Тема 5. Види перевірок податковими органами

1. Форми податкового контролю

Податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

«Форма контролю - це спосіб конкретного вираження та організації контрольних дій» ^, щодо до податкового контролю, форму можна визначити як «регламентований нормами податкового законодавства спосіб організації, здійснення і формального закріплення результатів заходів податкового контролю, що є єдиною сукупність дій уповноважених органів з виконання конкретного завдання податкового контролю ^»

Виділяють такі форми податкового контролю:

- податкові перевірки;

- отримання пояснень платників податків, податкових агентів і платників зборів;

- перевірки даних обліку і звітності;

- огляд та обстеження приміщень і територій, що використовуються для отримання доходу (прибутку);

- інші форми (такі, наприклад, як створення податкових постів і т.д.).

1.2 Програма перевірки.

Для проведення перевірок податкова інспекція розробляє програми. Програми проведення перевірок можуть бути декількох видів:

- Базові програми, що забезпечують контроль з загальних питань, що підлягають перевірці в усіх організаціях, незалежно від форми власності і роду здійснюваної діяльності;

- Програми, що враховують специфіку перевіряються організацій за характером здійснюваної діяльності, організаційно-правовій формі, складу засновників та учасників, джерел фінансування;

- Програми проведення оперативних тематичних перевірок по більш вузькому колу питань, наприклад щодо своєчасного і повного перерахування утриманого прибуткового податку.

У базову програму повинні бути включені наступні питання:

- Виконання пропозицій за актом попередньої перевірки;

- Відповідність встановленим вимогам порядку ведення податкового обліку;

- Дотримання порядку надання податкових пільг на підставі відповідних документів;

- Дотримання форми, повноти і своєчасності подання відомостей;

- Дотримання своєчасності і повноти перерахування до бюджету податкових сум.

На основі базової програми розробляються спеціальні програми документальних перевірок, що враховують складу виплат і схем з мінімізації податкових платежів, характерних для підприємств певного виду (кредитних установ, страхових компаній, будівельних організацій та ін.) За результатами аналізу податкової та бухгалтерської звітності, а також з урахуванням наявної іншої інформації визначається остаточний перелік питань, що підлягають документальній перевірці в конкретній організації.

1.3 Вимоги до документів перевіряючи.

 Документальна перевірка повинна починатися з ознайомлення з установчими документами, що визначають правовий статус юридичної особи. В установчих документах встановлюється перелік господарських операцій, для здійснення яких створена дана організація. Ця інформація буде потрібно при подальшій перевірці.

Необхідно також перевірити наявність та відповідність чинному законодавству документів, що підтверджують право організації на здійснення певних видів діяльності, які потребують ліцензування.

Потім слід перевірити правильність отримання певних видів пільг.

Перевіряється повнота та своєчасність формування статутного капіталу підприємства.

Необхідно ознайомитися з затвердженим керівником організації наказом по обліковій політиці, що визначає способи і порядок ведення бухгалтерського обліку, відображення господарських операцій у відповідних облікових регістрах, і перевірити правильність його застосування.

Подальша перевірка здійснюється відповідно до затвердженої програми за передбаченим кола питань.

Оперативне документування співробітниками податкових органів та інспекції може включати вивчення наступних питань:

- Правильність складання, юридичного оформлення господарських договорів, гарантійних листів;

- Наявність документів, що підтверджують виконання зобов'язань за господарськими договорами (товарно-супровідних документів, актів про виконання робіт і послуг, платіжних документів тощо);

- Правильність і законність відображення в регістрах податкового та бухгалтерського обліку господарських операцій (відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку має виходити не тільки з їх правової форми, але з економічного змісту і умов господарювання);

- Відповідність даних регістрів бухгалтерського обліку і податкових декларацій даними форм бухгалтерської звітності (баланс, форма № 2 «Звіт про прибутки і збитки» і ін);

- Коректність податкових розрахунків.

При необхідності уточнення певних показників (обсяги реалізованої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, оплата за реалізацію та ін), а також у разі відсутності окремих первинних документів слід провести зустрічні перевірки.

Незалежно від виду аудиту та програми перевірки, при контролі достовірності та повноти податкового обліку використовують такі джерела інформації: накази, розпорядження, дані синтетичного обліку, облікові регістри, документи, що підтверджують будь-які операції, дані платіжних документів на перерахування платежів по податках.

1.4 Оформлення результатів документальної перевірки. 

У послідовній ланцюжку виявлення та припинення порушень податкового законодавства найважливіше значення має документальне оформлення фактів порушення. Таким документом є акт перевірки дотримання податкового законодавства. Зміст акта документальної перевірки, розкриває об'єктивну сторону податкового злочину, повинно бути орієнтоване на документально обгрунтований висновок про виявлене механізмі податкового правопорушення. Відсутність такого висновку тягне за собою призначення додаткових або повторних перевірок дотримання господарюючим суб'єктом податкового законодавства або призначення судово-економічних експертиз, що негативно впливає на результативність і терміни розслідування.

