- •Хронічний гепатит, холецистит та жовчнокам’яна хвороба. Хронічний гепатит.
- •Епідеміологія.
- •Класифікація.
- •Клінічні варіанти перебігу хронічного гепатиту.
- •Хронічний аутоімунний гепатит.
- •Для встановлення вірогідного діагнозу необхідно:
- •Хронічний токсичний гепатит.
- •Хронічний гепатит, спричинений уживанням метилдофи, нітрофуранів.
- •Неалкогольний стеатогепатит.
- •Хронічний холестатичний гепатит.
- •Хронічний криптогенний гепатит.
- •Лікування. При лікуванні аутоімунного гепатиту:
- •Показання до проведення еферентних методів залежно від нозологічної форми, етіології, патогенезу і стадії хронічних захворювань печінки
- •Сучасні ентеросорбенти повинні відповідати таким критеріям:
- •Профілактика.
- •Працездатність.
- •Алкогольна хвороба печінки.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація.
- •Клінічна класифікація алкогольної хвороби печінки
- •Клінічна картина.
- •Характерні клініко-лабораторні вияви алкогольного фіброзу печінки:
- •Гострий алкогольний гепатит.
- •Хронічний алкогольний гепатит.
- •Алкогольний цироз печінки.
- •Алкогольний цироз печінки характеризується такими особливостями:
- •Гепатоцелюлярна карцинома.
- •Загальні принципи визначення алкогольної етіології ураження печінки.
- •Лікування.
- •До завдань лікувальної програми алкогольного цирозу печінки належать:
- •Прогноз.
- •Цироз печінки
- •Епідеміологія.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація. Класифікація. Мкх-10:
- •Клінічна класифікація цирозу печінки:
- •Ступені тяжкості цирозу печінки (за критеріями Чайльда, 1964, у модифікації Пью, 1973)
- •Клінічна картина і клінічні варіанти.
- •Ознаки портосистемної печінкової енцефалопатії (в.Г. Радченко і співавт., 2000)
- •Чинниками ризику кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу і слизової оболонки шлунка є:
- •Клінічні особливості вірусного цирозу печінки.
- •Клінічні особливості алкогольного цирозу печінки.
- •Особливості первинного біліарного цирозу.
- •Хронічний холецистит без каменя.
- •Вибір жовчогінних препаратів залежно від порушення в біліарній системі (о.М. Ногаллєр, 1989; з доповненнями)
- •Жовчнокам'яна хвороба
- •Клінічна класифікація жовчнокам'яної хвороби (за о.М. Ногаллєром, 1969; х.Х. Мансуровим, 1985; з доповненнями):
- •Диференціальна діагностика жовтяниць
- •Первинний склерозивний холангіт
- •Гістологічні стадії первинного склерозивного холангіту
- •Диференціально-діагностичні відмінності між первинним склерозивним холангітом і первинним біліарним цирозом
- •Література: Основна:
- •Додаткова:
Первинний склерозивний холангіт
Первинний склерозивний холангіт — це хронічне прогресивне аутоімунне захворювання, що характеризується негнійним деструктивним запаленням, облітерацією внутрішньо- і позапечінкових жовчних проток з можливим розвитком вторинного біліарного цирозу печінки.
Епідеміологія.
Уперше захворювання описав Delbet у 1924 р. До 1980 р. у світовій літературі було описано близько 100 випадків первинного склерозивного холангіту. За даними статистики, поширеність захворювання становить 2-7 випадків на 100 000 населення. Частіше первинний склерозивний холангіт розвивається у молодих чоловіків незалежно від расової належності.
Первинний склерозивний холангіт часто поєднується з неспецифічним виразковим колітом, рідше — з хворобою Крона, хронічним аутоімунним тироїдитом, артритом, сухим кератокон'юнктивітом, склерозивним медіастенітом, ретроперитонеальним фіброзом, васкулітом, синдромом Шегрена.
Етіологія.
Етіологія первинного склерозивного холангіту остаточно не з'ясована. Важлива роль у його розвитку належить генетичним та імунним механізмам. Певне значення має вірусна інфекція жовчних шляхів (реовірус III типу, цитомегаловірус), алергізація, ушкодження жовчних проток літохолевою і дезоксихолевою кислотами. Первинний склерозивний холангіт тісно пов'язаний із запальними захворюваннями кишок: у 65-85% хворих на первинний склерозивний холангіт виявляється неспецифічний виразковий коліт, однак серед осіб, які страждають на неспецифічний виразковий коліт, первинний склерозивний холангіт розвивається лише у 2-6% випадків і, як правило, дебютує підвищенням рівня лужної фосфатази.
Патогенез.
У патогенезі первинного склерозивного холангіту провідними є аутоімунні механізми на тлі генетичної схильності, що базується на результатах генетичних досліджень і вивченні клітинного і гуморального імунітету. Виявлена асоціація первинного склерозивного холангіту з гаплотипами HLA (А1, В8, DR3, DR4, DR6, DRw52a), більшість яких пов'язана з рідкісними автоімунними захворюваннями, у тому числі печінки. До основних клітин, які беруть участь в ушкодженні жовчних проток, належать CD4 + Т-лімфоцити. Передбачається, що вони активізуються при взаємодії з антигенами II класу головного комплексу гістосумісності, які неадекватно виділяються на поверхні епітеліальних клітин проток.
Порушення гуморального імунітету у хворих на первинний склерозивний холангіт:
гіпергаммаглобулінемія, нерідко з переважанням фракції IgM;
підвищені титри аутоантитіл (ANA, SMA, pANCA* тощо);
підвищена концентрація циркулюючих сироваткових і біліарних імунних комплексів;
порушення кліренсу імунних комплексів;
активація системи комплементу.
Уточнюється роль надмірного продукування в жовчних протоках міжклітинних адгезивних молекул, які опосередковують адгезію лімфоцитів до біліарних структур. Передбачається також участь нейтрофілів у патологічному процесі. У результаті деструктивного запалення за участю фібробластів і порушень колагену розвивається облітераційний склероз жовчних проток з їх дилятацією.
Гістологічно виділяють 4 стадії первинного склерозивного холангіту (табл. 21).
Таблиця 21