5.2. Структура біоценозів

Для визначення ролі, яку відіграє той чи інший вид у БГЦ, І.Грінель ввів поняття "екологічні злидні". Це абстрактне поняття. Воно включає хімічні, фізичні, фізіологічні екологічні фактори, необхідні організму для життя, що визначається його морфологічної пристосованістю, фізіологічними реакціями і поведінкою. За образним висловом Ю.Одума, термін "екологічна злидні" відноситься до ролі, яку відіграє організм в екосистемі, інакше кажучи, місцеперебування - це "адреса", тоді як ніша "професія" вигляду.

Абсолютно різні види можуть займати одну екологічну нішу (сумчастий вовк (Thylainus cynocephalius) і звичайний вовк у Європі). Буває навпаки - одному виду в різних біоценозах властиві різні екологічні ніші (короїд - топограф (Ips typographus) в Сибіру і європейської частини Росії є шкідником їли, а на Кавказі - сосни). Один і той же вид в різні періоди життя може займати різні ніші. (Пуголовок харчується рослинною їжею, а дорослі жаби - м'ясоїдні).

5.2.2. Екологічна ніша

Кожен конкретний БЦ характеризується строго певним видовим складом. При цьому одні види біоценоза можуть бути представлені численними популяціями, а інші нечисленними. У зв'язку з цим в будь-якому біоценозі можна виділити один або декілька видів, що визначають його вигляд.

Види, що займають провідне, панівне становище в біоценозі називаються домінуючими або домінантними. У діброві - дуб, в бору - сосна, в типчаково - ковилового степу - ковила і типчак.

Види, що живуть за рахунок домінантів, називаються предомінантамі. Приміром, у діброві ними є годуються на дубі комахи, сойки, мишоподібні гризуни.

У біоценозі є так звані едифікатори, тобто види, що створюють умови для життя інших видів даного біоценоза.

Всі види, що складають біоценоз, певною мірою є домінуючими видами і едіфікаторамі.

Усередині біоценозу формуються більш-менш тісні угруповання, комплекси популяцій, що залежать або від рослин - едіфікаторов, або від інших елементів біоценоза. Так створюються консорції.

Консорція - це сукупність популяцій організмів, життєдіяльність яких в межах одного БГЦ профічно або топічно пов'язана з центральним видом автотрофної рослини.

5.2.3. Видова структура

У ході тривалого еволюційного перетворення, пристосовуючись до певних абіотичних і біотичних умов, живі організми в результаті так розмістилися в БГЦ, що практично не заважають один одному, тобто їх розподіл носить ярусний характер.

Ярусність - це явище вертикального розшарування біоценозу на різновисокі структурні частини. Найбільш чітко вона виражена в фітоценозах. Яруси визначають додавання і структуру в фітоцінозах. Якщо їх мало, то рослинне співтовариство називають простим, багато - складним.

Є й внеярусні організми. Це ліани, епіфіти, парзіти, а також багато тварин, вільно переходять з одного ярусу в іншій.

5.2.4. Екологічна структура

Кожен біоценоз складається з певних екологічних груп організмів. Ці групи, займаючи подібні екологічні ніші, в різних бц можуть мати неоднаковий видовий склад. Наприклад, в сухих аридних умовах домінують склерофіти і сункуленти, а на зволожених територіях - негрофіти. Екологічну структуру біоценозу відображає також співвідношення груп організмів, що об'єднуються подібним типом харчування. Так, у лісах переважають сапрофаги, в заспівати - фітофаги, в глибинах Світового океану - хижаки і детритофаги і т.д.

Екологічна структура біоценозу - це його склад з екологічних груп організмів, що виконують в співтоваристві в кожній екологічній ніші певні функції.