1. Державотворча роль мови. Функції мови. Предмет вивчення – мова за проф. спрямуванням. Стаття 10 Конституції Укр. закріплює за укр. мовою статус державної. Держава забезпечує всебічний розвиток укр.мови і її функціонування у всіх сферах суспіл. життя. Функції: • комунікативна, • мислетворча, • номінативна, • естетична, • експресивна, • пізнавальна. Нац. мова – охоплює літ-рну мову, діалектик, жаргони, просторіччя. 2. Документ – основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів. Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, "зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі" Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони - писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру. Відтворюють документи на папері, фотоплівці, магнітній та перфострічці, дискеті, перфокарті. вирізняють письмові та рукописні документи. Письмовий документ - текстовий документ, інформація якого зафіксована будь-яким видом письма. Рукописний документ - це письмовий документ, створений способом нанесення знаків письма власноручно. Види документів визначають за такими ознаками: •найменуванням - заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, протоколи та ін.; •походженням - службові (офіційні) й особисті. Основні елементи документа, що мають свою послідовність, називають реквізитами. Реквізити можуть бути постійними і змінними. Кількість реквізитів визначається видом і змістом документа. ДСТУ встановлюють максимальний склад реквізитів і порядок їх розташування. Всього є 31 реквізит. Сукупність реквізитів, характерних для даного виду документів називається формуляром. Аркуш паперу, на якому типографським способом відтворені постійні для даного виду документів реквізити, називається бланком.

3. Літературна мова. Мовна норма. Літ-рна мова – відшліфована форма існування загальнонародної мови. Осн.ознаки літ-рної мови: •унормованість, •поліфункціональність, •стандартність, •стилістична диференціація. Проф.мова - не має фонетичних, граматичниї відмінностей від літ-рної,а викор. лише додат.пласт лексики. Професіоналізми – це слова або вислови, які вживаються в певному проф.середовищі. Мовна норма: •орфоепічні норми (вимова); Наприклад: [молод'ба́] •акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);Наприклад: вихо́дити- ви́ходити •лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності); •словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова); •морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами); •синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень); •стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); •орфографічні норми (написання слів); •пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

4. Види документів та їх класифікація. •прес-реліз – коротка інформація для преси про подію/акцію •оголошення •довідка •службові записки (пояснювальні, доповідні)

•протокол і витяг з протоколу •звіт

5. Стилі, типи і форми мовлення. Типи мовлення: •опис, •розповідь, •роздум. Форми: •усна, •писемна Стилі мовлення:

• розмовний,

• художній,

• науковий,

• публіцистичний,

• епістолярний,

• офіційно-діловий,

• конфесійний.

6. Правила оформлення сторінки документа. Вимоги до тексту документа. Організаційно-розпорядчі документи оформляють на папері формату А4 та А5. На бланку друкується тільки перша сторінка документа, а наступні —на чистих аркушах паперу. Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша. Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша. Рубрикація. Ступінь складності рубрикації залежить від обсягу, тематики, призначення документа. Найпростіша рубрикація — поділ на абзаци. Абзац — це відступ управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у документі, а також фрагмент тексту між двома такими відступами. Середня довжина абзацу має бути 4 — 6 речень, хоча в текстах документів є абзаци, що складаються з одного речення. Текст — це сукупність речень, об'єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи. Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об'єктивно, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження. Він оформляється у вигляді суцільного складного тексту, анкети, таблиці або поєднання цих форм. Суцільний складний текст документа містить граматично і логічно узгоджену інформацію про управлінські дії та використовується під час складання правил, положень, листів, розпорядчих документів. Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил:

- Текст викладати від третьої особи:

- Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.

- Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.

- Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу:

- Використовувати синтаксичні конструкції типу:

- Дієприслівникові звороти вживати на початку речення:

- Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.

- Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові, означення стоїть перед означуваними словами, додатки — після опорного слова, вставні слова — на початку речення).

- Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів варто заміняти на пасивну.

- Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму

- Уживати інфінітивні конструкції

- У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу

- Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами 

- Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів

7. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії. (13.09) Дискусія – різновид ділової бесіди в проф.сфері. Це процес розв′язання проблем через зіставлення, зіткнення взаємобачення предметних позицій учасників ( думка учасника щодо суті розв′язуваної проблеми) Функції дискусії: •пошук нових напрямів •початок перспективних заходів •контроль розпочатих заходів •пошуки й оперативна розробка нових ідей Культура мовлення під час ведення дискусій: •кожна думка повинна бути висловлена •промовець має говорити тільки по суті і в чітких часових межах •питання, зауваження щодо думки опонента можна робити тільки після закінчення промови •дотримання усіх норм літ-ної мови Види дискусій: •дерево рішень – учасники висловлюють усі ідеї індивідуально, чим більше ідей тим краще •групові дебати – кожна група обстоює свою думку, ставить пит. іншим групам •у стилі ток-шоу – одна група веде дискусію, інша – спостерігає •»круглий стіл» Етапи проведення дискусій: •постановка проблеми • уточнення предметних позицій учасників • конфронтація учасників • обговорення в групах •оцінювання варіантів •прийняття рішень (підсумок)

8. Реквізити документів та вимоги до їх написання. Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами. Розрізняють постійні й змінні реквізити документа. Постійні реквізити друкуються під час виготовлення бланка; змінні — фіксуються на бланку в процесі заповнення Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Кожна установа, організація, підприємство повинні мати два види бланків: а) для листів; б) для інших документів. Бланки виготовляються двох форматів — А4 (210x297 мм) та А5 (148x210 мм). Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, називається штампом. Державні стандарти передбачають кутове і поздовжнє розміщення штампа. Поздовжнє розміщення доцільне тоді, коли назва установи складається з великої кількості слів і не може розміститися на площі, відведеній для кутового штампа. Бланк з кутовим штампом доцільніший, оскільки праворуч від штампа на вільному місці можна заповнити реквізити: "адресат", "гриф обмеження доступу до документа", "гриф затвердження", "резолюцію". Формуляр-зразок передбачає такі реквізити та їх розміщення в управлінській документації

9. Майстерність ділового спілкування. Виступ. Основні вимоги до мови та поведінки оратора. Особливим видом усного спілкування є публічний виступ. Обов’язкові вимоги до оратора: •виглядати зовні бездоганно (одяг, взуття, зачіску мати акуратними); •почуватися енергійним та впевненим; •поводитися природно, використовувати невимушені рухи; •бути зосередженим, урівноваженим; •стояти в освітленому місці, знаходитися ближче до слухачів; •оптимально використовувати свою індивідуальність. Основні навички оратора: •вибір літератури; •вивчення обраних джерел; •складання плану; •володіння собою; •орієнтація в часі. Основні вміння оратора: •самостійно готувати виступ; •зрозуміло й переконливо викладати матеріал; •уміти відповідати на запитання слухачів; •підтримувати контакт з аудиторією; •використовувати різні технічні засоби навчання.

10. Документи щодо особового складу, їх особливості. До документів з особового складу відносяться заява, характеристика, автобіографія, наказ з особового складу, доручення, розписка тощо. Заява – це вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси. Реквізити: адресат, відомості про заявника, назва виду документа (ЗАЯВА), текст, перелік додатків, дата та підпис. Характеристика – це документ, у якому надається оцінка ділових і моральних якостей працівника як члена колективу за період, який він відпрацював на даному підприємстві (учня, студента). Реквізити: назва документа, текст, дата, підпис, печатка установи. Автобіографія – це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності. В автобіографії-документі наводять такі відомості: розповідній формі від першої особи. • назва виду документа (АВТОБІОГРАФІЯ); • прізвище, ім’я, по батькові автора; • число, місяць, рік народження; • місце народження; • соціальне походження; • відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дати народження, де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначити останнє місце роботи; вказують, що тепер не працюють або на пенсії); • освіта та спеціальність за дипломом; • трудова діяльність; • останнє місце роботи (місце навчання), посада; • нагороди та заохочення; • участь у громадському житті; • сімейний стан і склад сім’ї; • паспортні дані, домашня адреса й номер телефону. Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань. Резюме - документ, який містить стислий зміст біографічних відомостей особи для працевлаштування в комерційну або інофірму. Резюме складають із таких частин: особисті дані, освіта, досвід роботи, додаткова інформація, рекомендації з прізвищами й телефонами, дата та підпис.

