1.5 Організація перенесень між десятковими розрядами в ддЛч

Основні характеристики лічильників, які визначають їх швидкодію – розділювальна здатність та час встановлення (реєстрації) коду лічильника. Під розділювального здатністю розуміють мінімально допустимий період Т прямування вхідних сигналів, за яким лічильник працює без збоїв. Час встановлення коду являє собою інтервал часу між моментом надходження вхідного сигналу та моментом закінчення самого довгого перехідного процесу в схемі при переході до нового стійкого стану.

Важливим окремим випадком лічильників з довільним модулем є двійково-десяткові (чи просто десяткові) лічильники з модулем рахунку 2³ <М< 2⁴. Для представлення однієї десяткової цифри двійково-десятковий лічильник повинен утримувати не менш як чотири тригери. Але оскільки чотири розрядним лічильником можна представити 16 різноманітних станів, то синтез таких лічильників полягає у виключенні шести надмірних станів та забезпеченню обраного порядку перерахунку 10 станів, що залишились.

2 Синтез простих синхронних лічильників з довільним порядком лічення (код 4221)

Лічильники з довільним порядком лічення відрізняються від лічильників з природним порядком лічення тим, що з приходом чергового вхідного сигналу k десятковий номер їх внутрішнього стану змінюється на значення, відмінне від одиниці.

Причини, що спонукають використання таких лічильників, такі:

• можливість спрощення схеми дешифратора станів лічильника;

• можливість відрізненій всіх довільних станів лічильника взагалі без дешифратора (наприклад, в лічильниках з унітарним кодуванням - кільцевих регістрах, в яких циркулює всього одна одиниця);

• принципова можливість повного усунення критичних змагань в схемі лічильника при використанні сусіднього циклічного кодування станів.

В лічильниках з природним порядком лічення при переході від одного двійкового числа до сусіднього більшого чи меншого двійкового числа може виникати зміна цифр одночасно в декількох розрядах. Це інколи приводить до значних помилок при знятті закодованих кутових та лінійних пе­реміщень. Ефективним засобом боротьби з помилками такого роду є використання спеціальних кодів, які називають відбитими (рефлексними). Відмінна особливість цих кодів полягає в тому, що сусідні кодові набори різняться цифрою тільки в одному розряді. В лічильниках з сусіднім кодуванням будь-які два послідовні стани будуть відрізнятися тільки в одному розряді. Послідовні стани таких лічильників відтворюються на діаграмі Вейча переміщенням з будь-якої її клітинки в будь-яку сусідню (суміжну) з нею.

Для зручності сприймання людиною-оператором цифрова вимірювальна інформація має бути представлена в десятковому коді. В цьому випадку для передачі, обробки та зберігання даних звичайно використовують двійково-десяткові коди, які легко перетворюються в десятковий код та просто реалізуються технічними засобами. Ці властивості обумовлюють широке застосування двійково-десяткових кодів в інформаційно-вимірювальних системах (IBС) і цифрових пристроях вимірювання та обробки даних. Синтез будь-яких синхронних двійкових та недвійкових лічильників з природним та довільним порядком лічення проводиться однаково за допомогою загального методу синтезу цифрових автоматів.

Розглянемо особливості проектування синхронних лічильників з довільним модулем та порядком лічення на прикладі синтезу двійкове-десяткових лічильників для одного десяткового розряду. Початковими даними для синтезу є кодована таблиця переходів (КТП) проектованого лічильника і умовна таблиця переходів (УТП) обраного типу елементарного автомату (тригера). Суть синтезу полягає в визначенні функцій збудження кожного окремого тригера та побудові за одержаними функціями схеми синхронного лічильника.