14. Загальна характеристика Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та його місце в системі джерел екологічного права

Зако́н Украї́ни «Про охоро́ну навко́лишнього приро́дного середо́вища» — закон України, що визначає правові, економічні та соціальні основи організації охоронинавколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Закон встановлює, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Прийнятий 25 червня 1991 року, N 1264-XII.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Складається з преамбу­ли та 16 розділів: заг. положення; екол. пра­ва та обов'язки гр-н; повноваження рад нар. депутатів у галузі охорони навкол. природ, середовища; повноваження органів управ­ління у галузі охорони навкол. природ, сере­довища; спостереження, прогнозування, об­лік та інформування у галузі охорони навкол. природ, середовища; екол. експертиза; стан­дартизація і нормування у галузі охорони навкол. природ. середовища; контроль і на­гляд у галузі охорони навкол. природ, сере­довища; регулювання використання природ, ресурсів; екон. механізм забезпечення охо­рони навкол. природ, середовища; заходи щодо забезпечення екол. безпеки; природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні; надзв. екол. ситуації; вирішення спо­рів у галузі охорони навкол. природ, середо­вища; відповідальність за порушення зак-ва про охорону навкол. природ, середовища; міжнар. відносини України в галузі охорони навкол. природ, середовища.

Законом визначені завдання зак-ва про охо­рону навколішнього природного середовища, осн. принципи охорони навкол. природного середовища, право власності на природні ресурси, об'єк­ти правової охорони навкол. природного середо­вища, право гр-н на безпечне для їхнього життя і здоров'я природне середовище. Ком­плексно врегульовано всі ін. осн. групи екол. відносин. Закон є стрижнем галузі екол. права і зак-ва.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

15. Еколого-правові нормативні акти, що видаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Всі екологічні нормативно-правові акти поділяються на види залежно від їх юридичної сили.

Закони — нормативні акти найвищого законодавчого органу — Верховної Ради України. Право законодавчої ініціативи в Верховній Раді належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Підзаконні нормативно-правові акти — ті, що приймаються на підставі і на виконання чинних законів. До підзаконних нормативно-правових актів відносяться постанови Верхової Ради України, укази і розпорядження Президента України, урядові нормативні акти (постанови), галузеві (накази), локальні нормативно-правові акти в галузі екології (рішення і акти органів місцевої виконавчої влади).

Залежно від ступеня значущості в регулюванні екологічних відносин всі нормативні акти екологічного законодавства можна класифікувати як основні і допоміжні.

Основні нормативно-правові акти складають сутність екологічного законодавства, допоміжні полегшують застосування норм основних нормативно-правових актів, закріплюючи, наприклад, єдиний понятійний апарат, роблять їх більш чіткими і зрозумілими.

До допоміжних відносяться державні екологічні стандарти, які є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання і охорони природних ресурсів, методи і методики контролю за станом навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною та використанням довкілля.

За предметом регулювання екологічні нормативно-правові акти поділяються на загальні і спеціальні. Предмет регулювання загальних нормативно-правових актів складають не тільки екологічні відносини. До таких відносяться Конституція України, Закони України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін. Спеціальні нормативно-правові акти — це, наприклад, Водний кодекс, Земельний кодекс, Закон України «Про екологічну експертизу», тобто ті, що регулюють тільки екологічні суспільні відносини.

Як система юридичного законодавства екологічне законодавство побудовано за принципом ієрархії, тобто пріоритету актів законодавчої влади над актами виконавчої та судової влади, переваги актів вищестоящих органів порівняно до актів нижчестоящих органів та відповідності їх першим.

На виконання законодавчих актів спрямовані підзаконні нормативні акти, що видаються Верховною Радою України. Це, наприклад, Постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року «Порядок обмеження, тимчасової забороні(зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

Укази і розпорядження Президента України, які є обов'язковими для виконання на її території, відповідно до ст. 106 Конституції теж видаються «на основі і на виконання Конституції і законів України»

. Зміст законів розвивають і урядові нормативні акти — постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджуються і вводяться в дію підзаконні нормативні акти вищої законодавчої влади. Стосовно вже згаданого тут Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» таким, наприклад, є Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1993 р. № 785, яке визначає порядок створення та функціонування системи спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Джерела екологічного права цього рівня складають досить значну кількість.