Сурдопедагогіка. Історія сурдопедагогіки

1. Предмет, джерела та значення історії сурдопедагогіки.

2. Зв’язок історії сурдопедагогіки з іншими науками.

3. Особливості формування нечуючого як соціальної особистості.

4. Погляди на глухоту і нечуючих людей на ранніх етапах розвитку суспільства.

5. Погляди на глухоту та виховання глухих в період рабовласництва.

6. Суспільне становище та погляди на глухоту в епоху феодалізму. Практика індивідуального навчання глухих дітей.

7. Суспільне становище глухих в епоху середньовіччя.

   0. Перші спроби індивідуального виховання та навчання глухих дітей.

8. Зародження теоретичних основ спеціальноорганізованого навчання глухих дітей. Виникнення практики індивідуального навчання глухих дітей.

9. Виникнення та розвиток спеціальноорганізованого навчання глухих дітей в епоху капіталізму (друга пол. ХVII ст.–поч. ХХ ст.)

Виховання і навчання підростаючого покоління виникло і розвивалось водночас з виникненням та розвитком людського суспільства.

На ранніх етапах розвитку людства набуті знання і досвід безпосередньо передавалися від одного покоління до іншого. Першими вихователями та вчителями для дітей виступали їх батьки. В широкому розумінні дидактичні функції виконували більш зрілі люди, багаті знаннями та життєвим досвідом.

Згодом, в міру розвитку суспільства та нагромадження різноманітних знань про природу та людську діяльність, виникла потреба в спеціально організованому навчанні підростаючого покоління.

Вже на досить ранніх етапах розвитку людства, ще в стародавніх державах (наприклад, в Єгипті у ІV тисячолітті до нашої ери) створювалися перші школи. Носіями знань, особливо у галузі землеробства були жерці. Починали створюватися так звані «державні майстерні», які вважалися «серцем» та «мовою» усіх виробництв. В цей же час виникає писемність, яка сприяла розвитку і удосконаленню спеціальноорганізованого навчання.

Педагогічна діяльність починає поступово виділятися в окрему галузь людської праці. У зв’язку з масовим характером освіти виникає потреба в науковому вивченні та обґрунтуванні найбільш раціональної та ефективної педагогічної системи.

Таким чином, почала формуватися педагогіка, як окрема галузь наукових знань.

Спеціальні школи почали створюватися лише в кінці ХVІІІ ст. Оскільки навчання аномальних дітей є дуже складним та потребує спеціально навчання, а вартість його була досить висока, скористатися ним могли лише діти дуже багатих людей. Масове ж навчання аномальних дітей стало можливим лише в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме в цей час формується і дефектологія, як окрема галузь в системі педагогічних наук.

ІСТОРІЯ СУРДОПЕДАГОГІКИ – вивчає питання становлення та розвитку теорії та практики спеціально організованого виховання та навчання дітей з вадами слуху, в різні історичні епохи.

Об’єктом її дослідження є :

• час і умови виділення проблеми слуху в окрему соціальну та наукову проблему;

• суспільне становище глухих в залежності від соціально-економічних умов існування суспільства;

• виникнення перших спроб спеціально організованого індивідуального навчання та виховання глухих дітей;

• виникнення та розвиток спеціальних шкіл та дошкільних закладів для глухих дітей;

• зародження та розвиток сурдопедагогічної теорії, критичний аналіз основних педагогічних систем виховання та навчання дітей з вадами слуху;

• аналіз матеріалів всесвітніх та національних зокрема вітчизняних з’їздів, конференцій та нарад з питань виховання та навчання дітей з вадами слуху;

• характеристика сучасного стану виховання та навчання дітей з вадами слуху;

• виникнення та удосконалення системи підготовки сурдопедагогічних кадрів;

• навчання, працевлаштування та участь у громадсько-політичному та культурному житті дорослих людей з вадами слуху, діяльність Всесвітньої Федерації глухих;

• перспективи розвитку сурдопедагогічної практики відповідно до вимог сучасного науково-технічного прогресу.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІСТОРІЇ СУРДОПЕДАГОГІКИ :

1. Архівні матеріали, вивчення яких дає можливість науково достовірно висвітлити особливості виникнення та існування сурдопедагогічного факту, діяльність певних осіб.

2. Літературні матеріали, пов’язані з життям та діяльністю глухих людей. (Спеціальні праці про виховання та навчання дітей з вадам слуху, які дають можливість зрозуміти, як вирішувати конкретні проблеми нечуючих).

3. Спогади ветеранів сурдопедагогів.

4. Конкретні вироби. Дидактичні матеріали, художні вироби, учнівські роботи і т. ін.

5. Сучасні практика навчання та виховання дітей з вадами слуху.

Ми розуміємо, що наукова розробка перспектив розвитку сурдопедагогіки неможлива без глибокого розуміння її історії та актуальних завдань сучасної теорії та практики.