11. Види виступів. «Індивідуальний стиль оратора». Публічний виступ – це різновид усного спілкування. А жанровий різновид публічного виступу – це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, повілейна), бесіда, лекція, репортаж. Види публічного виступу: • публічне повідомлення на означену тему; • текст такого повідомлення; • усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові або начальникові. Індивідуальний стиль мовлення – поняття складне й багатогранне. Насамперед на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд: він визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, й образні засоби.

12. Документи щодо особового складу. Автобіографія. До документів з особового складу відносяться заява, резюме, контракти, характеристика, автобіографія, наказ з особового складу, доручення, розписка тощо. Автобіографія – це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності. В автобіографії-документі наводять такі відомості: розповідній формі від першої особи. • назва виду документа (АВТОБІОГРАФІЯ); • прізвище, ім’я, по батькові автора; • число, місяць, рік народження; • місце народження; • соціальне походження; • відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дати народження, де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначити останнє місце роботи; вказують, що тепер не працюють або на пенсії); • освіта та спеціальність за дипломом; • трудова діяльність; • останнє місце роботи (місце навчання), посада; • нагороди та заохочення; • участь у громадському житті; • сімейний стан і склад сім’ї; • паспортні дані, домашня адреса й номер телефону.

13. Мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації (вітання, прощання, висловлення відмови, співчуття та ін.). (27.09) Звертання та кличний відмінок: •закінчення на –о мають імен. чол і жін роду на –а (Ех: Дарино, Катерино..) •закінчення на –е мають імен. чол та жін роду на –я (Ех: Катрусе, письменнице..); на –а перед чким був шиплячий (Ех: душе, Олеже, Євгене..) •закінчення на –є мають імен жін роду на –я, перед якими був приголосний (Ех: Лідіє, Софіє..) •закінчення –у мають іменники чол.роду (сину діду..); імен. чол р га –о (Батьку, дядьку..) імен. чол р з суфіксами –чик, -ик (Степанчику, хлопчику..) •закінчення –ю мають імен чол роду що мають кінцевий приголосний основи (красеню, легіню..)

14. Документи щодо особового складу. Характеристика. Документ – матеріл. об′єкт з інформацією, зафіксовааною людиною певним способом для передачі її в просторі і часі. Класифікація док-тів: ●за призначенням: •організаційно-розпорядчі; •інформаційні; •колегіальні ●за спеціалізацією: •спеціалізовані • адміністративні • загальні ●за напрямом: •вхідні •вихідні ●за походженням: •вн. •зовн ●за джерелами виникнення: •первинні • вторинні ●за формою: •стандартні •індивідуальні ●за технікою створення: •рукописні • відтворені •трафаретні ●з погляду гласності: • для служб. користування • таємні • цілком таємні ●за терміном користування: •безстрокові • термінові •дуже термінові ●за термінами зберігання: •тимчас.зберіг.(до 10р) • тривал.збер. (до100р) •постійного (безперервного) ●за стадіями створення: •оригінал • копії ●за складністю: •прості • складні

15. Критика, уміння критикувати, не ображаючи.

16. Документи щодо особового складу. Резюме. (18.11) До документів з особового складу відносяться заява, резюме, контракти, характеристика, автобіографія, наказ з особового складу, доручення, розписка тощо. Резюмé — вид документа, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає. Реквізити: • Назва документа. • Прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає резюме. • Контакти. • Мета складання резюме. • Досвід роботи. • Освіта. • Знання мов. • Дата, підпис.

