого (тобто реального, різноманітних проявів буття).

Під моделлю розуміється внутрішня структурна організація оригіналу, яка імітує спосіб взаємодії об’єкта з середовищем.

Встановлюючи подібність моделі й оригіналу за частинами їх структур, отримується інформація про функції моделі, виходячи з функцій оригіналу. Цілісність моделі забезпечується єдністю структурних (мета, зміст процесу, результат) і функціональних компонентів (етапи, критерії, рівні сформованості). Даний метод дослідження дозволяє представити об’єкт, що цікавить, наочно, у вигляді моделі. Модель дослідженні одночасно може бути як об’єктом вивчення, так і експериментальним засобом.

Під моделлю розуміється зображення, схема, опис якого-небудь об’єкта або їх системи, яка спрощує структуру оригіналу.

Структурні елементи теоретичної моделі дослідження:

1) категорії;

2) поняття;

3) терміни.

Засоби створення теоретичної моделі дослідження:

1) концептуалізація;

2) конкретизація;

3) опраціоналізація.

Концептуалізація - 1) процедура введення онтологічних уявлень в накопичений масив емпіричних даних, що забезпечує теоретичну організацію матеріалу і схематизація зв'язку понять, що відображають можливі тенденції зміни референтного поля об'єктів, що дозволяє продукувати гіпотези про їхню природу і характер взаємозв'язків (первинне концептуальне пояснення, пояснювальна стратегія); 2) спосіб організації розумової роботи, що дозволяє рухатися від первинних теоретичних концептів до все більш абстрактним конструктам, розгортаючи всю структуру наукової теорії, з одного боку, і вписувати наукову теорію в ширші дисциплінарні контексти - з іншого (інтерпретаційні схема дослідження).

Призначення концептуалізації:

1) дозволяє рухатися до все більш осяжних пояснень області фактору;

2) вписувати одне знання в інше, більш загальне, а кінцевому підсумку - і в культуру;

3) виявляє неясності, допущення і протиріччя, що вимагають побудови нового предмета і онтологізіруется його нової концептуальної схеми;

4) позначення можливих на даний момент способів роботи на теоретичному рівні.

Результатом концептуалізації є концептуальна схема дослідження - певна сукупність гіпотез і пропозицій (припущень) про природу досліджуваних об'єктів, заснована на наявних теоретичних висновках і умовиводах.

Конкретизація - подання до конкретному виді - сходження від абстрактного до конкретного - метод наукового дослідження, що складається в русі теоретичної думки до все більш повного, всебічного і цілісного відтворення предмету.

Абстрактне - бідне, одностороннє знання.

Конкретне - повне і змістовне знання.

Однією з умов можливості конкретизації є наявність вихідної теоретичної конструкції (концепції дослідження).

Інтерпретація - процедура логічного аналізу понять в дослідженні, трактування (пояснення) основних понять.

Теоретична інтерпретація - 1) тлумачення поняття через встановлення зв'язків з більш загальними поняттями і категоріями; 2) пояснення поняття через поняття меншою мірою спільності; 3) теоретична інтерпретація емпірично встановлених фактів.

Емпірична інтерпретація: пряма - встановлення емпіричних ознак, теоретичних понять, непряма - встановлення емпіричних ознак на основі логічних зв'язків.

Операционализация - продовження і деталізація інтерпретації основних понять, їх «розчленування» на складові елементи, отримання більш простих (операціональних) понять, що піддаються вимірюванню в ході емпіричного дослідження.

Структурна операціоналізація - розчленування основного поняття на структурні елементи, головні характеристики предмета дослідження.

Факторна операціоналізація - процедура виявлення чинників, які безпосередньо або опосередковано впливати на стан досліджуваного явища, процесу.

Етапи операционализации:

1) створення образу (загального уявлення про предмет, об'єкт дослідження);

2) побудова сітки (переліку) характеристик об'єкта (поняття);

3) вибір індикаторів (показників);

4) побудова індексів.

5.Інтерпретація емпіричних даних.

Аналіз одержаних даних дає змогу порівняти результати обробки (відсотки, розподіли, середні величини тощо) для груп респондентів, наприклад із різними характеристиками, інтересами, ступенями задоволеності і т. ін. Проводиться також порівняльний аналіз наявних даних із результатами аналогічних досліджень та статистичною інформацією. Окремі тенденції можна виявити шляхом зіставлення показників за різні роки, простежити напрями їх зміни з часом.

Змістовне пояснення числових даних (таблиць, середніх величин під час проведення експерименту) називають інтерпретацією. Стосовно порядку та способів інтерпретації, обґрунтування й формулювання висновків загальних, усталених, стандартних порад немає.

Потреба в інтерпретації понять, пов'язана з обґрунтованістю наукових припущень (гіпотез), перевіряється шляхом зіставлення загальних посилок з менш загальними, а в кінцевому результаті - на засадах безпосереднього спостереження реальних подій. Пошук емпіричних значень понять називають емпіричною інтерпретацією тлумачення, а визначення цього поняття за допомогою зазначення правил фіксування відповідних емпіричних ознак - операційним визначенням ознаки.

Емпіричну інтерпретацію можна розглядати як процес зворотного абстрагування. У ході розробки програми наукового дослідження дослідник повинен виокремлювати ключові поняття, які виражають основні точки проблеми, що вивчається. Саме вони і піддаються емпіричній інтерпретації. Це дає змогу не тільки формулювати, а й перевіряти гіпотези на базі емпіричних даних. Інтерпретація понять в операційних тлумаченнях означає пошук емпіричних ознак, які пояснюють значення цих тлумачень стосовно завдань.

Отже, інтерпретація загальних понять визначає емпіричну галузь, яка збігається з предметом дослідження. Подальший аналіз повинен "виявляти" образ предмета, зробити його вираженим, більш чітким і визначеним. Предмет підлягає системному аналізу. Загалом системному аналізу підлягає об'єкт дослідження, а у процесі розчленовування об'єкта на елементи здійснюється перетворення його в предмет цілеспрямованого дослідження.

Отже, якість, правильність, глибина інтерпретації цілком залежать від кваліфікації дослідника, широти його світогляду, життєвого досвіду. Необхідно вміти пов'язувати зроблені висновки з практичним вирішенням відповідних поточних та перспективних завдань.