Особливості психічного розвитку дітей раннього і дошкільного віку зі зниженим слухом.

Перші кроки сприймання оточуючого світу дитина тісно пов’язує з розвитком рухів і конкретними діями з предметами (хапає, притримує, маніпулює). Дитина вивчає предмети, хоча не зовсім усвідомлює їх значення, вона може і вміє лише орієнтуватися за окремими її ознаками. До певного часу особливості розвитку цього процесу співпадають із закономірностями у чуючих дітей. Майже не помітні у дітей з вродженою глухотою певні відмінності в розвитку зорового сприймання, так як у них не формується зв’язок між слуховим та зоровим впливами. Дитина не реагує і не шукає невидимих звукових предметів навколо себе. У деяких випадках помітна в’ялість хапання і утримування предметів.

В ранньому віці у дітей із зниженим слухом активно розвиваються (коли дитина починає ходити) дії з предметами по наслідуванню, що значно розвиває сприймання: діти орієнтуються на такі властивості предметів, як колір, форма, величина, сприймають просторові відношення між предметами. В практичній діяльності вони (відкривають і закривають, накладають предмети один на другий, нанизують піраміду) виконують дії з предметами.

В процесі розвитку предметних дій відбувається інтенсивний розвиток сприймання та формування основних компонентів мислення. Зрозуміло, що на перших етапах розвитку допомагають дорослі, а потім дитина самостійно використовує предмети.

Таким чином, практична орієнтація на якість і властивості предметів складається в більшості нечуючих дітей на третьому році життя, в той же час як у чуючих вона формується в основному на другому році життя.

Більш пізній розвиток предметних дій пов’язаний з відсутністю розуміння мови дорослого і більш запізнілого формування поглядів «шукає оцінку», який розвиває увагу до предмету і маніпуляцій дорослих з ними.

Важливим засобом розвитку предметної діяльності є раннє навчання нечуючої дитини, розвитку мови і спілкування.

Умови формування мови значно відрізняються у порівнянні з чуючи чи дітьми. Крик, а у подальшому гуління глухої дитини не відрізняється від чуючої. У глухих дітей з’являється лепет, але неможливість слухового сприйняття мови оточуючих і контролю за власною вимовою обумовлюють його поступове зникнення.

На першому році життя у глухих дітей із-за відсутності слуху дитина не може засвоїти навіть невелику кількість слів, яка з’являється у чуючих дітей в кінці першого – на початку другого року життя.

У глухих дітей раннього віку усна мова не формується, однак у них з’являються різні голосові і артикуляційні реакції (крехтіння, мичання), пов’язані з емоціями дитини, або для того, щоб звернути до себе увагу дорослих. У маленьких глухих дітей спостерігається дзвінкий голос, природній сміх, плач. Іноді дитина вимовляє окремі звуки, склади, які супроводжуються жестами, поглядами. Деякі діти дуже уважно дивляться на обличчя і губи, наслідуючи артикуляцію і мовні рухи дорослих, особливо при спробі їх навчання. Однак без навчання мові, кількість голосових реакцій з віком скорочується, а, іноді, і зовсім зникає.

Деколи діти з важкою туговухістю у ранньому віці по стану мови зовні схожі на глухих, хоча в процесі обстеження у цих дітей виявляється більше голосових реакцій, лепет них і скорочених слів, вони значно краще наслідують дорослих

ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