38 Методологія індуктивізму.

Однiєю з найбiльш впливових методологiй науки є iндуктивiзм.

Iндуктивiзм прагне показати, що судження не доведене - тобто є псевдонауковим - а не те, що воно хибне. Науковий прогрес, згiдно з iндуктивiзмом, полягає у розвiнчаннi iррацiональних уявлень, котрi необхiдно видалити з науки i перевести в iсторiю вiрувань (псевдонауки). Справжня наука, на думку iндуктивiстiв, починається з самих останнiх емпiричних даних.

До сновоположень методологiї iндуктивiзму можна вiднести наступнi тези:

1. Наука повинна вiдмовитись вiд положень, якi не доводяться, i обмежитися описом зовнiшньої структури явища. Практична надiйнiсть є основною характерною особливiстю наукового знання. Науковi позитивнi поняття повиннi доводитись досвiдом, а не метафiзикою.

2. Теорiя може стати самостiйним предметом наукового (позитивного) пiзнання, якщо вона стане емпiричним чуттєво наявним буттям (наприклад у виглядi тексту), яке вiдрiзняється вiд iнших схожих форм буття. З вiри можна починати досвiд емпiричного дослiдження, але аж нiяк не теоретичного.

3. Метод верифiкацiї придiляє увагу узгодженню результатiв з емпiричними фактами, а не узгодженню принципiв iз прийнятою заздалегiдь (апрiорно) картиною свiту. Як

розумова дiя верифiкацiя вказує, якi данi ми повиннi пережити, щоб досягнути рiшення стосовно фактичної виконуваностi певного принципу.

4. Головне завдання iндуктивно орiєнтованої науки полягає у тому, щоб "прийти" до аксiом та загальних принципiв починаючи з емпiричних фактiв. Загальнi науковi принципи можуть бути знайденi тiльки за допомогою iндукцiї з фактiв.

5. При дослiдженнi конкретних питань неможливо створити методологiю прогнозуючого характеру. Тому проблеми прогнозування вирiшуються за допомогою загальних питань.

6. Не саме судження, а акт його ствердження є iстинним або хибним. Судження є лише iнструмент. Iстиннiсть складного речення є функцiєю iстинностi його складових.

7Поняття, котрi виступали у фiлософiї як абсолютнi, насправдi виявляються вiдносними у тому розумiннi, що їх оцiнка передбачає вказання тiєї семантичної системи, у якiй дане поняття використовується.

8 Принцип фiлософської нейтральностi вiдкидає тезу про реальнiсть зовнiшнього свiту i тезу про його нереальнiсть як псевдотвердження. З позицiй логiчної семантики проблема реальностi зовнiшнього свiту - це проблема не "досвiду", а обранної мови.

9 Сформульованi наукою закони природи не мають характеру речень, котрi або iстиннi, або хибнi стосовно iснуючої незалежно вiд людини дiйсностi, вони є iнструкцiї, як потрiбно формулювати такi речення.

10 Методологiя науки має розглядати цiлiсну систему знання, котра мiстить у собi логiчнi (концептуальнi) i емпiричнi елементи.

11Принцип редукцiонiзму виголошує можливiсть зведення кожного осмисленого висловлювання до термiнiв, що спiввiдносяться з безпосереднiм досвiдом.

39Методологія фальсифікаціонізму.

Власна методологiчна концепцiя була запропонована К.Поппером, для вирiшення проблеми визначення кращої з конвенцiонально прийнятих науковим товариством теорiй, вона отримала назву "фальсифiкацiонiзм", оскiльки її основним принципом є принцип фальсифiкацiї.

Слiд зазначити, що фальсифiкацiя (вiд лат. faisus - помилковий та facio - роблю) є методологiчна процедура, що дозволяє встановлювати хибнiсть гiпотези чи теорiї. Отже треба вирiзняти принцип фальсифiкацiї та процедуру фальсифiкацiї.

Принцип фальсифiкацiї безпосередньо пов'язаний з використанням принципу "фаллiбiлiзму" розгорнутим ще у Ч.Пiрса. К.Поппер обгрунтував свою методологiчну процедуру встановлення хибностi теорiї на основi використання modus tollens, що являє собою здiйснення дедуктивного умовиводу.

До сновоположень методологiчного фальсифiкацiонiзму можна вiднести наступнi тези:

1. Принцип фальсифiкацiї являє собою доповнення принципу фаллiбiлiзму - процедурою встановлення хибностi теорiї за допомогою використання modus tollens.

2. Визнаючи слушнiсть основоположення введеного iндуктивiстами у фiлософiю науки, що факти не можна визнавати за доказ iстинностi теоретичних положень, фальсифiкацiонiсти доводять - факти здатнi лише спростувати теорiю. Тому перевiрка науковостi (демаркацiя) теоретичних положень здiйснюється через їх спростування.

3. Iзольованi емпiричнi гiпотези можуть бути безпосередньо фальсифiкованi та спростованi на пiдставi експериментальних перевiрок або суперечностi з фундаментальними науковими теорiями, що витримали верифiкацiю та фальситфiкацiю.

.4 Незважаючи на те, що всi науковi теорiї у чомусь є хибними, вони мають певний істинний змiст.

5 Центральною проблемою теорiї пiзнання, яку визнає фальсифiкацiонiзм, є проблема росту знань. Перехiд вiд аналiзу структури до аналiзу

6. Концептуально конвенцiоналiзм представляє собою кодекс методологiчних угод, якi виконують не тiльки дескриптивну функцiю, а й нормативну.

7Фальсифiкацiонiзм вiдрiзняється вiд есенцiалiзму в тому, що вiн виключно методологiчно, а не епiстемологiчно визнає пошук iстини метою науки.

8. Науковi теорiї пiддаються перевiркам з метою їх фальсифiкацiї, а отже, теорiї не є лiчильними правилами. Правила та iнструменти не пiддаються таким перевiркам, вони лише використовуються вiдомим чином.

9. Теорiя в процесi перевiрки фальсифiкується; правила та iнструменти не можна фальсифiкувати.

10 Iнструменталiзм, розглядаючи теорiї як правила, рятує їх вiд спростування, витлумачуючи фальсифiкацiї як обмеження сфери застосування теорiй-iнструментiв.

Тим самим iнструменталiзм гальмує науковий прогрес, сприяючи консервацiї спростованих теорiй та перешкоджаючи їх замiнi на новi, кращi теорiї.