2.2. Негативний вплив емоцій і почуттів на людину

Негативна емоція дезорганізує діяльність, яка призводить до її виникнення, але організує дії, спрямовані на зменшення або усунення шкідливих впливів. Виникає емоційна напруженість. Вона характеризується тимчасовим зниженням стійкості психічних та психомоторних процесів, що, у свою чергу, супроводжується різними досить вираженими вегетативними реакціями та зовнішніми проявами емоцій. Виникає і розвивається вона у зв’язку з різними емоційними, психогенними, стресогенним та іншими факторами, тобто дуже сильними впливами на мотиваційну, емоційну, вольову, інтелектуальну сфери, супроводжуються різними емоційними реакціями, переживаннями.

Швидкість і ступінь розвитку в людини напруженості в чому визначається індивідуальними психологічними особливостями, зокрема, рівнем емоційної стійкості особистісної тривожності як здатності протистояти емоціогенним впливів, індивідуальної та особистісної значущості цих впливів і його вихідним станом [21, с. 35].

Якщо з якоїсь причини людина робить аморальний вчинок, то тим самим підриває найважливіше підставу високої самооцінки і самоповаги. Виник неузгодженість між реальністю вчинку і потребою в сформованому образі Я може відображатися в негативних переживаннях, в почутті емоційного дискомфорту і невдоволення собою. Прагнучи зберегти перед іншими і перед собою «своє обличчя», суб’єкт шукає виправдання, апелюючи до будь-яких особистісним цінностям, нібито визначив зміст його вчинку. І навіть коли виник внутрішній конфлікт буде пережитий і стане давнім фактом індивідуальної історії суб’єкта, він збережеться у відмінній особливою міцністю емоційної пам’яті як комплекс негативних афективних переживань. В умовах різного роду моральних рішень ці емоції можуть відтворюватися і служити специфічним регулятором поведінки.

Звичайно, в реальному житті рівень морального особистісного розвитку досить індивідуальний. 

І суб’єкт у відповідності з ієрархією своїх особистісних цінностей і на основі відповідних їм переживань може вирішувати і на практиці вирішує позначену дилему морального вибору дуже по-різному.

Емоційний фактор може робити на людину дуже сильний вплив і навіть призвести до значно більш глибоким патологічних змін в органах і тканинах, ніж будь-яке сильне фізичний вплив. Відомі випадки смерті не тільки від великого горя, але й від занадто великої радості. Так, відомий філософ Софокл помер в той момент, коли натовп влаштував йому бурхливу овацію з нагоди представлення його геніальної трагедії. Вплив емоційного фактора на стан організму надзвичайно великий. Психічні напруги, особливо так звані негативні емоції – страх, заздрість, ненависть, туга, горе, печаль, смуток, злість – послаблюють нормальну діяльність центральної нервової системи і всього організму. Вони можуть з’явитися не тільки причиною важких захворювань, але й обумовити настання передчасної старості. Дослідження показують, що людина, яка постійно тривожиться, з часом відчуває ослаблення зору. Про це говорить і практика: люди, які багато плакали і пережили великі тривоги, мають слабкі очі. Серцебиття часто буває результатом боротьби між двома почуттями. Коли людина створює культ свого розуму, то страждає шлунок. Якщо створюється культ шлунка, то страждає голова. Тому між ними має бути гармонійне співвідношення. Почуття міри, на жаль, не властиво людині. На розум і здоровий глузд він покластися не може, тому що розум слабший почуттів і схильний до самообману.  «Баланс психічних і фізичних станів є показник нормального стану», – зауважує С. Яковлєв [25, с. 21].

Негативний вплив на людину робить також агресивне почуття. У статті «Агресія як інтегральне явище» [12, с. 6 ]Т. К. Касумов описує приклад як гнів Івана Грозного, призвів до смерті царевича, що, безумовно, не входило в плани царя, а сталося через трагічну випадковість. Почуття гніву захопило владу над царем, і агресія стала неминуча у своєму прояві. Розпач, усвідомлення того, що думка і воля зазнали краху, а почуття гніву запанувало, і що тепер ніщо не поверне сина, надане особою царя на картині Рєпіна.

У структурі агресивної поведінки почуття є тією силою (експресією), яка приводить в дію і в тій чи іншій мірі супроводжує агресію, забезпечуючи єдність і взаємопроникнення її сторін: внутрішньої (агрессіум) і зовнішньої (агресивна дія). Агресивна почуття – це, перш за все, здатність людини відчувати такі емоційні стани як злість, гнів, ворожість, помста, образа, задоволення та інші. У такі стани людей можуть втягувати як неусвідомлюваний (наприклад, спека, шум, тіснота), так і усвідомлювані (ревнощі, конкуренція та інші) причини.Формування і розвиток агресії здійснюється на переплетенні почуттів і думок. І чим більше будуть панувати (превалювати) думки, тим сильніше і витонченішими виявляться агресивні дії, тому що тільки думка може конфліктувати, спрямовувати та планувати агресію.

Потенціал емоцій, їх можливості в регуляції діяльності, вчинків людини визначаються (розкриваються і обмежуються) діапазоном, рівнем і ієрархією потреб, які характеризують широту і рівень особистісного розвитку людини, систему його основних особистісних цінностей. Етичні, естетичні, пізнавальні та інші емоційні мотиви (переживання) можуть регулювати діяльність лише в міру того, наскільки відповідають цим мотивами сторони дійсності (у тому числі і власних дій, вчинків) будуть відображені і втілені в системі особистісних цінностей і яке місце вони будуть в ній позичати.