7. Припинення зобов’язання

Припинення зобов’язання означає, що перестає існувати само зобов’язання, перестають існувати право кредитора та відповідний йому обов’язок боржника. Припиняється правовий зв’язок між управненою особою - кредитором і зобов’язаною - боржником, тобто кредитор не має права заявляти свої вимоги, а боржник має право не виконувати свої обов’язки з моменту припинення зобов’язання. Це відбувається як у випадку належного виконання зобов’язання, так і неналежного або при невиконанні зобов’язання, яке припинено.

Для припинення зобов’язання потрібні певні обставини, тобто юридичні факти, які можуть бути як діями, що залежать від волі учасників зобов’язання (новація, залік, прощення боргу), так і подіями (смерть фізичної особи в особистих зобов’язаннях, ліквідація юридичної особи, поєднання боржника і кредитора в одній особі), що не залежать від волі учасників. Ці обставини називають підставами припинення зобов’язань, вони встановлюються договором або законом. Ч. 1 ст. 598 ЦК передбачає, що

Глава 50 припинення зобов’язання

Стаття 598. Підстави припинення зобов’язання

1. Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язань поділяють на договірні і законі, а останні у свою чергу на загальні та спеціальні. За наведеною класифікацією до загальних підстав відносять підстави, передбачені главою 50 ЦК. Спеціальні підстави поділяють: а) підстави, що застосовуються як санкції за порушення зобов’язань у випадах, передбачених законом або договором: відмова від прийняття виконання (ч. 3 ст. 612 ЦК); одностороння відмова від зобов’язання (ст. 615 ЦК); б) інші підстави, передбачені договором або законом: закінчення строку довіреності ( ч. 1 ст. 248 ЦК); припинення поруки (ст. 559 ЦК); припинення гарантії (ст. 568 ЦК); припинення права застави (ст. 593 ЦК); неукладання основного договору (ч. З ст. 635 ЦК); розірвання договору (ч. 2 ст. 653 ЦК) тощо.

Ч. 2 ст. 598 ЦК зазначає, що припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Таких випадків у ЦК передбачено досить багато: кредитор юридичної особи у разі її припинення може вимагати або дострокового виконання зобов’язання або його припинення (ч. 1 ст. 107 ЦК); представництво за довіреністю може припинятися як за ініціативою особи, що її видала, так і відмовою представника (ст. 248 ЦК); платник безстрокової ренти може відказатися від договору ренти (ст. 739 ЦК); наймодавець має право відмовитися від договору найму в разі несплати плати наймачем (ст. 782 ЦК) тощо. Причому закон, у наведених та інших випадках, передбачає можливість припинення договірного зобов’язання як у разі порушення однією з сторін свого обов’язку, так і без такого порушення.

Стаття 599. Припинення зобов’язання виконанням

1. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 600. Припинення зобов’язання переданням відступного

1. Зобов’язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Стаття 601. Припинення зобов’язання зарахуванням

1. Зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 602. Недопустимість зарахування зустрічних вимог

1. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора

1. У разі заміни кредитора боржник має право пред’явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

2. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред’явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов’язок до пред’явлення йому вимоги новим кредитором, — на момент його виконання.

Стаття 604. Припинення зобов’язання за домовленістю сторін

1. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 605. Припинення зобов’язання прощенням боргу

1. Зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Стаття 606. Припинення зобов’язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі

1. Зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Стаття 607. Припинення зобов’язання неможливістю його виконання

1. Зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Стаття 608. Припинення зобов’язання смертю фізичної особи

1. Зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

2. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

Стаття 609. Припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи

1. Зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.