За результатами виїзної податкової перевірки не пізніше двох місяців уповноваженими посадовими особами податкових органів повинен бути складений у встановленій формі акт податкової перевірки, що підписується цими особами та керівником об'єкта аудиту або індивідуальним підприємцем. Про відмову представників організації підписати акт робиться відповідний запис в акті.

На відміну від раніше діючого законодавства, акт податкової перевірки повинен бути складений як у разі встановлення фактів порушення податкового законодавства, так і в разі відсутності таких. Така норма введена для захисту платника податків від проведення повторних перевірок.

Акт виїзної перевірки складається з 3 частин: вступної, описової, підсумкової.

Вступна частина являє собою загальні відомості про проведену перевірку та перевіряється платника податків, її філії або представництві. Усі факти, викладені у вступній частині акта, повинні бути підтверджені документами, які долучаються до матеріалів перевірки і можуть бути основою для формування висновків за результатами перевірки.

Описова частина містить документально підтверджені факти податкових правопорушень, виявлені в ході перевірки, чи відзначає відсутність таких. Зміст даної частини акта виїзної податкової перевірки має бути об'єктивними обгрунтованим. Відображаються в акті факти повинні бути результатом ретельно проведеної перевірки, виключати можливі помилки, фактичні неточності, забезпечувати повноту висновку про невідповідність законодавству про податки і збори учинених платником податку діянь. Акт не повинен містити суб'єктивних припущень перевіряючих, які не грунтуються на достатніх доказах; в акті не повинно бути простої констатації порушень без зазначення конкретних проявів цих порушень.

В актах слід уникати висновків, зауважень на адресу керівних працівників підприємства, що перевіряється, не можна застосовувати формулювання, що містять юридичну кваліфікацію дій посадових осіб, наприклад: бездіяльність, зловживання своїм службовим становищем тощо, тобто юридична кваліфікація дій посадових осіб неприпустима.

Кваліфікувати скоєні правопорушення необхідно з посиланнями на відповідні норми законодавчих та інших правових актів про податки і збори, які порушені платником податків.

В описовій частині повинні дотримуватися принципи комплексності та повноти відображення всіх суттєвих обставин, що мають відношення до фактів податкових правопорушень. Кожен встановлений в ході перевірки факт податкового правопорушення повинен бути перевірений повно і всебічно, до повного з'ясування його істоти. В акті повинно забезпечуватися відображення всіх суттєвих обставин, що відносяться до виявлених правопорушень.

Істотні вимоги пред'являються до викладу акту. Вміщені в акті формулювання повинні виключати можливість двоякого тлумачення; виклад має бути коротким, чітким, ясним, послідовним і, по можливості, доступним для осіб, які не мають спеціальних знань в області бухгалтерського обліку.

Виявлені в процесі перевірки порушення повинні бути згруповані в акті за розділами, пунктами і підпунктами у відповідності з характером порушень і видами податків (зборів), на несплату (неповну сплату) яких дані порушення вплинули, у розрізі відповідних податкових періодів, тобто повинна бути системність викладу.

Не можна включати в акт не повністю вивчені і не підтверджені документами обставини.

Підсумкова частина акта має містити відомості про загальні суми виявлених несплачених податків та інші правопорушення, слід відображати обставини, що пом'якшують і полегшують відповідальність суб'єктів злочинів і правопорушень, які сприяли ухиленню від сплати податків та страхових внесків. Кожне з цих обставин у процесі попереднього розслідування повинне бути достовірно встановлено.

Відповідальність за кожний вид податкових правопорушень та остаточний розмір штрафу вказується в актах перевірки податкових органів, тому що за результатами розгляду матеріалів перевірки керівник (заступник керівника) податкового органу виносить рішення:

1) про притягнення платника податків до податкової відповідальності за вчинення податкового правопорушення;

2) про відмову у залученні платника податків до відповідальності за вчинення податкового правопорушення;

3) про проведення додаткових заходів податкового контролю.

На підставі винесеного рішення про притягнення платника податків до відповідальності за вчинення податкового правопорушення платнику податків надсилається вимога про сплату недоїмки з податку і пені, а також копія рішення.

Практика показує, що акти податкових перевірок є найбільш поширеним джерелом інформації для виявлення злочинів органами податкової поліції.

Акт складається співробітниками податкового органу, які є фахівцями в області методик проведення перевірок, володіють знаннями бухгалтерського обліку, тому вони виконують більш чіткі функціональні обов'язки як на стадії реалізації акта, так і на стадії слідства.

Акти органів податкового органу використовуються не стільки для нарахування податків до бюджету, скільки є проміжним етапом процесу. Велику частину актів, окрім фахівців в області бухгалтерського обліку та податкового законодавства, будуть використовувати в роботі юристи арбітражних судів, слідчі служби і т. д.

Таким чином, акт перевірки - це систематизоване професійне виклад виявлених фактів порушення податкового законодавства, а також фактів невиконання законних вимог посадових осіб податкових органів.

Значення акту документальної перевірки визначається його процесуальним статусом. У процесуальному плані акт перевірки є також доказом, на підставі якого можуть бути виявлені наявність або відсутність фактів, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ. При цьому акт документальної перевірки може бути використаний як доказ як в кримінальному, так і в арбітражному і цивільному процесах.