17. Правила спілкування фахівця по телефону. (04.10) Телефонна розмова – це один із видів усного ділового мовлення. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів: • момент встановлення зв'язку Якщо Ви телефонуєте в установу чи незнайомій людині, то спершу відрекомендуйтеся: з Вами розмовляє такий-то (ім'я, по батькові, прізвище, представник якої організації, вкажіть посаду); після цього запитайте ім'я, по батькові й прізвище свого співрозмовника. Усе це говоріть без поспіху, розбірливо, щоб можна було записати. У великих установах подібні записи веде, як правило, секретар. • виклад справи. Виклад справи — це введення в курс справи, постановка питання, обговорення ситуації, позитивна або негативна відповідь. Кожен із цих етапів слід будувати чітко, коротко, без зайвих подробиць. Обговорення певної ділової ситуації — найважливіший і найдовший за тривалістю етап будь-якої телефонної розмови. Отже, потрібен лаконізм. Він досягається за рахунок детально продуманого переліку головних і другорядних питань, які вимагають короткої конкретної відповіді. • заключні слова, знак, що розмову закінчено. Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто подзвонив, але якщо співрозмовник значно старший за віком або за службовим становищем, слід дати можливість закінчити розмову йому. Молодший за віком чи за становищем може лише повідомити старшому про те, що він уже з'ясував усі питання, які в нього виникли.

Найбільш оптимальним часом для телефонних розмов є час з 9.30 до 21.30. У виняткових і екстремальних випадках можна телефонувати в будь-який час. Не треба: • Довго не піднімати трубку. • Говорити «алло», «так», «говорите», коли починаєте розмову. • Вести дві бесіди відразу. • Залишати телефон без догляду хоча б ненадовго. • Використати для заміток клаптики паперу й листки календаря. • Передавати трубку кілька разів. • Говорити: «Усі обідають», «Нікого немає», «Будь ласка, передзвоните». • Перетворювати розмова в допит, задавати питання типу «З ким я розмовляю?» або «Що вам потрібно?». • Затискати мікрофон рукою, щоб щось сказати колегам — клієнт може почути. • Говорити клієнтові: «Це не моя помилка», «Я цим не займаюся» у відповідь на його скаргу. Якщо ви так скажете, ви упустите репутацію фірми й не допоможете клієнтові в рішенні його проблем.

18.Накази щодо особового складу. Наказ - це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази щодо особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. У заголовку такого наказу зазначають: "Щодо особового складу". Реквізити: 1) назва підприємства або установи, що видає наказ; 2) назва виду документа; 3) назва місця видання наказу; 4) номер; 5) дата підписання; 6) короткий зміст наказу; 7) текст наказу; 8) підстава для складання; 9) підпис керівника підприємства (установи).

19. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей та переговорів. (04.10) Етика ділового спілкування фахівця ґрунтується на таких правилах • дотримання літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, • стилістичними і синтаксичними засобами мови; • мовлення має бути правильним; • чемність, уважність, ввічливість • коректність, толерантність, повага до співрозмовника Переговори – це обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін Розрізняють кілька стратегій ведення переговорів • протистояння крайніх позицій; опоненти вперто відстоюють свої погляди; • сторони займають дружні позиції: намагаються досягти своєї мети і не зіпсувати свої стосунки; • сторони розуміють необхідність пошуку спільного рішення. Переговори мають три стадії: •підготовка до переговорів – це з’ясування проблеми, оцінка ситуації, формування загального підходу, визначення позицій під час переговорів та можливих варіантів вирішення проблеми, їх аргументація; • хід переговорів; • підсумовування переговорів та виконання досягнутих домовленостей

20. Документи щодо особового складу. Заява. До документів з особового складу відносяться заява, резюме, контракти, характеристика, автобіографія, наказ з особового складу, доручення, розписка тощо. Заява – це вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, які надходять від організацій, установ (службові) та окремих осіб (особисті). У зовнішній особистій заяві обов'язково зазначається повна домашня адреса, а у службовій - повна поштова та юридична адреса установи, підприємства. У внутрішній заяві визначені вище вимоги не обов'язкові. Реквізити заяви: 1. Адресат - назва професії, місце роботи, вчене звання, прізвище й ініціали керівної особи, на чиє ім'я подається заява (в давальному відмінку). 2. Адресант - назва професії, місце роботи, прізвище, ім'я й по батькові, адреса (для зовнішніх заяв) особи, яка подає заяву (в родовому відмінку). 3. Назва виду документа (заява), що пишеться посередині рядка з великої літери. 4. Текст заяви, в якому чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням. 5. Додатки. До складної заяви подаються відомості про те, які саме документи додано до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання. 6. Дата написання (ставиться ліворуч). 7. Підпис особи, яка писала заяву (ставиться праворуч).