27. Дати характеристику різновидам водяних систем опалення

К Л А С И Ф І К А Ц І Я

• Парове опалення. Теплоносій – перегріта пара високого тиску. Температура дозволяє зробити опалювальні прилади більш компактними або більш ефективними при тому ж розмірі.

• Система повітряного опалення. Підігріте повітря розводиться теплоізольованими повітроводами, виконуючи заодно функції вентиляції.

• Децентралізоване опалення передбачає, що замість будь-якого теплоносія використовується своє джерело тепла для кожного приміщення або навіть для кожної зони кімнати. Саме так працюють електричні та газові конвектори, інфрачервоні панелі і масляні радіатори.

Повернемося, однак, до використання в якості теплоносія води. За якими ознаками можлива класифікація систем водяного опалення?  ЗАЛЕЖНІ І НЕЗАЛЕЖНІ У залежній системі теплоносій ззовні (як правило, з теплотраси) надходить безпосередньо в систему опалення. Він може використовуватися виключно для обігріву; куди частіше можливий відбір гарячої води для госппотреб. Саме за такою схемою працює опалення в абсолютній більшості міських будинків. Тепловий вузол незалежної системи включає теплообмінник, за допомогою якого вода теплотраси віддає теплову енергію теплоносія в замкнутому контурі. Схема може бути застосована в тому випадку, якщо в приватному будинку в якості теплоносія використовується антифриз. При наявності теплолічильників таке підключення дозволить відключити обігрів на час тривалого від'їзду, не ризикуючи розморожуванням системи.

ВІДКРИТІ ТА ЗАКРИТІ Відкрита водяна система опалення функціонує без надлишкового тиску і відкривається в атмосферу. У її верхній точці монтується відкритий розширювальний бак, куди витісняються всі повітряні пробки.  В системі закритого типу підтримується постійний надлишковий тиск від 1 (в приватних будинках) до 6 (у багатоквартирних будинках) атмосфер.  ПРИМУСОВА ТА ПРИРОДНА ЦИРКУЛЯЦІЯ Системи з природною циркуляцією в наш час застосовуються порівняно рідко. Однак це прекрасне рішення для невеликих будинків, що дозволяє зробити опалення незалежним від електрики. В основі принципу роботи так званих гравітаційних систем лежить той факт, що при нагріванні щільність води падає. У замкнутому обсязі більш холодна вода витісняє нагріті водяні маси у верхню частину контура. При певній конфігурації можна забезпечити безперервний рух теплоносія.  Інструкція зі створення гравітаційної системи, заголом, порівняно проста: 

• Котел розміщується якомога нижче. У будинках без підвалу під нього часто робиться поглиблення в підлозі.

• Від котла розлив піднімається вертикально вгору до найбільш високої точки контуру, формуючи так званий розгінний колектор.

• У верхній точці в разі відкритої системи монтується, як уже говорилося, розширювальний бак відкритого типу. У разі закритого контуру там встановлюється повітровідводчик – автоматичний або ручний; розширювальний ж бачок мембранного типу може розташовуватися в будь-якій частині контура.

• Від верхньої точки розлив повертається до котла з постійним невеликим ухилом, необхідним для руху остиглої води самопливом. По дорозі теплоносій віддає тепло радіаторам або іншим опалювальним приладам