Глава 48 виконання зобов’язання

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов’язання

1. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 527. Виконання зобов’язання належними сторонами

1. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

2. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.

Таким доказами можуть бути будь-які документи, що підтверджують особистість сторони зобов’язання: паспорт або інше посвідчення фізичної особи, посвідчення керівника юридичної особи, довіреність юриста, який представляє інтереси юридичної особи, тексти договорів, виписки з статутів юридичної особи тощо. Необхідність підтвердження особистості сторони полягає у тому, що правочини як підстава виникнення зобов’язання, можуть укладатися за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку і сторони можуть бути просто не знайомі. Вимоги щодо наданні доказів є правомірними і інша сторона не може відказати в цьому під страхом настання для неї невигідних наслідків (наприклад, прострочки).

Проте, це загальне правило про особисте виконання та особисте прийняття виконаного є не імперативним, а диспозитивним, оскільки сторони за домовленістю можуть встановити й інше. Це, безумовно, не стосується особистих зобов’язань, де особа боржника має суттєве значення для кредитора, про що вже йшла мова. Однак в інших зобов’язаннях, особливо це чітко просліджується у грошових зобов’язаннях, де для кредитора не важливим є особисте виконання обов’язку боржником, а важливим є сам факт належного виконання, сторони договором можуть обумовити і можливість передоручення виконання. Закон передбачає можливість передоручення виконання третій особі, наприклад, це стосується договору про надання послуг (ст. 902 ЦК), довірчого управління майном (ст. 1041 ЦК).

У деяких випадках закон передбачає два варіанти передоручення виконання: або якщо це передбачено домовленістю сторін, або коли боржник примушений до цього обставинами, за які він не відповідає (об’єктивні обставини) і робить це, керуючись інтересами кредитора. Так, ст. 943 ЦК передбачає, що зберігач зобов’язаний виконувати свої обов’язки за договором зберігання особисто, але він має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про це він зобов’язаний своєчасно повідомити поклажодавця. А ч. 3 цієї статті вказує, що у разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними, і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Якщо підсумувати наведене, то можна прийти висновку, що при передорученні виконання третій особі (на відміну від переведення боргу) не відбувається заміни боржника - боржник сам відповідає за дії цієї третьої особи, тобто застосовується правило ч. 2 ст. 528 ЦК, у відповідності з яким у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам. У цьому положенні знаходить свої проявлення принцип належного та реального виконання.

Стаття 528. Виконання обов’язку боржника іншою особою

1. Виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

2. У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.

3. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов’язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Зобов’язання повинно виконуватися належним чином, тобто таким способом, який найбільше задовольняє інтереси сторін. Під способом виконання розуміється порядок, систематичність виконання боржником дій з виконання ним своїх обов’язків. Спосіб виконання сторони повинні обрати у момент виникнення зобов’язання, але інколи цей спосіб диктується специфікою самого зобов’язання. Так, предметом договору найму завжди є неподільна, неспоживна та індивідуально-визначена річ, і тому наймач після закінчення строку зобов’язаний повернути саме цю річ. Сторони за договором позики можуть домовитися або про повернення всієї суми позики відразу, або періодичними платежами. Але, якщо сторони не домовилися про інше, або це не встановлено договором, актами цивільного законодавства, або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту, діє встановлене ст. 529 ЦК загальне правило - кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами.

Стаття 529. Виконання зобов’язання частинами

1. Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Закон у деяких випадках передбачає, що зобов’язання може виконуватися частинами: рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу (ст. 738 ЦК); плата за користування майном вноситься щомісячно (ч. 5 ст. 762 ЦК); прийняття та передання робіт за договором підряду може здійснюватися поетапно (ст. 882 ЦК); проценти за позикою сплачуються щомісячно (ст. 1048 ЦК) тощо. У тих випадках, коли з договору, актів цивільного законодавства або із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту випливає необхідність виконання зобов’язання тільки частинами, то таке виконання є обов’язковим як для боржника, так і для кредитора.

