1.3. Виховання витривалості як одне з завдань фізичного виховання

Для належного висвітлення витривалості як фізичної якості, необхідно проаналізувати її показники починаючи зі школярів молодшого шкільного віку, в яких показники витривалості незначні. Наприклад, потужність роботи, яка може відбуватися протягом 9 хвилин у дітей 9-ти років складає тільки 40% потужності, що зберігається 100% у дорослих впродовж такого ж часу. Проте, вже в 10-річному віці організм дітей стає здатним, без явних ознак зниження працездатності, неодноразово повторювати швидкісні дії (наприклад, прискорений біг 30 м з короткими проміжками часу для відпочинку) або мало інтенсивну роботу (повільний, порівняно тривалий біг). Розвиток витривалості, як і інших фізичних якостей, на різних етапах вікового розвитку організму відбувається нерівномірно (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Зміна тривалості бігу з різною інтенсивністю з віком у хлопчиків, підлітків і юнаків 10-14 років (по А.Н. Макарову)

Вік, років	Інтенсивність бігу на 30м (у % від максимальної)
	60%		70%		90%
	Час, сек.	Різниця по роках	Час, сек.	Різниця по роках		Час, сек.	Різниця по роках
10	57,9		56,3			44,6
		+16,9		+9,0			+0,2
11	74,8		65,3			44,8
		+1,2		+3,1			+0,2
12	76,0		68,4			45,0
		+7,6		+12,9			+13,2
13	83,6		81,3			58,2
		+8,6		+8,5			+6,4
14	92,2		89,8			64,6

Перше значне збільшення тривалості бігу із вказаною інтенсивністю спостерігається у дівчаток в 9 років, у хлопчиків в 10 років; потім в 12 років і відповідно в 13 років; у хлопців в 16 років цей показник витривалості найбільш істотний, у дівчат після 14 років тривалість бігу з кожним роком скорочується, якщо не проводяться спеціальні тренування. Всупереч поширеній раніше точці зору, сучасні дослідження (А.Н. Макаров), результати практики дитячо-юнацького спорту переконують, що вже в молодшому шкільному віці необхідно направлено впливати на розвиток витривалості різного типу, в першу чергу витривалості в роботі помірної і змінної інтенсивності, що не пред’являє особливих вимог до анаеробних – гліколітичних можливостей організму [7].

Вихованню витривалості необхідно надавати достатню увагу в усіх формах роботи з фізичного виховання з дітьми – в загальній фізичній підготовці за шкільною програмою, в позашкільних заняттях і особливо в спортивному тренуванні юних спортсменів.

Природно, що, вирішуючи завдання виховання витривалості в шкільні роки, потрібно ретельно враховувати великі вікові відмінності в адаптивних реакціях організму до підвищених фізичних навантажень. При вихованні витривалості у школярів найчастіше використовуються рухливі ігри, які включають короткочасні, інтенсивні рухові дії, що повторюються, з сюжетними паузами, а також ігри з підвищеною моторною щільністю. При достатньо вмілому регулюванні режиму рухової активності, особливо використання спортивних ігор, які можуть істотно сприяти розвитку витривалості різного виду, у тому числі і витривалості в безперервній роботі циклічного характеру. Цей ефект найзначніше виявляється на перших етапах фізичного виховання. Проте ігрова діяльність не дозволяє достатньо направлено і чітко дозовано впливати на окремі чинники, які визначають різні види витривалості. Звідси стає зрозумілим прагнення використовувати вже на перших етапах виховання витривалості ряд таких засобів і методів, які дають можливість створювати точно дозований вплив за допомогою таких рухових дій як біг на різні дистанції, біг на лижах та інші вправи циклічного характеру, а також гімнастичні вправи, які виконуються серійно та інші загально розвиваючі вправи, які виконуються у формі «колового тренування».

Згідно з результатами досліджень Л.П.Матвеева, виховання витривалості за допомогою бігу на 200-400-метрових відрізках дистанціях у школярів 11-12 років доцільно починати з кросової підготовки і рівномірних пробіжок із швидкістю 2-3 м/сек. з повторним чергуванням з прискореною ходьбою (30-50 м в темпі 150 кроків за хвилину). Як правило, в результаті регулярних занять такими вправами за 1-2 місяці вдається значно збільшити тривалість і відстань дистанцій. Після цього вводиться додатково поперемінний біг, який дозується за схемою: 200-400 м із швидкістю 2-3,5 м/сек. і 30-50 м прискореного бігу (4-4,5 м/сек.). При систематичному тренуванні загальний кілометраж, подоланий в таких вправах, може досягати в окремих заняттях 2-3 км, а довжина кросової дистанції – до 10 км (у хлопчиків 11-12 років) [8].

В міру вікового дозрівання організму для виховання витривалості використовується все більш широкий комплекс вправ, а саме:

– циклічних (біг на різні дистанції, пересування на лижах, ковзанах, велосипеді тощо);

– ациклічних;

– змішаних.

Причому, основною організаційно – методичною формою використання ациклічних і змішаних вправ виступає колове тренування з безперервним методом в умовах помірної інтенсивності.

В процесі виховання витривалості у дітей надзвичайно важливо створити оптимальні умови для функціонування системи кисневого забезпечення організму. З цією метою разом з основними вправами «на витривалість» використовують спеціальні дихальні вправи, які створюють сприятливі кисневі умови, а саме – проведення занять на відкритому майданчику, в парку, в залі з потужною вентиляцією тощо.

Одна з визначальних рис методики виховання витривалості в шкільний період – це поступовий перехід від дій, які направлені переважно на збільшення аеробних можливостей організму (в плані виховання так званої загальної витривалості), до виховання спеціальної витривалості у вправах різного характеру, зокрема субмаксимальної і максимальної потужності. Виховання витривалості у юних спортсменів здійснюється при цьому, природно, залежно від специфіки спортивної спеціалізації.

Враховуючи особливості вікової динаміки зниження витривалості у дівчат після 14 років, які відмічені вище, передбачаються менші навантаження на розвиток витривалості, ніж у хлопців. Разом з тим, і для дівчат необхідно створити таку систему фізичних вправ, яка б виключила у них процес регресу показників витривалості в старшому шкільному віці [7].