1.2. Нормативно-правове регулювання використання мсфз в Україні

Наближення української системи обліку до МСФЗ проходило ряд етапів:

– в 1998 році прийнято урядом Програму реформування системи бухобліку із застосуванням МСБО (рішення від 29.10.1998 р. № 1706).

– в 1999 році було прийнято Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в статті першій якого міститься наступне положення: «Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам».

– у 2007 році Кабінетом міністрів було затверджено стратегію застосування МСФЗ (розпорядження от 24.10.07 № 911-р).

– у 2010 році Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Порядок заповнення форм розкриття інформації та змін до них емітентами акцій та облігацій підприємств, які знаходяться у лістингу організатора торгівлі (Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2010 № 981).

– в 2011 році Верховна Рада приймає зміни до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до цих змін, публічні акціонерні товариства та фінансові установи повинні подавати звіти за МСФЗ. Зміни набувають чинності з 2012 року.

Вирішальним кроком на шляху впровадження міжнародних стандартів обліку було внесення Законом від 12.05.2011 р. № 3332-VI змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі- Закон про бухгалтерський облік). Законодавчо закріплено використання міжнародних стандартів фінансової звітності суб’єктами господарювання, у разі якщо вони не суперечать вказаному закону і офіційно опубліковані на веб-сайті Міністерства фінансів (Міжнародні стандарти фінансової звітності. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/929_010, концептуальна основа фінансової звітності - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_009). Міжнародні стандарти обліку і звітності перекладені українською мовою та офіційно опубліковані на початок 2012 року.

Основними нормативно-правовими актами, які визначають обов’язковість складання звітності за міжнародними стандартами в Україні є:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV

2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV

3. Лист Нацбанку України від 07.12.2011 р. № 12-208/1757-14830, Мінфіну України від 07.12.2011 р. № 31-08410-06-5/30523, Держстату України від 07.12.2011 р. № 04/4-07/702 «Про застосування міжнародних стандартів фінансової звітності»

1.3. Розробка, прийняття і застосування міжнародних стандартів обліку

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ; англ. IFRS — International Financial Reporting Standards) — стандарти, що затверджуються Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ( англ. International Accounting Standard Board, скорочено IASB), яка розташована в Лондоні.

Цю систему стандартизації відносять до англо-саксонської традиції фінансового обліку. МСФЗ характеризуються як стандарти, що ґрунтуються на принципах (principles based standards), на відміну, наприклад, від прийнятої у США системи ГААП, яка визначається як стандарти, що ґрунтуються на правилах (rules based standards). Це означає, що стандартизація МСФЗ не ставить на меті деталізувати всі процедури та механізми фінансового обліку, в багатьох випадках віддаючи перевагу довірі до професійної самостійності бухгалтерів, які при вирішенні багатьох питань мають покладатися на службове сумління та особисті професійні судження.

Розроблення міжнародних стандартів розпочалося у 1973 році, зі створенням Міжнародного комітету з бухгалтерських стандартів (IASC — International Accounting Standards Committee)

Історія розвитку системи МСФЗ:

29 червня 1973 р. утворено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standard Committee — IASC). — угода підписана професійними організаціями Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, США, Франції та Японії.

1973—1979 — випуск загальних стандартів,

1980—1989 — розробка деталізованих стандартів,

1990—1995 — зменшення гнучкості стандартів,

1995—1999 — підготовка базових стандартів згідно з угодою з Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO) Розроблено ряд проектів по рекомендаціям обліку операцій з цінними паперами. В 1997 р. у зв’язку із прийняттям значної кількості МСБО та необхідності їх роз’яснення різним користувачам у складі IASC створено Постійний комітет з інтерпретацій (SIC — Standing Interpretations Committee), що доповнював і роз’яснював окремі пункти IAS (МСБО). Робота над основними стандартами була завершена 1998 року.

З 2000 р. — зближення (т. з. конвергенція) принципів бухгалтерського обліку США (GAAP — Generally Accepted Accounting Principles) з МСБО та курс на загальне запровадження глобальних стандартів. З 2000р. було рекомендовано застосувати тридцять МСБО.

У 2001 році Комітет з бухгалтерських стандартів реорганізували і його замінила Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB — International Accounting Standards Board), а стандарти, що їх видає Рада, почали називатися вже не стандартами бухгалтерського обліку, а Міжнародними стандартами фінансової звітності (IFRS) (далі - МСФЗ). До складу ради входять 14 професійних бухгалтерів з 9 країн, які є членами Міжнародної асоціації бухгалтерів. Рада співпрацює з багатьма національними професійними організаціями, які встановлюють стандарти бухгалтерського обліку. На сьогоднішній день до Ради з міжнародних стандартів входять представники з 115 професійних організації бухгалтерів і аудиторів з більш ніж 85 країн світу. Рада є незалежною і заснованою на приватних засадах організацією. Розташована вона у Лондоні.

Всі МСБО з часом будуть замінені МСФЗ. Наразі триває процес взаємного узгодження та удосконалення систем МСФЗ та US-GAAP, а компанії, що складають звіти за МСФЗ, допущені на американський фондовий ринок.

Міжнародні стандарти не є домінуючими над законодавчими актами що регулюють складання фінансової звітності у певній державі, однак більшість країн світу використовують їх за основу при формуванні національних стандартів або ж приймають їх в якості національних.

Не всі стандарти після їх створення одразу обов’язкові до використання. Більшості передує адаптаційний період, який дозволяє підприємствам вивчити ці стандарти, добровільно прийняти рішення про їх використання раніше визначеного терміну, який може становити 1-3 роки.