Алкогольний цироз печінки.

Розвивається в 10-30% хворих через 10-20 років від початку зловживання алкоголем і проявляється складним симптомокомплексом портальної гіпертензії і печінково-клітинної недостатності, що супроводжується вираженими ознаками білкової і вітамінної недостатності. Оскільки алкогольний цироз печінки розвивається в разі тривалого вживання алкоголю, у таких хворих є ознаки хронічної алкогольної інтоксикації: полінейропатія, м'язова атрофія, гіпердинамічний кардіальний синдром. У печінці спостерігають розростання сполучної тканини. Для цієї стадії характерна трансформація печінкової паренхіми в псевдочасточки. Зміни цієї стадії також незворотні.

Алкогольний цироз печінки характеризується такими особливостями:

• жировий гепатоз печінки;

• симптоми портальної гіпертензії переважають у клінічній картині порівняно із симптоматикою печінково-клітинної недостатності;

• в основі загострення цирозу печінки лежать переважно епізоди гострого алкогольного гепатиту, що поновлюються в разі продовження зловживання алкоголем;

• характерне поліпшення загального стану і клініко-лабораторна ремісія після припинення вживання алкоголю;

• значно раніше, ніж при вірусному цирозі печінки, з'являються виражені ознаки білкової і вітамінної недостатності;

• є системні вияви хронічної алкогольної інтоксикації (периферійна полінейропатія; м'язова атрофія; ураження серцево-судинної системи з гіпердинамічним синдромом — тахікардією, задишкою; хронічний панкреатит; гіперемія обличчя з розширенням шкірних капілярів, особливо в ділянці носа тощо).

Гепатоцелюлярна карцинома.

Формується в 4-15% хворих на алкогольний цироз печінки і зумовлена декількома чинниками. В алкогольних напоях знайдені такі канцерогени, як нітрозаміни, пропанол, метилбутанол, поліциклічні вуглеводи. Етанол активує мікросомальні ензими і сприяє біотрансформації проканцерогенів в облігатні канцерогени, мутагени і тератогени. З іншого боку, етанол сприяє проникненню канцерогенів у тканини. Суб'єктивні прояви аденокарциноми на тлі цирозу печінки не мають характерних ознак: слабкість, виснаження, важкість і біль у правому підребер'ї, анорексія. Виражена гепатомегалія дерев'янистої щільності, жовтяниця, асцит, портальна гіпертензія і лихоманка можуть бути проявами аденокарциноми печінки. При цьому характерні підвищення в крові ГГТП, лужної фосфатази, лейкоцитів, ШОЕ, α-фетопротеїну. УЗД і комп'ютерна томографія допомагають підтвердити пухлину печінки.

Загальні принципи визначення алкогольної етіології ураження печінки.

1. Аналіз даних анамнезу щодо кількості, вигляду і тривалості вживання алкогольних напоїв. Слід урахувати, що пацієнти ці дані часто приховують.

2. Виявлення під час огляду маркерів (стигм) хронічного алкоголізму:

1. характерний зовнішній вигляд:

• "пом'ятість", одутле багряно-синюшне лице із сіткою розширених шкірних капілярів у ділянці крил носа (червоний ніс алкоголіка), щік, вушних раковин;

• набряклість повік;

• венозне повнокрів'я очних яблук;

• виражена пітливість;

• сліди перенесених раніше травм і переломів кісток, опіків, відморожень.

2. тремор пальців рук, повік, язика;

3. дефіцит маси тіла, однак нерідко буває ожиріння;

4. зміни поведінки й емоційного статусу (ейфорія, розбещеність, фамільярність, нерідко психічна депресія, емоційна нестійкість, безсоння);

5. контрактура Дюпюїтрена, гіпертрофія привушних залоз;

6. м'язова атрофія;

7. виражені ознаки гіпогонадизму в чоловіків (атрофія яєчок, жіночий тип оволосіння, мало виражені вторинні статеві ознаки, гінекомастія).

3. Виявлення супутніх захворювань внутрішніх органів і нервової системи — супутників хронічного алкоголізму:

1. гострого ерозійного, хронічного ерозійного і хронічного атрофічного гастриту, пептичної виразки;

2. хронічного панкреатиту (часто кальцифікувального);

3. синдрому мальабсорбції;

4. кардіопатії;

5. полінейропатії;

6. енцефалопатії.

4. Характерні лабораторні дані:

1. загальний аналіз крові — анемія нормо-, гіпо- або гіперхромна, лейкопенія, тромбоцитопенія;

2. біохімічне дослідження крові: наростання активності амінотрансфераз (для алкогольних уражень печінки характерне значне підвищення аспарагінової амінотрансферази), γ-глютамілтранспептидази (навіть за відсутності підвищення рівня амінотрансфераз), лужної фосфатази; гіперурикемія; гіперліпідемія;

3. імунологічний аналіз крові: підвищення вмісту IgA.

5. Характерні гістологічні дані при дослідженні біоптатів печінки:

1. виявлення в гепатоцитах алкогольного гіаліну (тілець Меллорі);

2. жирова дистрофія;

3. перивенулярне ураження гепатоцитів;

4. перицелюлярний фіброз.