2. Система управління якістю на підприємстві.

Система управління якістю є цільовою підсистемою системи управління підприємством.

Під якістю мають на увазі систему організації виробництва продукції, маркетингу, яка забезпечує стабільний імідж підприємства, його спроможність реагувати на зміни на споживчому ринку, підтримуючи при цьому постійний рівень конкурентоспроможності.

Система якості - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів і ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам.

Система якості регламентує практично всю діяльність підприємства, включаючи вивчення ринку, проектування і розробку товарів і процесів виробництва, взаємовідносини з постачальниками, систему контролю, складування, збуту тощо.

Якість продукції і затрати, пов'язані з якістю, стають важливим фактором економічного стану підприємств. Облік витрат на якість вимагає впорядкування збору первинної інформації про дефекти, витрати на їх усунення і пов’язаний з бухгалтерським обліком.

Для того, щоб операційна система ефективно функціонувала, як правило, розв'язують низку проблем, основні з яких:

• всебічне вивчення ринку збуту продукції;

• забезпечення спроможності підприємства освоїти стабільне виробництво продукції, споживчих властивостей, які б відповідали вимогам замовників;

• формування й підтримка іміджу організації як надійного постачальника продукції, якість, ціна і терміни поставки якої повністю задовольняють партнерів.

Розв'язати ці проблеми можна лише шляхом проведення змін на підприємстві відповідно до рекомендацій і вимог світових стандартів ІСО серії 9000, а систему якості, яка буде отримана в результаті впровадження одного із ІСО, — сертифікувати.

Етапи формування моделі якості на підприємстві:

1. формування заінтересованості керівників і персоналу у створенні та функціонуванні системи якості;

2. оцінка наявної системи управління виробництвом і якістю продукції;

3. визначення цілей розвитку підприємства у сфері управління якістю продукції;

4. розробка робочого плану системи якості і створення робочої групи з її реалізації;

5. впровадження системи якості.

Для забезпечення достатнього рівня результативності й ефективності управління системою якості створюють певну організаційну структуру управління якістю. Важливе місце займає служба управління якістю. Її основні задачі: захист репутації фірми; захист споживача від дефектної продукції; скорочення непродуктивних робіт; попередження браку.

На основі цих задач найважливішими функціями служби управління якістю є:

• координація робіт з постійного підвищення якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції (стратегічний маркетинг, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, технологічна підготовка нового виробництва, виробництво, підготовка товару до функціонування, експлуатація, ремонт, утилізація товару);

• координація діяльності всіх підрозділів і служб підприємства в розробленні конкретних цілей, а також їх інформування про досягнуті результати;

• координація програм, планів та інших регламентуючих документів і участь у підготовці кадрів (робітників всіх спеціальностей і кваліфікацій; фахівців і менеджерів всіх рівнів).

Від того, чи впроваджена система управління якістю на підприємстві значною мірою залежить конкурентоспроможність продукції. В умовах ринкової економіки, коли підприємство прагне знайти і зайняти свою ринкову нішу для отримання максимальних прибутків у певному напрямку діяльності, велике значення надається конкурентоспроможності продукції, яка випускається цим підприємством.

Конкурентоспроможність продукції визначається шляхом порівняння споживачем ціни, якості та рівня сервісу, що може бути йому наданий до і після купівлі продукції. Отже, щоб надати об'єктивну оцінку конкурентоспроможності, виробник повинен при здійсненні аналізу використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач.

Управління конкурентоспроможністю являє собою адаптивний процес, протягом якого проходить коригування рішень на основі контролю й аналізу змін, що відбуваються у внутрішньому й зовнішньому середовищах. Управління конкурентоспроможністю продукції має забезпечити максимальне використання можливостей виробництва й орієнтацію його на задоволення наявних і потенціальних вимог споживача.

Незважаючи на те, що якість і ціна товару є його визначальними параметрами, велике значення за ринкових умов мають так звані "нетоварні властивості", які значно впливають на конкурентоспроможність товару. Якщо конкурентоспроможність оцінювати за показниками якості й ціни (рівень І), то передбачається, що решта властивостей, які характеризують конкурентоспроможність (рівень 2 – витрати на експлуатацію, реклама, сервісні послуги), проявляються в цьому товарі й у товарі конкурентів однаковою мірою.

Під конкурентоспроможністю конкретного товару слід розуміти його відмінність від товарів конкурентів за ступенем відповідності конкретній потребі й витратам на його отримання й використання. Будь-який товар цікавить споживача своїм призначенням і можливостями задовольняти його потреби. Тому в даному разі якість слід трактувати як сукупність зовнішніх функцій товару (послуги), що проявляється під час його використання.