1.2. Класифікація туризму за працями вчених

Ще в рабовласницький період спостерігалось бажання людей мандрувати. Першими туристами можна вважати купців. В період розквіту грецьких міст-держав, в ході розвитку політичних, економічних і культурних зв’язків почали складатися певні традиції, виникали своєрідні центри туризму. Так, стародавніх греків, які з’їжджалися з усієї Еллади в Олімпію як глядачі або учасники Олімпійських ігор, можна вважати першими туристами.

Поїздки розширюють межі пізнання світу, сприяють спілкуванню з представниками інших культур. Тому туристичні подорожі були популярні завжди. Урізноманітнити життя, змінити оточення і відпочити чи оздоровитись можна завдяки туризму, тобто за допомогою подорожування по Україні або в іншу країну з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін [8]. 

Туристична діяльність – багатогранний процес, на розвиток якого впливає велика кількість різних чинників. Щоб усіх їх врахувати, необхідно конкретизувати та систематизувати окремі види туризму. Для цього їх зводять у класифікацію. Таке впорядкування допоможе визначити можливості туризму, враховувати потреби сучасних туристів, удосконалювати організаційні структури управління туристичною галуззю, а також розробляти програми розвитку та регулювання туризму. Адже кожен конкретний вид туризму потребує відповідних ресурсів та сучасної інфраструктури. 

Відштовхуючись від потреб сучасної людини, можна визначити різноманітні види туризму, за допомогою яких виникає можливість задовольнити ці потреби. 

Австрійський психолог З. Фрейд вбачав у потребах два начала [22]:  – усвідомлене, розумне, раціональне, свідоме, підвладне розуму;  – підсвідоме, емоційне, кероване біологічними потягами і пристрастями. 

Ф. Котлер пояснює зміст потреб як необхідність у чому-небудь, що набула специфічної форми у відповідності з культурним рівнем і особистістю індивіда. Потреби носять індивідуальний характер і для їх задоволення потрібно шукати різноманітні шляхи. За твердженням Ф.Котлера людські потреби формуються і змінюються під впливом суспільних відносин, соціальних інститутів та корпорацій виробників . 

Особливості потреб людини розглядає у своїй праці [14] Л.І. Ліпич. Вона вказує на особистісний характер потреб людини, що дає можливість класифікувати їх за статтю, віком індивідів, демографічними, соціальними, географічними факторами тощо. Також вона звертає увагу на періодичність виникнення потреб (це стосується предметів розкоші, до яких відносять і туризм). В залежності від частоти їх виникнення потреби поділяються на постійні, періодичні та епізодичні. 

С.Б. Каверін поділяє потреби на біогенні, психофізіологічні, соціогенні та вищі [11]. 

Широко відома класифікація потреб, яка розроблена американським психологом А. Маслоу [13]. Він розставив потреби у вигляді піраміди – від найнижчих матеріальних потреб до вищих, духовних: 

- фізіологічні потреби (їжа, вода, сон);  - потреби самозбереження і безпеки (стабільність, гарантія задоволення фізіологічних потреб);  - потреба у причетності і любові (дружба, сім’я);  - соціальні потреби різних видів (компетентність, престиж);  - потреби самоактуалізації (реалізація власного потенціалу).

За класифікацією А. Маслоу потреби перебувають на певних рівнях – пріоритет надається першій та другій групам абсолютних потреб. З третьої по п’яту групи – відносні потреби, які потребують задоволення лише після задоволення основних потреб (1-2 групи). На думку А. Маслоу стан задоволення будь-якої потреби недовготривалий, отже, процес задоволення запитів виступає постійним поштовхом для розвитку суспільного виробництва. 

Духовні потреби проявляються у створенні і засвоєнні духовної культури. Ці потреби виникають тоді, коли зникає необхідність індивіду боротися за своє життя, коли абсолютні потреби задовольняються легко і не вимагають значних затрат часу. Тоді з’являються духовні потреби, тобто такі, в процесі задоволення яких людина всебічно розвивається, використовує потенціал, який закладений у ній природою, усвідомлює свою сутність. Це потреби у вищих цінностях (віра, знання), в особистих досягненнях, самовираженні (кар’єра), потреба у любові і повазі (дружба, сім’я), потреби задоволення естетичних відчуттів (музика, театр, мистецтво, література). Сюди можна віднести і потребу відпочивати. Остання потреба виникає через низку причин. 