Для належного виконання зобов’язання необхідно щоб воно виконувалося у належний строк (термін). Під строком виконання розуміється певний період у часі, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок. В деяких випадках виконання відбувається безпосередньо за виникненням самого зобов’язання, як, наприклад, при купівлі-продажу з використанням автоматів (ст. 703 ЦК), інколи між виникненням зобов’язання і його виконанням потрібен певний, не дуже великий час - продаж товару за зразками (ст. 702 ЦК) або з доставкою товару покупцеві (ст. 704 ЦК). Виконання ряду зобов’язань потребує тривалого часу (підряд, будівельний підряд тощо). Тому, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей самий, а не інший строк (термін). Виконання зобов’язання в інший строк (термін) або достроково (за виключеннями, про які мова піде далі) вважається неналежним. У випадках, коли у зобов’язанні вказаний день виконання, то воно повинно бути виконано на протязі цього дня з урахуванням вимог ст. 254 ЦК. Коли ж виконання зазначається періодом у часі, наприклад, тижнем, то воно може бути виконане у будь-який день цього тижня. Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати (наприклад, навігація, начало опалювального сезону тощо), підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов’язання

1. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У безстрокових зобов’язаннях кредитор має права вимагати від боржника виконання його обов’язку у будь-який час, але оскільки боржник не завжди спроможний виконати зобов’язання зразу ж після вимоги, йому надається пільговий семиденний строк. Виконання боржником зобов’язання протягом семи днів буде вважатися належним. В деяких випадках договором або законом можу бути встановлений і інший пільговий строк. Так, ч. 1 ст. 763 ЦК встановлено, що кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна — за три місяці.

Стаття 531. Дострокове виконання зобов’язання

1. Боржник має право виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Належне виконання зобов’язання означає й те, що воно повинно виконуватися у належному місці. Вибір місця виконання, перш за все, визначає, де боржник повинен виконувати свій обов’язок, оскільки це може впливати на витрати сторін при його здійсненні (транспортні витрати, вартість товару тощо). За загальним правилом ст. 532 ЦК

Стаття 532. Місце виконання зобов’язання

1. Місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов’язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання;

4) за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов’язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Закон у деяких випадках передбачає місце виконання зобов’язання. Так, наприклад, ч. 1 ст. 704 ЦК передбачає, що якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов’язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, — за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Інколи у визначені місця виконання зобов’язання не виникає потреби, оскільки це витікає із його суті. Тільки однозначно може бути вирішено, де буде виконане зобов’язання з ремонту будівлі чи кімнати, при купівлі квитків на театральну виставу, з набуття невеликої речі у магазині тощо. Виходячи із звичаїв ділового обороту послуга надається за місцем розташування її виконавця (ремонт взуття, апаратури, проведення масажу, освітянська тощо), якщо інше не передбачено договором.

Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов’язання

1. Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

2. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття 534. Черговість погашення вимог за грошовим зобов’язанням

1. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Стаття 535. Збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов’язанням

1. У разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов’язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується.

2. Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов’язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.

Стаття 536. Проценти

1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 537. Виконання зобов’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса

1. Боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

2. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Стаття 538. Зустрічне виконання зобов’язання

1. Виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

2. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Стаття 539. Виконання альтернативного зобов’язання

1. Альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Так, наприклад, у відповідності із ст. 708 ЦК у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Стаття 540. Виконання зобов’язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників

1. Якщо у зобов’язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов’язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 541. Солідарне зобов’язання

1. Солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Стаття 542. Солідарна вимога кредиторів

1. У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред’явити боржникові вимогу у повному обсязі.

До пред’явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов’язок будь-кому із них на свій розсуд.

2. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що грунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі.

3. Виконання боржником свого обов’язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів.

4. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов’язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.

Стаття 543. Солідарний обов’язок боржників

1. У разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

2. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

3. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

4. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Стаття 544. Право боржника, який виконав солідарний обов’язок, на зворотну вимогу

1. Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

2. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов’язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Стаття 545. Підтвердження виконання зобов’язання

1. Прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

2. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

3. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.

4. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.