2.2 Психологічна корекція

При терапії особистісних розладів використовують два основних напрямки: психотерапевтичне і медикаментозне. Останнє направлено швидше на зняття окремих симптомів (депресії, тривоги і т.д.) і використовується психіатрами, тому мені, як психологу не доцільне розглядати дану сферу лікування.

Так які ж основні види психотерапевтичної допомоги може надати психолог. Виділяють ряд напрямків, в якому виявляється подібна допомога:

) Консультування;

2) Динамічна психотерапії (досліджує те, як минулі переживання людини можуть впливати на його поведінку);

) Когнітивна психотерапія (акцент ставиться на зміні паттерном розладів);

) Когнітивна аналітична терапія (розпізнавання і зміна патернів розлади в поведінці);

) Діалектична поведінкова терапія (поєднує в собі частину промови з поведінкової і когнітивної психотерапії, а також деякі прийоми з дзен-буддизму; включає індивідуальну та групову психотерапію);

) Лікування в терапевтичному співтоваристві (досить тривалий метод, що включає в себе практично постійний контакт з терапевтом ...

та іншими особами з розладами, а також іноді включає госпіталізацію при особливо яскравих епізодах) [33].

Найбільшого розвитку відносно дослідження і коректування розладів особистості отримала когнітивна психотерапія, багато в чому грунтуючись на психоаналізі, тому їй я і приділю основна увага.

В основному люди з розладами особистості вважають себе нормальними і здоровими, вони рідко звертаються за допомогою самі, а якщо і звертаються, то зазвичай тільки для того, щоб усунути який-небудь небажаний симптом або вирішити ситуацію. Вони можуть скаржитися на депресію або тривогу, за якими насправді може ховатися розлад особистості. Тому однією з першорядних завдань психотерапевта є з'ясування причин звернення до нього клієнта, позначення цілей терапії, очікувань клієнта і побудова плану роботи. Терапевту потрібно зібрати певний матеріал, на якому він повинен реалізовувати свою діяльність.

Як вже було сказано, люди з розладами особистості дуже рідко самі звертаються до психотерапевта. В основному, їх направляють або друзі., Сім'я, або судову постанову. Такі люди вважають, що всі проблеми, з якими вони стикаються виникають не з їхньої вини, тому часто не бачать своїх порушень. Робота з такими клієнтами вкрай важка і вимагає дуже багато часу хоча б для того, щоб встановити довірчі відносини між психотерапевтом і клієнтом.

Найчастіше, люди з розладами особистості не хочуть визнавати у себе даного розладу, тому воліють, щоб психотерапевт справлявся з симптомами, а не ліз глибоко raquo ;. Тут, до речі, є одна важлива особливість дій психотерапевта: при виявленні розлади особистості, не потрібно оголошувати діагноз клієнту як ярлик, друк на всій його життя, позначаючи його скупим науковим терміном; краще використовувати описові прийоми, називаючи лише які-небудь окремі ознаки розладу, не викликаючи різкого негативу з боку клієнта. Однак, навіть якщо клієнт відмовляється визнавати наявність у себе розлади особистості, необхідно пам'ятати, що її коригування є основною метою психотерапевта, але не психотерапії. Важливо пам'ятати, що при лікуванні в центрі уваги перебувають цілі пацієнта, а не інших людей (включаючи психотерапевта) [3].

Як вже було сказано, важливо встановити відносини довіри. Саме за таких умов можна поєднати особисті цілі клієнта і психотерапевта, що забезпечує ефективність психотерапії. Головне, не налаштовувати клієнта проти себе, не надто напирати raquo ;, не нав'язувати свою точку зору. Дуже важливо не квапити клієнта, але також і не варто занадто розтягувати процес терапії.

Бувають випадки, коли клієнт не хоче йти на контакт, так як не відчуває бажання змінюватися. Його розлад може грати йому на руку raquo ;, не просто не доставляючи дискомфорту, але і привносячи деякі приємні моменту в життя, тому діяти треба обережно, поступово допомагаючи людині інакше поглянути на життя.

Умовою будь когнітивної психотерапії є інформування клієнта про її процесі. І тут йдеться не тільки про методи роботи, які можуть бути застосовані, але так само і про наслідки, які вона може надати на клієнта. Люди з розладами особистості схильні тривожитися і відчувати незатишно, коли починають корегувати свою особистість, тому дуже важливо попередити їх про можливе виникнення такого почуття, щоб це не було несподіванкою і не викликало шок [3].

Важливо пам'ятати і розуміти, що люди з розладом особистості погано усвідомлюють свої дисфункціональні переконання і, як було сказано в попередньому розділі, не можуть звіряти їх з реальністю. Тому й потрібно враховувати, що звичні для таких людей схеми поведінки і сприйняття змінюються вкрай важко і тяжко, тому потрібно приділяти велику увагу кожному компоненту їх патерну: поведінковому, когнітивному та емоційному. З кожним потрібно працювати окремо, застосовуючи для кожного свої власні прийоми.

