Культура здоров’я

В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладати основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я кожного члена суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

• комплексно-системний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров’я;

• удосконалення фізичної, психологічної та емоційної працездатності підготовки учнів до активного життя і професійної діяльності на принципах, що забезпечують диференційовану оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів;

• використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного удосконалення.

Вирішення поставлених завдань потребує теоретичного обґрунтування моделі формування культури здоров’я учасників навчально - виховного процесу на засадах системного підходу:

а) наявність певних компонентів (елементів), кожен з яких у системі формування культури здоров’я виступає в ролі підсистеми, а розглядуваний окремо – є, в свою чергу сам системою;

б) взаємозв’язок між елементами системи, який виявляється через взаємодію, взаємовплив підсистем ( компонентів), тобто в динаміці, прямий і зворотній зв'язок;

в) системна якість, породжена системою із формування культури здоров’я – результат взаємозв’язку та взаємодії, а не просто сума якостей всіх елементів;

г) із втратою хоча б одного елемента – система починає утворювати нову, якісно іншу характеристику: змінюється, перетворюється на іншу систему.

Проаналізуємо зміст та особливості компонентів системи формування культури здоров’я учасників навчально - виховного процесу.

Перш за все, метою функціонування системи є формування культури здоров’я учасників навчально – виховного процесу, що знаходить свій вияв у завданнях формування, збереження, зміцнення, реабілітації та передачі здоров’я. Кожне із завдань має свій зміст, передбачає спеціально сплановану діяльність учасників.

Культура здоров’я – це сукупність духовних та метеріальних цінностей, в якій суспільство визнає за людиною стан фізичного, психічного та духовного благополуччя як вищу цінність.

Культура здоров’я – гуманізована, заснована на формуванні, збереженні, зміцненні, відновленні та передачі фізичного, психічного , духовного та соціального здоров’я.

Системний підхід до аналізу поняття „культура здоров’я дає змогу трактувати його як:

• систему цінностей, пріоритетів власного здоров’я і здоров’я навколишніх;

• як спосіб діяльності із формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачі фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я;

• сукупність світоглядних ідей про духовні цінності (земля, людина, природа, життя, мир, батьки) і матеріальні цінності, на сутність, особливості, самоцінність здоров’я особистості;

• історичну цілісність, ставлення суспільства до здоров’я громадян;

• інтегральний фактор соціалізації особистості, культуротворчий процес формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачі фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я.

Культура здоров’я знаходить свій вияв у:

• сукупності знань про особливості власного здоров’я (фізичного, психічного, духовного та соціального) та догляду за ним;

• оволодіння системою цінностей, пріоритетів власного здоров’я та здоров’я навколишніх;

• принципах, правилах усвідомлення побудови власного життя, що сприятимуть формуванню, збереженню, зміцненню, відновленню та передачі здоров’я;

• способах поведінки та діяльності, спрямованих на формування, зміцнення, збереження, відновлення, та передачу фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я, приязнених культурних стосунках між вихованцями та дітей з дорослими; виробленні в дітей активної життєвої позиції.

Формування культури здоров’я - цілеспрямований процес взаємодії учасників навчально – виховного процесу (студентів, викладачів, батьків) у здоров’язберігаючому середовищі (навчального закладу, сім’ї, соціального оточення) , метою якого формування, збереження, зміцнення, відновлення та передача здоров’я.

Культура здоров’я містить такі компоненти:

• Мотиваційний (потреби та мотиви формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачі здоров’я; цінності та пріоритети власного здоров’я та здоров’я навколишніх);

• Змістовий (принципи, правила їх реалізації, відомості, знання про особливості власного здоров’я, шляхи, умови, технології його формування, збереження, зміцнення, відновлення, передачі);

• Операційний (способи поведінки та діяльності, спрямовані на формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачу здоров’я).