Для встановлення вірогідного діагнозу необхідно:

• відсутність в анамнезі гемотрансфузій, уживання гепатотоксичних ліків, зловживання алкоголем;

• відсутність сироваткових маркерів активної вірусної інфекції;

• рівні γ-глобулінів та IgG, які перевищують нормальні більше ніж в 1,5 разу;

• титри ANA, SMA і LKM-I — 1:88 для дорослих і понад 1:20 для дітей;

• значне підвищення активності АсАТ, АлАТ і менш виражене — лужної фосфатази.

Діагноз ймовірного аутоімунного гепатиту може бути встановлений, коли є ознаки захворювання, але їх недостатньо для встановлення ймовірного діагнозу (при зловживанні алкоголем, уживанні гепатотоксичних ліків, при більш низьких рівнях γ-глобулінів або аутоантитіл та ін.).

Диференціальна діагностика.

У жовтяничний період потрібно виключити жовтяниці іншого генезу — надпечінкові, печінкові та підпечінкові.

Надпечінкові (гемолітичні) жовтяниці мають такі особливості:

• клінічні та гематологічні ознаки анемії;

• сама жовтяниця помірна, шкіра бліда, лимонно-жовтого кольору;

• гіпербілірубінемія за рахунок вільної фракції пігменту з підвищенням вмісту стеркобіліну в калі та уробіліну в сечі;

• нормальна активність аланінамінотрансферази.

Диференціація вірусного гепатиту з печінковими жовтяницями іншої етіології завжди складна. Слід виключити токсичні гепатити (отруєння тетрахлоретаном, дихлоретаном, аманітофалоїдином, медикаментозні ураження), лептоспіроз, інфекційний мононуклеоз, доброякісні пігментні гепатози, передусім синдром Жільбера, хронічний гепатит і цироз печінки алкогольного походження.

Із підпечінкових жовтяниць треба назвати жовтяниці, спричинені закупорюванням жовчних проток каменем, пухлиною, паразитами, запальним інфільтратом тощо. Диференціальну діагностику здійснюють насамперед із жовчнокам'яною хворобою і раком гепатодуоденопанкреатичної зони. Особливі труднощі виникають при розпізнанні холестатичної форми вірусного гепатиту, основні клінічні прояви якої — тривала жовтяниця із зеленкуватим відтінком, виражений свербіж, незначна інтоксикація, нормальна або дещо підвищена активність аланінамінотрансферази — дуже нагадують механічну жовтяницю. Вирішальне значення тут часто мають інструментальні методи дослідження — ультразвуковий, гомографічний, лапароскопічний.

Хронічний алкогольний гепатит встановлюється на підставі анамнестичних даних (зловживання алкоголем), що підтверджується збільшенням середнього об'єму еритроцитів, підвищенням концентрації IgA, гаммаглутамілпептидази в сироватці крові, а також виявленням тілець Меллорі в біоптатах печінки.

Про первинний склерозивний холангіт свідчать ознаки холестазу з одночасною наявністю симптомів хронічного запального захворювання кишок (більше ніж у 2/3 хворих), а також виявлених при проведенні ЕРПХГ.

Хронічний токсичний гепатит.

Хронічний токсичний (медикаментозний) гепатит — запальне захворювання печінки, зумовлене побічною дією медикаментозного препарату, в основі якого можуть лежати прямий токсичний вплив препарату, його метаболітів або реакція ідіосинкразії до препарату та його метаболітів.

Реакція ідіосинкразії виявляється метаболічними розладами або імуноалергійною відповіддю. Захворювання частіше розвивається в похилому віці. У таких хворих є вказівки на тривалі безперервні курси медикаментозної терапії, на поєднане використання різних препаратів, непереносимість деяких ліків.

До гепатотоксичних препаратів відносять:

саліцилати;

тетрациклін;

антиметаболіти (6-меркаптопурин; метотрексат; уретан);

оксифенісантин;

метилдофа (допегіт);

триметоприм;

тубазид;

рифампіцин.

Для хронічного медикаментозного гепатиту характерні:

• абдомінально-больовий синдром;

• диспепсія;

• гепатомегалія без збільшення селезінки;

• гіперглобулінемія;

• цитоліз;

• часто до патологічного процесу залучаються жовчні шляхи, що проявляється дискінезіями і синдромом жовтяниці, у тому числі паренхіматозної.