Класифікація.

У МКХ-10 алкогольна хвороба печінки представлена в рубриці К 70.

К70 Алкогольна хвороба печінки.

К70.0 Алкогольна жирова інфільтрація печінки.

К70.1 Алкогольний гепатит.

К70.2 Алкогольний фіброз і склероз печінки.

К70.3 Алкогольний цироз печінки.

К70.4 Алкогольна печінкова недостатність:

• гостра;

• хронічна;

• підгостра;

• з печінковою комою або без неї.

К70.9 Алкогольна хвороба печінки неуточнена.

Клінічна класифікація алкогольної хвороби печінки

• алкогольна жирова дистрофія печінки (стеатоз);

• алкогольний стеатогепатит;

• гострий алкогольний гепатит (фульмінантна форма, жовтянична форма, латентна форма);

• хронічний алкогольний гепатит (з мінімальною, помірною або вираженою активністю);

• алкогольний фіброз печінки;

• алкогольний цироз печінки (класи А, В, С за Чайлдом—Пью).

Клінічна картина.

Для розпізнавання алкогольної хвороби печінки дуже важливо знати, як довго і в яких кількостях пацієнт уживає алкоголь. Далеко не кожний з пацієнтів відверто висловлюється про регулярність, дози і види уживаних спиртних напоїв, прагнучи приховати свою залежність від алкоголю.

Алкогольна хвороба печінки включає такі форми алкогольного ураження печінки, які розвиваються послідовно або одночасно на тлі вживання токсичних доз етанолу:

• адаптивну гепатопатію (гепатомегалію);

• алкогольний жировий гепатоз (алкогольний стеатоз печінки);

• алкогольний стеатогепатит;

• алкогольний фіброз;

• алкогольний гепатит;

• алкогольний цироз печінки;

• гепатоцелюлярну карциному алкогольного генезу.

Алкогольна адаптивна гепатопатія є найлегшим ураженням печінки під впливом алкоголю і діагностується у 20% на хронічний алкоголізм. Для цієї форми характерна:

• відсутність суб'єктивних проявів або вони мінімальні;

• можливе незначне збільшення печінки;

• функціональні проби печінки, як правило, не змінені;

• характерним для цієї стадії є підвищення в крові ферменту гаммаглютамілтранспептидази (ГГТП);

• у тканині печінки виявляють гіперплазію ендоплазматичного ретикулуму;

• на цій стадії зміни в печінці зворотні.

При алкогольному жировому гепатозі (виявляється у 60-75% хворих на хронічний алкоголізм) половина хворих скаржиться на:

• біль і важкість у правому підребер'ї;

• непереносимість жирної їжі;

• при цьому практично всіх турбує слабкість і зниження працездатності;

• розміри печінки збільшені: має місце помірна гепатомегалія;

• структура печінки однорідна, але за даними УЗД — підвищена її ехогенність;

• функціональні проби печінки при цьому змінені незначно: можливе помірне підвищення в крові рівнів АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, ГГТП, білірубіну, жовчних кислот, ліпопротеїнів;

• радіоізотопна гепатографія виявляє порушення секреторно-екскреторної функції печінки.

• виявляють морфологічні зміни в печінці: гепатоцити містять характерні жирові включення (симптом манної крупи);

• такі зміни в печінці можуть також мати зворотний розвиток у разі припинення вживання алкоголю.

Алкогольний стеатогепатит виявляють у 15-20% хворих на алкогольну хворобу печінки. Він характеризується такими ознаками:

• астенією;

• тяжкістю в правому підребер'ї;

• непереносимістю жирної їжі;

• помітним збільшенням печінки;

• підвищенням вмісту в крові тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїдів;

• підвищенням тимолової проби, активності ГГТП, амінотрансфераз.

Алкогольний фіброз печінки розвивається в 10% хворих на хронічний алкоголізм. Основним патогенетичним чинником алкогольного фіброзу печінки є здатність етанолу стимулювати розростання сполучної тканини. Характерною гістологічною ознакою є підвищене розростання фіброзної тканини навколо центральних вен печінкових часточок (перивенулярний фіброз). У багатьох хворих розвивається також перицелюлярний фіброз — поширення з'єднувально-тканних тяжів з центральної зони печінкової часточки у вигляді сіточки в паренхіму по ходу синусоїдів і печінкових балок.