Причини порушення слуху

Велике значення має уява про причини порушення слуху для характеристики особливостей розвитку дітей раннього і дошкільного віку. Виявлення негативного впливу зниження слуху на психічний розвиток, оцінки стану мови.

У сучасній аудіології існують критерії, які дають можливість визначити причини виникнення слухових порушень: спадковість, уроджена туговухість (різні захворювання матері під час вагітності до 13 тижнів), захворювання новонародженого гемолітичною хворобою, недоношеність плоду, застосування ототоксичних препаратів із порушенням режиму їх вживання. Існує кілька причин зниження слуху після народження, які належать до набутих: загальносоматичні захворювання, травми внутрішнього вуха, черепно-мозкові травми.

Отже, врахування причин зниження слуху також необхідне при визначенні педагогічних методик та прогнозування ефективності корекційної роботи. Сьогодні найбільш часто виділяють три групи причин порушення слуху, які викликають патологію слуху або сприяють його розвитку:

І. До першої групи відносять спадковість, яка призводить до змін в структурі слухового апарату і розвитку спадкової туговухості. Це, приблизно, 30-50% дітей, при цьому третина випадків туговухості іде разом із захворюваннями всіх органів в системі організму (з аномаліями зовнішнього вуха, захворювання очей, кістково – м’язової системи, нирок, ендокринної системи, патології нервової системи…). Спадкова глухота може бути як головна, так і рецесивна (проявлятися не в кожному поколінні).

ІІ. До другої групи належить вроджена глухота, якій сприяють інфекційні захворювання матері у першому триместрі вагітності. Із інфекцій найбільш небезпечними вважають краснуху, грип, скарлатину, кір, герпес, інфекційний паротит, туберкульоз, токсоплазмоз. Одним із факторів вродженої глухоти може бути інтоксикація матері деякими антибіотиками, алкоголем, впливом деяких професійних шкідливостей. Також причиною вродженої глухоти можуть бути травми матері під час вагітності, особливо в перші місяці. Причиною може бути також несумісність крові плода і матері за резус-фактором, або групою крові, що викликає розвиток гемолітичної хвороби новонароджених.

ІІІ. До третьої групи відноситься набута глухота. Причини цього явища найрізноманітніші. Часто зустрічається глухота, набута в наслідок гострого запалення середнього вуха (гострий середній отит). Наслідками, зазвичай, можуть бути легка та середня ступінь зниження слуху. Однак, в деяких випадках виникає і тяжка форма глухоти, як правило, коли запалення середнього вуха переходить в запалення внутрішнього вуха і стовбура слухового нерва. Особливо велику роль мають інфекційні захворювання, які викликають тяжку патологію органа слуху. При цьому, найнебезпечнішими є менінгіт, кір, скарлатина, грип, епідемічний паротит. Менінгіт, наприклад, викликає не тільки глухоту, а й порушення функцій вестибулярного апарату, що викликає в свою чергу в майбутньому ряд відхилень в розвитку дитини. Значний процент ототоксичних антибіотиків (групи «міцинів») викликають набуту глухоту, що виникає в наслідок знищення барабанної перетинки. (50 % набутої глухоти у дітей через застосування ототоксичних антибіотиків: стрептоміцин, мономіцин, неоміцин, каноміцин…). Факторами ураження слуху у дітей при використанні ототоксичних антибіотиків є висока чутливість до цих препаратів, недоношеність дітей, загальна слабість, запалення вуха. Родові травми у зв’язку із здавленням голови дитини, застосування акушерських щипців, падіння з великої висоти, при аваріях. Разом з тим, причиною виникнення зниження слуху в деяких випадках можуть бути захворювання порожнини носа і носоглотки, особливо аденоїди, після лікування яких зниження слуху, як правило, проходить.