3. Середня освіта в Японії
Після закінчення навчальної школи учні продовжують навчатися в молодшій середній школі. Молодша середня представлена середньою школою та особливими школами для інвалідів. До закладів молодшої середньої освіти вступають діти віком від 12 років. Учні можуть відвідувати школу заочно з 15 років. Молодша середня освіта є обов'язковою. На відміну від наших шкіл, в Японії за кожним класом закріплюється свій кабінет, тому не учні, а вчителі ходять між уроками з кабінету в кабінет. Кабінет, приписаний до класу, підписується відповідною табличкою (1-1, 1-2, 2-1).
Навчання в середній школі триває 3 роки. До обов'язкових предметів входять: державна мова, гуманітарні науки (географія, історія, суспільство), математика (алгебра, геометрія), природничі науки (фізика, хімія, біологія, геологія), музика (опанування музичних інструментів і спільний виступ), образотворче мистецтво, фізкультура, праця, англійська мова. В деяких приватних школах додатково викладають релігієзнавство, світську етику, валеологію тощо. Існує також класна година, присвячена вивченню історії краю, пацифізму, шкільним заходам. Загальнодержавних підручників не існує. Відповідні підручники обирають освітні комітети муніципальних районів або керівництво школи. Носіння форми і прибирання школи учнями є обов'язковим.
Станом на 2005 рік в країні нараховувалося 11 035 середніх шкіл. З них 76 були державними, 10 238 — публічними і 721 — приватними. В них навчалося 3 626 415 дітей віком від 12 до 15 років[3]. В державних і публічних школах навчання хлопчиків і дівчаток проходить разом. В деяких приватних школах — окремо.
Після закінчення уроків учні відправляються на заняття в різні гуртки та клуби при школах, де залишаються приблизно до 6 вечора. У школі є купа гуртків, де школярі займаються майже кожен день після уроків, а десь навіть і по суботах. Але вибрати з усіх гуртків треба або один спортивний, або два творчих. Кожен гурток прагне затягнути до себе якомога більше першокласників (1 клас середньої або старшої шкіл), для чого влаштовуються показові заняття, пропонується спробувати позайматися разом, все це дуже яскраво і привабливий.
Наступна сходинка на шляху до вузу — старші середні школи. Ці навчальні заклади поділяються на денні (строк навчання — три роки), а також вечерні і заочні (тут навчаються на один рік довше). Хоча випускники вечірніх і заочних шкіл одержують однакові свідоцтва про навчання, 95% учнів віддають перевагу школам денного типу.
До предметів старшої середньої школи входять: державна мова (сучасна, стародавня), гуманітарні науки (географія, історія Японії, всесвітня історія), суспільство (соціологія, етика, політологія, економіка), математика (алгебра, геометрія), природничі науки (фізика, хімія, біологія, геологія), мистецтво (музика, образотворче мистецтво, каліграфія, ремесла), фізкультура, праця, англійська мова, праця, інформатика. Спеціалізованими предметами на вибір є агрономія, промисловість, торгівля, рибальство, медогляд, добробут, іноземні мови тощо. В приватних школах додатково викладають інші предмети. Існує також класна година, присвячена вивченню історії краю, пацифізму, шкільним заходам. Загальнодержавних підручників не існує. Відповідні підручники обирають освітні комітети муніципальних районів або керівництво школи. Носіння форми і прибирання школи учнями є обов'язковим. Після уроків учні беруть участь в позакласній діяльності, вивчаючи кендо, дзюдо, кюдо, каліграфію, атлетику, політекономію тощо. У 12 класі учні мають обрати для себе один з профілів навчання. Такі школи можна поділити на загальні, академічні, технічні, природознавчі, комерційні, мистецькі. Біля 70% учнів вибирають загальний навчальний план освіти. Прийом учнів до старших середніх шкіл здійснюється на підставі документу про закінчення молодшої середньої школи і проходження конкурсу за результатом вступних екзаменів.
Станом на 2005 рік в країні нараховувалося 5418 вищих середніх шкіл. З них 15 були державними, 4082 — публічними і 1321 — приватними. В них навчалося 3 605 242 дітей віком від 15 до 18 років[4]. В державних і публічних школах навчання хлопчиків і дівчаток проходить разом. В деяких приватних школах — окремо.
Дзюку
Крім всіх перерахованих етапів шкільного навчання існують дзюку – спеціальні приватні школи, що пропонують додаткові заняття для школярів різного віку – від початкової до повної середньої школи. Дзюку відвідують учні, які прагнуть краще засвоїти шкільну програму, надолужити згаяне через хворобу або невідвідування школи з інших причин, підготуватися до іспитів. Дзюку бувають 2 видів – академічними і неакадемічними. У неакадемічних дзюку школярі навчаються грі на музичних інструментах, мистецтвам, плавання або роботі на традиційних японських рахунках – соробан.
Фестивалі в японських школах.
Коли в Японії приходить осінь, у всіх японських школах настає пора шкільних фестивалів. На одні вихідні, школа відкриває свої двері всім бажаючим, а учні різних класів, влаштовують різні розважально-освітні заходи. Хтось, наприклад, кафе, а хтось будинок з привидами. Всі шкільні гуртки, як спортивні, так і "культурні" демонструють чим вони займаються і чому їх члени навчилися за рік. Фестивалі проводяться як в старших, так і середніх школах, однак якщо в старшу школу в ці дні може прийти будь-який бажаючий, то середні часто обмежуються "тільки для учнів і їх батьків". Також на час підготовки і проведення фестивалів учні не навчаються і в них є тиждень «канікул» (3 дня на підготовку, 3 дня фестивалю, 1 день на прибирання).