Після виконаної роботи людині необхідно відновити втрачену енергію. Після зміни стилю життя та ускладнення виробництва зросла роль відпочинку як специфічної, життєво необхідної потреби людини в процесі відтворення робочої сили. Науково-технічний прогрес, розвиток новітніх технологій ускладнили виробництво, а це вимагає більшої зосередженості і витрат енергії у працівників. Це призводить до стресів та депресій, від яких важко оговтатись. 

За результатами опитування, проведеного у Швейцарії, 40% людей страждають від інтенсивності своєї роботи і часті стреси, 60% респондентів відповіли, що кількість стресових ситуацій, пов’язаних з роботою з роками зростає . Підвищення рівня працездатності вимагає інтенсивного відновлення фізичних і психологічних сил. Постає проблема відпочинку. Найкращим способом позбутися втоми вважається зміна роду діяльності, а також зміна оточення та місця перебування, а цього можна досягти за допомогою туризму. 

Всі пласти піраміди А. Маслоу не є відокремленими. Потреби, що їх складають, доповнюють одна одну, орієнтовані на досягнення гармонії індивіда зі суспільством, узгодженості з собою і оточуючим середовищем. За допомогою туризму, певною мірою, можна задовольнити найважливіші духовні потреби.

Враховуючи класифікацію потреб за Л.І. Ліпич [14], яка систематизує потреби за статтю чи віком індивіда, соціальним, географічними чинниками тощо, та від періодичності їх виникнення, постають такі ознаки формування видів туризму як сезонність, віковий та статевий склад, віддаленість туристичної території від основного місця проживання. 

Спираючись на наведені вище класифікації потреб і в залежності від використаних ресурсів та мети туристичної подорожі можна детально систематизувати види туризму, серед яких виділяють такі його підвиди: відпочинковий, лікувальний, діловий, культурно-розважальний, релігійний. Враховуючи згадану вище градацію підвидів туризму, слід виділити для подальшої класифікації туризму такі: лікувально-оздоровчий, культурно-пізнавальний; розважально-відпочинковий; спортивний та релігійний. 

Існує численна кількість різноманітних класифікацій туризму. Багато вчених світу, таких як американець Р. Макінтош, росіяни Н.С. Мироненко та А.Ю. Александрова, українці Н.П.Крачило та О.А.Старовойтенко та інші досліджували проблеми класифікації туристичної чи рекреаційної діяльності. Але цим класифікаціям притаманні недоліки. 

Так, у класифікації, запропонованій А.Ю. Александровою не: враховано такі види туризму як культурно-пізнавальний, діловий, релігійний; не наведений поділ туризму на внутрішній та міжнародний. Ця класифікація характеризує туриста з демографічної та соціально-економічної точок зору. В іншійвідомій класифікації, запропонованій В.А. Квартальновим , розглянуто лише види туризму, не враховуються різні форми туризму. У класифікації, запропонованій авторами М.П. Мальською, В.В. Худо та В.І. Цибухом, виокремлено класи, форми та види туризму за різноманітними напрямами, що дає змогу розв’язувати різноманітні проблеми, пов’язані з розвитком і територіальною організацією туристичних підприємств, визначати попит на окремі види туризму і, базуючись на цій інформації, формувати плани розвитку матеріально-технічної бази (МТБ) та інфраструктури туризму. До того ж потреби та запити окремого споживача туристичних послуг можуть не враховуватись. 

О.А. Старовойтенко пропонує п’ятирівневу класифікацію видів туризму, у якій види туризму впорядковують, спираючись, в основному, на потреби людини. Інші чинники, що впливають на вибір виду туризму у цій класифікації не враховано. Планування і регулювання туристичної діяльності за таким принципом ускладнюється. 

В.Ф. Кифяк у запропонованій ним класифікації [12], пропонує систематизувати види туризм за різними ознаками, такими як мета туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості споживача туристичних послуг. 

Мотивацію (фізіологічну, духовну, пізнавальну, економічну та розважальну) як основну спонукальну силу до вибору місця подорожі бере за основу при систематизації видів рекреаційної (туристичної) діяльності китайський вчений Ван Ціншен [8], так само як В.А. Квартальнов. Але у цій класифікації не враховано види туризму, які залежать від способу розміщення туристів та від туристичних ресурсів, які є основою для розвитку туризму.