Розділ і. Загальна характеристика емоційної сфери людини

1. Визначення емоційного стану

У психології прийнято розділяти емоції на нижчі і вищі. До перших відносять емоційні реакції, що виникають у зв’язку з біологічними потребами – почуттям голоду, спраги, статевим потягом, оборонним інстинктом. Переживання цих емоцій формує мотиви певних вчинків: уникнення больових подразників, пошук їжі, сексуального партнера і т.д. Повторне задоволення таких потреб формує і закріплює поведінкові стереотипи. О.М. Леонтьєв дає наступне визначення емоціям: «Емоції – є переживання, що відображають співвідношення потреб людини та можливостей їх задоволення».

На основі простих емоцій формуються притаманні лише людині вищі соціальні емоції (чи почуття), які виникають в процесі пізнання особистістю навколишньої дійсності. До них відносяться: почуття обов’язку, відповідальності, солідарності, дружби, творчого натхнення та інші.

С. Л. Рубінштейн у своїх працях виділяє три основних рівня різноманітних проявів емоційної сфери особистості [20, с. 552].

Перший – це рівень органічної афективно – емоційної чутливості. Сюди відносяться елементарні так звані фізичні відчування – задоволення, невдоволення, пов’язані переважно з органічними потребами. Вони можуть носити спеціалізований місцевий характер і виступати в якості емоційного забарвлення окремого процесу відчуття. Вони можуть придбати і більш загальний характер, висловлюючи загальне органічне самопочуття людини. Ці емоційні стану носять неопредмечених характер. Наприклад, почуття безпредметною туги, безпредметною тривоги чи радості відображає об’єктивний стан індивіда, що у певних взаєминах з навколишнім світом.

Предметні почуття, відповідні предметного сприйняття і предметного дії становлять більш високий рівень емоційних проявів. Опредмеченності почуття означає більш високий рівень його усвідомлення. Безпредметна тривога змінюється страхом перед чимось. Людині може бути «взагалі» тривожно, але бояться люди завжди чогось, дивуються чому-то й люблять когось. На рівні органічної афективно-емоційної чутливості почуття безпосередньо виражало стан організму, що у певних відносинах з навколишньою дійсністю. Але саме ставлення не було усвідомленим змістом почуття. На другому рівні почуття є вираженням в усвідомленому переживанні ставлення людини до світу. Предметні почуття – це почуття, які диференціюються залежно від предметної сфери, до якої належать. Вони поділяються на інтелектуальні, естетичні та моральні. Цінність і якісний рівень цих почуттів залежать від їх змісту, від того, яке відношення і до якого об’єкту вони виражають. У центрі моральних почуттів – людина. Моральні почуття висловлюють у формі переживання ставлення людини до людини, людини до суспільства. Їх різноманіття відображає різноманіття людських відносин.

Вищою ланкою у складних взаєминах емоційної та інтелектуальної сфери у людини є пізнавальний аспект емоцій у тому вищих проявах. Зв’язок почуття з предметом, який його викликає і на який воно спрямоване, виступає особливо яскраво в естетичних переживаннях. Почуття в своєрідних специфічних формах виконують пізнавальну функцію, яка на вищих рівнях набуває усвідомлено об’єктивований характер.

Таким чином, на підставі наведеної інформації, можна зробити наступні висновки:

1. Емоції – це психічні процеси, які протікають у формі переживань і відображають особисту оцінку і значущість стимулів (внутрішніх і зовнішніх) з точки зору життєдіяльності людини.

2. Почуття – триваліші стану, ніж емоції і пов’язані з соціальною сферою.

3. Вищі почуття можна розділити на інтелектуальні (пов’язані з отриманням інформації), морально-етичні (відповідальність, почуття обов’язку) і естетичні (почуття такту, любов до природи, до мистецтва).