1. Поняття екологічного права, його функції і місце в системі права України.

Екологічне право - це система правових норм і принципів, якими регулюються та охороняються суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні правовідносини).

На основі аналізу теоретичних положень обґрунтовано, що екологічному праву як галузі права властиві дві основні загальноправові функції: регулятивна й охоронна..

Саме охоронна функція забезпечує реалізацію найважливішої групи екологічних відносин – з охорони довкілля як єдиного цілого.

Вказана функція спрямована на запобігання порушенням екологічних прав, а також на захист після порушення, тому охоронна функція екологічного права реалізується через дві галузеві функції – превентивну і захисну. Превентивна спрямована на запобігання правопорушенням, а захисна покликана відновлювати порушені суб’єктивні екологічні права чи компенсувати завдані таким порушенням збитки.

Зокрема, еколого-правові норми покликані оберігати бажаний для суспільства стан довкілля, забезпечити його недоторканість з боку правопорушників, не допускати посягань на суб’єктивні екологічні права громадян, законні інтереси інших учасників цих відносин реалізують превентивну функцію екологічного права. Ця функція втілюється за допомогою комплексу охоронних заходів екологічного контролю, екологічної експертизи, екологічного страхування, аудиту та моніторингу довкілля.

Захисна функція переважно втілюється завдяки нормам юридичної відповідальності за екологічні правопорушення і спрямована на покарання правопорушника, відновлення порушених прав чи компонентів довкілля або компенсацію завданих довкіллю збитків.

Передбачені в екологічному законодавстві правила використання природних ресурсів, їх закріплення та перерозподіл, а також утворення територій та об’єктів з обмеженим природокористуванням та сукупність нормативів і стандартів якості довкілля, для забезпечення здорової і сприятливої життєдіяльності людини, є виявом регулятивної функції екологічного права.

Регулятивна функція екологічного права спрямована на організацію раціонального природокористування, охорону рідкісних, зникаючих видів тварин і рослин, забезпечення людині безпечного для життя і здоров’я довкілля і тому виявляється через такі галузеві функції – функцію обліку і розподілу природних ресурсів, природозаповідну і соціальну функції.

2. Екологічні функції держави та права.

Під функціями держави розуміють основні напрями або види її діяльності, які визначають суть і призначення державн. Вони є засобом вирішення важливих суспільних завдань. Функції виражають зміст і призначення держави в суспільстві.

Екологічна функція нині визнана однією з основних функцій Української держави. Це, по суті, діяльність держави в особі її компетентних органів по управлінню якістю довкілля. Ця функція обумовлена конституційним положенням про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу «є обов'язком держави» (ст. 16 Конституції України).

Екологічна функція реалізується шляхом проведення відповідної державної політики на тому чи Іншому етапі розвитку держави. ЇЇ принципові засади в Україні визначені Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Ними передбачені пріоритети екологічної політики, її головні етапи і механізми реалізації

3 .Основні напрями державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних об’єктів та забезпечення екологічної безпеки, їх нормативне закріплення

Постанова ВРУ від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».   Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Відповідною постановою встановлюється стан довкілля. Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є:

застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три рази відповідні показники розвинутих країн;

високий рівень концентрації промислових об'єктів;

несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;

відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;

відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;

відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Напрями :

-повітря…води…земля…грунти…ліси…надра..нс…відходи..біобезпека..біоландшафтне різноманіття…ек.збалансоване природокористування..інтерграція ЕП-регіональна ек.політика

Основні цілі:

зниження вмісту у водних об'єктах біогенних речовин, нафтопродуктів, пестицидів, іонів важких металів, радіонуклідів та інших шкідливих речовин;

припинення засмічення водних об'єктів;

удосконалення нормативно-правової та еколого-економічної бази з метою поліпшення якісного стану водних об'єктів;

удосконалення системи обліку, моніторингу та контролю за забрудненням поверхневих і підземних вод, розроблення та введення в дію системи ідентифікації та інструментального контролю за всіма стаціонарними джерелами забруднення поверхневих вод із створенням відповідної інформаційної бази даних.

      Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.

Постановою врегульовані стратегія та тактика гармонійного розвитку виробничого та природного потенціалу, яка саме полягає в запобіганні збільшення рівня забруднення та виснаженню природних об'єктів, за допомогою галузевого врегулювання питань діяльності промисловості, а саме встановлення планів розвитку та удосконалення кожної з галузей промисловості (металургійна, Хімічна та нафтохімічна, нафтогазова, машинобудівна, видобувна та ін. види промисловості).

Також, в окремих підрозділах Постанови вирішуються питання розвитку та запобігання вчинення шкоди іншими можливими сферами впливу на природні об’єкти, що були раніше зазначені (енергетика, ядерна галузь, с/г та ін).

Державна політика охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер. Так, у Постанові передбачені основні напрямки, щодо збалансованого використання і відновлення природних ресурсів, таки як: земельні, водні ресурси, природні копалини, тваринний та рослинній світ, ПЗФ та рекреаційні ресурси.