У роботі з клієнтом психотерапевт може дозволити йому рівнятися на себе, стати для нього рольовою моделлю [3]. Найчастіше таке може бути і зовсім дуже корисно: так як хворий починає верифікувати себе з іншими і адекватно оцінювати свій стан. Багато людей з розладом особистості, що пройшли курс терапії, говорили, що вони взяли кращі якості від своїх терапевтів. Однак тут важливо не дозволяти клієнту повністю переймати образ психолога.

При проведенні психотерапії може виникнути ряд проблем. Наприклад, може статися так, що думки терапевта і клієнта будуть збігатися з окремих питань, а можуть виявити і схожі дисфункціональні переконання. У цьому випадку терапевта потрібно впоратися зі своїми переконаннями, щоб загальна проблема , не гальмувала сам процес.

Крім цього, можуть виникнути питання, загальмовують хід терапії. В основному вони пов'язані з певними ситуаціями або невм...

інням однієї зі сторін виконувати певні завдання. Так, з боку клієнта можуть виявлятися такі проблеми: як відсутність навичок співробітництва; негативістські думки про ймовірну невдачі психотерапії; очікування клієнта того, що його одужання може призвести до несприятливих наслідків, і інші страхи і побоювання щодо змін до особистості; недолік соціальних навичок; наявність вигоди від свого дійсного стану; брак мотивації; ригідність клієнта; недостатні самоконтроль та ін. З боку психотерапевта теж можуть спостерігатися схожі проблеми, а також і інші, як то: відсутність навичок роботи з певною групою клієнтів; недостатня формулювання, нереалістичність або розпливчастість цілей психотерапії та ін. Також факторами, що гальмують процес терапії можуть бути невдало обраний час і місце, певні ситуативні умови, і ін. У зв'язку з цим, психотерапевт повинен уміти допомагати своїм клієнтам справлятися з подібними проблемами і володіти достатніми знаннями та вміннями, щоб не допустити своїх помилок.

Як вже було сказано, для корекції та усунення розладів особистості потрібно працювати з кожним елементом структурної організації особистості. У зв'язку з чим, використовується велика кількість методик і методів, одні з яких працюють з уявою, інші, наприклад, з відтворенням і програванням ситуацій минулого. Також, слід сказати, що до кожного розладу особистості існує свій підхід у корекції та лікуванні. Всі ці методи, приблизні плани і способи роботи з особистісними розладами дуже добре і детально розглянуті в книзі А. Бека і А. Фрімена Когнітивна психотерапія розладів особистості .

розлад особистість психотерапія корекція

Висновок

У даній роботі були розглянуті різні розлади особистості та описані їх основні прояви. За цими описами, я вважаю, стає ясно і зрозуміло, що з себе представляє дане порушення і як з ним потрібно боротися: змінювати когнітивні, афективні і поведінкові схеми raquo ;. З метою ж профілактики даного розлад цілком логічно було б забезпечувати сприятливі умови виховання, дитинства, так як саме воно відіграє дуже важливу роль у становленні особистісних розладів. Особливо значимо це для тих людей, які знаходяться в групі ризику - мають близьких родичів з шизофренією або схожим розладом.

Ще одним висновком, до якого я прийшла в ході даної роботи, є те, що в основному розладами особистості займаються зарубіжні дослідники. У нашій же країні, ця тема розглядалася лише у кількох авторів, і то їх спостереження в основному засновані на роботах німецьких та американських психотерапевтів. Вони ж, у свою чергу, велику увагу приділяли вивченню даної проблематики та побудові терапевтичних моделей, якими і користуються для коригування особистісних розладів.

Таким чином, в даній роботі були проаналізовані різні підходи до розуміння і проблематики особистісних розладів, описані різні типи захворювання і розглянуті способи діагностики та психотерапії. Я захоплена цією темою, і надалі мені було б цікаво провести дослідження на виявлення особистіснихрозладів у підлітків і молодих людей.

Список використаної літератури

1. Антропов Ю.А. Основи діагностики психічних розладів: рук. для лікарів/Ю.О. Антропов, А.Ю. Антропов, Н.Г. Незнанів.- М .: ГЕОТАР - Медіа, 2010. - 384 с.

2. Аверін В.А. Психологія особистості DOC. Навчальний посібник.- СПб .: Изд-во Михайлова В.А., 2009.

. Бек А., Фрімен А. Когнітивна психотерапія розладів особистості.- СПб .: Питер, 2012.

. Братусь Б.С. Аномалії особистості.- М .: Думка, 2012. - 301 с.

. Василюк Ф.Е. Життєвий світ і криза: типологічний аналіз критичних ситуацій//Психологічний журнал. 2007. Т.16. № 3. С.90-101.

. Василюк Ф.Е. Методика психотерапевтичного полегшення болю.- Москов. псіхотер. журн., 2007, N4, с.123? 146.

. Віггінс О., Шварц М., Норка М. Прототипи, ідеальні типи і особистісні розлади: повернення до класичної психіатрії//НПЖ, 2007, № 2, С.11-15.

. Ганнушкіна Б.П. Клініка психопатій: їх статика, динаміка, систематика.- Н. Новгород: Изд-во НГМД, 2008. - 128 с.

. Гаранян Н.Г., Холмогорова А.Б. Чарівність нарцисизму.// Консультативна психологія і психотерапія. 2012. №2.- C.102-112.

..

...

...