Розділ і. Загальна характеристика витривалості та методика її розвитку

1.1. Витривалість та її види

Людина володіє такими фізичними якостями як сила, витривалість, гнучкість, швидкість, спритність. Розвиток фізичних якостей у дітей шкільного віку поєднане з рядом особливостей, пов’язаних з ростом і розвитком організму. По-перше, в шкільному віці розвиток однієї здібності позитивно виражається на рості показників других фізичних якостей, що обумовлює необхідність комплексного підходу до розвитку фізичних якостей у школярів. По-друге, в ході розвитку різних функцій організму здійснюють критичні (сенсорні) періоди, коли приріст якостей проходить особливо інтенсивно. Для рухової функції в цілому, під якою розуміють сукупність фізичних якостей, рухових вмінь і навиків, цей період знаходиться в діапазоні 7-12 років. По-третє, в процесі розвитку фізичних якостей у дітей шкільного віку особливо проявляється необхідність реалізації дидактичних принципів. Розвиток фізичних якостей поєднано, як правило із значними фізичними навантаженнями.

Діти і підлітки без шкоди для організму при дотриманні поступовості навантажень, враховуючи їх індивідуальні особливості, в стані переносити позитивні емоції, що дозволяють не тільки з великим інтересом відноситися до занять, але і сприяють максимальному прояву фізичних якостей у дітей і підлітків.

Аналізуючи витривалість як фізичну якість необхідно вказати, що це здатність організму людини виконувати роботу помірної інтенсивності тривалий час без втоми. Одним з основних критеріїв витривалості є час протягом якого людина здатна підтримувати задану інтенсивність діяльності. Користуючись цим критерієм, витривалість вимірюють прямим і непрямим способами.

Прямий спосіб – це коли випробовуваному пропонують виконувати завдання і визначають граничний час роботи з даною інтенсивністю (до початку зниження швидкості). Але він майже неможливий. Найчастіше використовують непрямий метод.

Непрямий метод – це коли витривалість визначається за часом подолання якої-небудь достатньо довгої дистанції (наприклад 10000 м).

У спорті витривалість, це здатність організму чинити опір стомленню під час тривалого виконання спортивних вправ. Рівень розвитку витривалості визначається перш за все функціональними можливостями серцево-судинної і нервової систем, рівнем обмінних процесів, а також координацією діяльності різних органів і систем. Істотну роль при цьому виконує той, що так звана економізує функцій організму. На витривалість разом з цим робить вплив координація рухів і сили психічних, особливо вольових процесів спортсмена [6].

Оскільки працездатність в руховій діяльності залежить від багатьох чинників, зокрема від швидкісних і силових якостей людини, слід враховувати два типи показника витривалості: абсолютні і відносні, парціальні. У практиці розрізняють 2 види витривалості: загальну і спеціальну .

Загальна витривалість – це здатність тривалий час проявляти м’язові зусилля при невисокій інтенсивності. Одна з найважливіших особливостей загальної витривалості – це здібність до широкого перенесення, тобто загальна витривалість, яка розвинена біговими засобами на тренуваннях і проявляється при бігу, знаходиться у прямому взаємозв’язку з результатами в лижній гонці, при ходьбі. Вважається, що загальна витривалість є основою для розвитку всієї решти різновидів прояву витривалості. Прояв загальної витривалості залежить від спортивної техніки (в першу чергу від економічності робочих рухів) і від здатності спортсмена «терпіти», тобто протистояти наступаючому стомленню шляхом концентрації вольових зусиль.

Біологічною основою загальної витривалості є можливості аеробів організму спортсмена. Основний показник роботи аеробної системи організму – це максимальне споживання кисню (МСК) в літрах в хвилину.

Аналіз спеціальної витривалості вказав на те, що це є здатність проявляти м’язові зусилля відповідно до специфіки (за тривалістю і характером) спеціалізованої вправи.

В бігу на середні дистанції спеціальна витривалість (її в цьому випадку також називають швидкісною витривалістю) виявляється в підтримці необхідної швидкості на дистанції. Прояв спеціальної витривалості залежить від деяких фізіологічних і психологічних чинників. Основний фізіологічний чинник анаеробні можливості [1].