- •1. Виникнення та розвиток педагогічної науки.
- •Предмет і завдання педагогіки.
- •3. Система педагогічної науки. Зв»язок педагогіки з іншими науками.
- •4. Класифікація методів науково-педпгогічних досліджень.
- •Тема: Поняття та сутність процесу навчання. Закономірності і принципи навчання.
- •1. Наукові та методологічні основи процесу навчання
- •2. Основні компоненти процесу навчання.
- •Функції процесу навчання.
- •Структура діяльності вчителя
- •Характеристика закономірностей навчання.
- •6.Традиційні і нетрадиційні принципи навчання.
- •Процес виховання, його структури і рушійні сили.
- •2. Мета та завдання сучасного виховання.
- •Поняття про закономірності виховного процесу.
- •Характеристика системи принципів виховання.
- •Особливості сучасного виховного процесу.
Функції процесу навчання.
Освітня функція навчання. Реалізація цієї функції покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.
Знання - узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.
З огляду на специфіку видів знань, їх поділяють на теоретичні та фактичні.
Теоретичні знання - логічні узагальнення щодо практики реального людського буття, тобто поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.
Фактичні знання - ознайомлення з реальними, дійсними, одиничними поняттями, тобто знаками, цифрами, буквами, географічними назвами, історичними особами, подіями.
Уміння - здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.
Навичка - психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.
Залежно від характеру реалізації виокремлюють первинні та вторинні вміння. Первинні вміння - неавтоматизовані дії, підпорядковані певному правилу. Це може бути неавтоматизована навичка (початкова стадія її становлення), а може бути й дія, в повній автоматизації якої нема потреби. Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх основі - правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей, зразків).
Структура діяльності вчителя
Роль учителя в навчальному процесі: Він виступає, передовсім як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких учні можуть найбільш раціонально і продуктивно вчитися, виступає як джерело знань і умінь в навчальному процесі, надає допомогу, коли у учнів виникають труднощі, виступає в ролі державної особи, здійснює контроль за навчальною роботою учнів.
Щоб здійснювати процес викладання, вчителю необхідно знати мету школи і місце свого предмета в її реалізації; знати предмет, який викладає, володіти методикою викладання, знати учнів, вміти управляти процесом учіння.
Діяльність вчителя в процесі викладання включає в себе такі елементи: планування своєї діяльності (тематичне і поурочне), організація навчальної роботи, організація діяльності учнів, стимулювання активності учнів, здійснення поточного контролю, регулювання, корегування; аналіз результатів своєї діяльності.
Характеристика закономірностей навчання.
До об'єктивних закономірностей вчений відносить: 1) виховний і розвивальний характер навчання; 2) зумовленість навчання суспільними потребами; 3) залежність ефективності навчального процесу від умов, у яких він протікає; 4) залежність навчання від вікових і реальних навчальних можливостей учнів; 5) залежність ефективності навчання від рівня активності учня; 6) цілеспрямована взаємодія у процесі навчання вчителя, учня і виучуваного об'єкта.
Суб'єктивні закономірності: 1) поняття можуть бути засвоєні тоді, коли організовано пізнавальну діяльність учнів; 2) навички сформуються лише за умови організації відтворення операцій та дій, покладених у їхню основу; 3) міцнішому засвоєнню змісту навчального матеріалу сприяє систематичніше організоване пряме й відстрочене повторення цього змісту та його введення у систему вже засвоєного раніше змісту; 4) опанування учнями складних способів діяльності залежить від успішного оволодіння попередніми простими видами діяльності, що входять до складного способу, і від готовності учнів визначати ситуацію, в якій ці дії можуть бути використані; 5) залежність рівня та якості засвоєння за рівних умов (пам'ять, здібності) від урахування вчителем ступеня значущості для учнів засвоюваного змісту; 6) використання вчителем варіативних завдань, що передбачають застосування засвоєних знань в істотних для учнів ситуаціях, сприяє формуванню готовності до перенесення засвоєних знань і пов'язаних із ними дій у нову ситуацію (ММ.Скаткін);
7) залежність методів, форм і засобів навчання від його змісту та завдань;
8) тісний взаємозв'язок компонентів процесу навчання забезпечує ефективні результати навчання, виховання та розвитку.
