Розділ іі. Психологічна і соціальна допомога підліткам, що скоїли злочин

2.1 Основні напрями та заходи профілактики

 Профілактична діяльність у широкому розумінні розглядається як один із засобів соціального регулювання суспільних відносин з метою ліквідації детермінант злочинності, як взаємодії заходів економіко-соціального, виховно-педагогічного, організаційного та правового характеру, як поєднання різних рівнів попередження злочинності1.

Докорінні соціально-економічні зміни в Україні, криза традиційних інститутів соціалізації молодого покоління, порушення механізму спадкоємності поколінь, відчуження неповнолітніх від культури, зміна ціннісних орієнтацій юнаків та дівчат у сфері праці, відсутність певних політико-правових основ роботи з неповнолітніми - все це доводить, що нині виникла потреба не тільки вирішувати окремі проблеми підлітків, а й виділити молодіжну політику у самостійний, специфічний, пріоритетний напрям у діяльності держави.

Система заходів попередження злочинності неповнолітніх базується на засадах загальносоціального характеру, які призначені забезпечити необхідний рівень добробуту, культури, виховання та навчання молодих людей. Ця система заходів:

- діє у співвідношенні з соціальною, економічною, молодіжною, карною політикою держави, яка реалізується через низку цільових програм надання матеріальної та іншої допомоги сім'ям і дітям, запобігання бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх;

- має самостійну законодавчу базу - комплекс правових актів, що регулюють питання створення оптимальних умов життя, виховання дітей і молоді, захисту їх прав та інтересів, нейтралізації негативного впливу на них, запобігання бездоглядності, аморальним проявам і т. ін.;

- забезпечує діяльність усіх суб'єктів профілактики злочинів серед неповнолітніх, яка спирається на відповідну інформаційно-аналітичну базу та забезпечується бюджетним фінансуванням.

В основу застосування загальносоціального запобігання злочинності неповнолітніх покладена державна політика щодо неповнолітніх та молоді.

У 2009 році була прийнята Загальнодержавна програма "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року. Програма має на меті об'єднати в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей. Відповідно до цього визначено чотири пріоритетних напрями діяльності: пропагування здорового способу життя; забезпечення можливості здобувати високоякісну освіту; захист дітей від жорстокого поводження, насильства та експлуатації; боротьба з ВІЛ/СНІДом, а також передбачено глобальний план дій, орієнтований на розвиток і захист прав та інтересів підростаючого покоління, і завдання, які світова спільнота має виконувати для дітей та разом з дітьми.

У пункті Плану 4.8 "Захист прав дітей, які вчинили правопорушення" визначено мету: профілактика правопорушень з боку дітей, значне зменшення кількості злочинів, учинених дітьми, приведення умов їх утримання у спеціальних установах для дітей у відповідність до міжнародних стандартів.

Основними завданнями профілактичної діяльності є активізація профілактичної роботи з метою запобігання правопорушенням у дитячому середовищі, для чого:

- запровадити у практику новітні методи та форми роботи з дітьми, схильними до правопорушень;

- підвищити рівень обізнаності дітей шкільного віку з правових питань;

- вдосконалення моніторингу щодо: стану дитячої злочинності та злочинів, вчинених проти дітей; стану дотримання прав, а також створення умов для перебування дітей у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах Державного департаменту України з питань виконання покарань, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації органів освіти;

- забезпечення соціального патронажу дітей, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах Державного департаменту України з питань виконання покарань або звільнені з них, для чого:

- забезпечити дотримання прав на житло відповідно до законодавства України для неповнолітніх, звільнених зі спеціальних виховних установ Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також влаштування їх на роботу чи на навчання;

- вивчити можливість створення системи ювенальної юстиції в рамках проведення реформи судової системи з метою поліпшення національного законодавства у сфері захисту прав дітей, удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників.

Державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Головними завданнями державної молодіжної політики є:

- вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

- допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;

- залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;

- надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;

- координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Принципами державної молодіжної політики є:

- повага до поглядів молоді та її переконань;

- надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;

- правовий та соціальний захист молодих громадян, передусім осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;

- сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Профілактика злочинності неповнолітніх передбачає систему методів, форм та заходів профілактичної діяльності, яка належить до більш широкої соціальної діяльності щодо попередження усієї злочинності молоді, що є одним з основних напрямів боротьби зі злочинністю в цілому.

Якщо раніше державою здійснювався жорсткий контроль за працевлаштуванням випускників шкіл, профтехучилища, на непрацюючих впливали як державні, так і громадські організації, то тепер ця система повністю розпалася. Нині жодна державна структура не володіє даними про працевлаштування випускників 9-11 класів та професійних навчальних закладів і відповідальності за їх подальше місце в суспільстві не несе. Кримінальна міліція у справах дітей виявилася неспроможною впливати на ці процеси, а отже,- і попереджувати вчинення цією категорією осіб правопорушень. А безробіття і злочинність - взаємозалежні соціальні явища.

Кримінальна міліція у справах дітей є складовою кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на правах самостійного підрозділу, зобов'язана: проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей.

Суди розглядають справи щодо неповнолітніх, які вчинили злочини, адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, про поміщення правопорушників, які не досягли 18 років, до приймальників-розподільників для дітей.

Центри медико-соціальної реабілітації дітей, які вживають алкоголь, наркотики, а також для дітей, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації для створення умов і забезпечення лікування дітей від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та їх психосоціальна реабілітація і корекція. До них направляються Діти віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії, але на термін не більш як два роки.

Запобігання злочинності неповнолітніх - це особливе питання для держави. Тому в сучасних умовах роль державних органів, що займаються проблемами дітей та молоді, незмірно повинна зростати, оскільки тільки держава може визначити соціальний статус неповнолітніх в суспільстві, забезпечити особистості можливість для всебічного розвитку, підвищення її загальнокультурного та професійного рівнів.

Отже, заходи загальносоціального попередження повинні бути спрямовані на:

- посилення роботи з неповнолітніми, які не працюють і не навчаються;

- забезпечення збереження закладів освіти, розвиток і створення нових типів навчально-виховних закладів, організацію повноцінного дозвілля;

- недопущення закриття та перепрофілювання дитячих позашкільних закладів (як державних, так і комунальних);

- забезпечення доступності закладів культури та відпочинку для сімей з дітьми (театрів, кіно- та концертних залів, баз літнього відпочинку, спортивно-оздоровчих таборів тощо);

- відновлення мережі спортивних секцій та споруд за місцем проживання, у навчальних закладах, у сільській місцевості;

- відновлення системи правового навчання за участю працівників органів юстиції, прокуратури, суду, внутрішніх справ, державного арбітражу, адвокатури, юридичних служб державних підприємств, органів освіти, культури.

Передбачити у програмах соціального і економічного розвитку регіонів:

- спеціальних розділів, спрямованих на концентрацію наявних сил і засобів щодо запобігання бідності та безробіттю, диференційований підхід до забезпечення та підтримки рівня доходів сім'ї: надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, які тимчасово опинилися у скрутному становищі та з об'єктивних причин не можуть вийти з кризи власними силами (втрата годувальника, вимушена міграція тощо);

- забезпечення гарантованого рівня матеріальної допомоги сім'ям, соціального, медичного, культурного і побутового обслуговування.