2. Стимулювання зростання доходів і платоспроможності населення.

Зростання грошових доходів на­селення є одним із пріоритетних напрямів соціальної по­літики держави, оскільки обсяг доходів визначає плато­спроможність населення, а отже й можливість реалізації створених у виробництві товарів та послуг. Високі доходи населення є гарантією надходжень до бюджету держави податкових платежів, які спрямовують на вирішення за­гальносуспільних соціальних проблем.

Пріоритетами державного впливу на грошові доходи і платоспроможність населення є:

• удосконалення податкового законодавства з метою зменшення податкового навантаження на фонд оплати пра­ці, доходи громадян;

• уповільнення процесів розшарування населення за рівнем доходів і майновим станом через диференціацію податків, створення передумов для формування середньо­го класу в суспільстві;

• стимулювання населення до набуття приватної влас­ності, отримання від цього доходів;

• державна гарантія індексації заробітної плати;

• реалізація програми боротьби з бідністю і програми компенсації знецінених грошових вкладів громадян.

Основними напрямами державної політики у сфері оплати праці є:

• забезпечення випереджаючого зростання вартості робочої сили порівняно з іншими складовими доходів на­селення;

• розроблення нового соціального стандарту — регу­льованої державою мінімальної погодинної заробітної пла­ти із поступо­вим запровадженням різноманітних форм і систем оплати праці, що враховують її специфіку в окремих галузях на­ціональної економіки;

• посилення державного впливу на нормування праці;

• застосування сучасних мотиваційних і стимулюю­чих механізмів високопродуктивної праці, таких, як участь працюючих у розподілі прибутків, акціонуванні підприємств, визначення розмірів заробітної плати через оцінку особистого внеску та ділових якостей працівника;

• упорядкування умов оплати праці працівників бю­джетної сфери з метою посилення мотивації до праці та забезпечення об'єктивної оцінки праці працівників різних категорій;

• забезпечення постійного зростання частки оплати праці в структурі валового внутрішнього продукту;

• створення механізму регулювання фондів оплати праці залежно від результатів виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств.

3. Забезпечення і контроль належних умов праці.

Умови праці безпосередньо впливають на стан здоров'я працездатного населення, їх погіршен­ня збільшує кількість вилучених із трудового процесу людей, утримання яких бере на себе суспільство. А без­печні і здорові умови праці є передумовою зростання три­валості активної трудової діяльності громадян, скорочен­ня співвідношення між працюючими й непрацюючими і відповідного зменшення витрат держави на соціальне за­безпечення.

Тому держава зацікавлена у створенні оптимальних умов праці. В соціально-орієнтованому ринковому суспільстві держава створює мережу органів для нагляду за дотри­манням розроблених нею нормативів цих умов (екологіч­ні інспекції, інспекції з охорони і безпеки праці тощо).

Забезпечення і контроль належних умов праці є функ­цією держави. З цією метою відповідними державними актами передбачено:

• посилення державного нагляду за створенням без­печних умов праці на виробництві на основі реалізації концепції загальної безпеки;

• створення передумов для вжиття працедавцями всіх необхідних заходів щодо вивчення, усунення та попере­дження виникнення ризиків для працівників;

• удосконалення роботи органів державного управ­ління з охорони праці, відповідальних за реалізацію дер­жавної політики в цій галузі;

• забезпечення формування та реалізації системи дер­жавного й договірного планування заходів з охорони праці;

• ратифікація конвенцій Міжнародної організації пра­ці та гармонізація національного законодавства з дирек­тивами Європейського союзу.

Основною метою державної соціальної політики в га­лузі охорони праці є суттєве зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань.