Тема 3. Облік податкових надходжень.

1. Оперативний облік платежів.

В економічній науці під оперативним обліком розуміють різновид обліку, систему поточного спостереження та оперативну реєстрацію певних операцій або подій безпосередньо на місці та у момент їх здійснення чи виникнення. Порівняно з іншими видами обліку (аналітичним бухгалтерським, статистичним), оперативний облік є швидким і більш детальним, має високий ступінь достовірності первинної інформації. Оперативний облік податків, зборів (обов’язкових платежів) є інформаційною базою для аналізу результативності роботи органів державної фіскальної служби щодо виконання основної своєї функції – контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Щодо платників податків, то оперативний облік в органах ДФСУ також тісно пов’язаний з питаннями, що стосуються подання податкової звітності, у тому числі уточнювальної, сплати податків і зборів донарахування сум податків, штрафних санкцій та пені, заліку переплат або повернення з бюджету сум податків та зборів, а також відшкодування ПДВ, погашення податкової заборгованості, розстрочення (відстрочення) сплати податків (зборів) до бюджету, звірення стану розрахунків з бюджетом тощо. Показники, отримані в результаті оперативного обліку, формують звітність органів ДФСУ, яка є основою для розробки тактичних та стратегічних цілей керівництвом держави, а також такими органами державної влади, як Державна фіскальна служба України, Міністерство фінансів та інші.

Оперативний облік платежів за податками та зборами (обов’язковими платежами), що надходять до бюджету та контролюються Державною фіскальною службою України (далі – ДФС України), здійснюється підрозділами, на які покладено основні функції та завдання з обліку показників та звітності органів державної фіскальної служби відповідно до чинних нормативно-правових актів України, що регулюють справляння платежів до бюджетів різних рівнів. Основним нормативно-правовим документом, який регулює відносини щодо оперативного обліку податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджету, є наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів» від 05.12.2013  №765. Цим Порядком встановлюється механізм ведення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Оперативний облік платежів, які надходять до бюджетів, здійснюється з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації, обробки документів. Завдяки цьому забезпечується автоматизоване ведення особових рахунків платників податків, підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи та отримання необхідної звітності, довідкової та аналітичної інформації.

За результатами виконання своїх функцій та завдань органи ДФС України формують звітність, яка є сукупністю звітів та зведених інформаційних документів про стан розрахунків платників податків з бюджетом, про результати діяльності структурних підрозділів Державної фіскальної служби України тощо. Звітність зазвичай формується у вигляді звітів про виконання певної роботи, зміст яких розкриває інформацію та відображає сутність питання або дослідження стосовно окремої ситуації. У діяльності ДФС України звіт – це офіційний документ, який містить сукупність результативних звітних показників. Звіти формуються за встановленою формою, мають регулярність формування та характеризують основні результати роботи як окремого податкового органу так і в цілому системи органів ДФС України. Звітність може формуватися у вигляді зведеної інформації, яка є сукупністю первинних, зведених, аналітичних показників, містить дані спостереження та фіксації даних про податкові надходження, а також оцінку ефективності впровадження законів і підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування. Зведена інформація може мати вигляд зведеної таблиці або довідки. Розробку форми звітів та зведеної інформації, порядку їх складання, процедури формування та подання, завдань щодо створення необхідного програмного забезпечення або переналаштування діючого здійснюють відповідні структурні підрозділи ДФС України. Форми звітів, зведеної інформації та порядок їх складання затверджується нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України та/або ДФС України. Варто також зазначити, що інформацію, яку містять звіти, зазвичай використовують у своїй діяльності органи державної влади України, керівництво та структурні підрозділи фіскальних органів, коли дані зведеної інформації призначені переважно для внутрішнього користування в органах ДФС України. Форми звітів та зведеної інформації вносяться до Електронного реєстру звітів та зведеної інформації, у якому відображається інформація про терміни та періодичність складання, підрозділ та відповідального виконавця, схеми та терміни формування на всіх рівнях ДФС України, коротка інформація про зміст форм та порядок їх формування.

2. Автоматизація обліково перевірочної роботи податкових органів.

Інформаційна система фіскальної служби — це система з вели­кими потоками інформації та великою їх розгалуженістю, з вели­кою кількістю типів документів різної складності. Їх швидкий по­шук та систематизацію може забезпечити тільки автоматизована інформаційна система.

АІС фіскальної служби ─ це комп’ютерна мережа з організаці­єю автоматизованих робочих місць (АРМ) податкових інспекторів. Для забезпечення відповідності програмного комплексу обліку і звітності нормам чинного законодавства проекти АІС підлягають обов'язковому тестуванню у ДФС України із залученням спеціаліс­тів, що безпосередньо обслуговують платників податків.

Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в ор­ганах державної фіскальної служби є захист, архівування та збере­ження даних, відстеження по кожному податковому зобов'язанню та податковому боргу історій їх виникнення, забезпечення кодуван­ня кожної операції і можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду).

У податковій службі у 1991 р. з’явилася перша версія автома­тизованого робочого місця податкового інспектора відділу облі­ку та звітності ─ «Держдоходи». За його допомогою були усуне­ні основні недоліки ручного оперативного обліку податків. Потім з’явилися нові АРМ, у результаті об’єднання яких була створена автоматизована інформаційна система податкової служби.

АРМ ─ це сукупність програмно-технічних засобів та проблемно-орієнтованих комплексів, які використовуються з метою суттєвого підвищення ефективності процесу інформаційного забезпечення діяльності податкового інспектора, наприклад, реє­страція інформації, її обробка та систематизація.

Організаційно-інформаційна структура фіскальної служби України побудована за трирівневою ієрархічною системою ─ центр, область, район.

На районному рівні готується оперативна інформація, яка є первинною інформацію, що часто поновлюється. Оперативна інфор­мація ─ основа в інформаційній ієрархії автоматизованих систем. Обробка оперативної інформації ─ це робота, пов’язана зі збором, контролем і первинною обробкою даних, формуванням нових документів, довідок, звітів. Тому найбільше інформаційне навантаження в роботі податкових органів покладене на нижній рівень ─ районні ДПІ. Саме на цьому рівні виникає первинна інфор­мація, пов'язана з безпосередньою роботою з платниками податків (юридичними та фізичними особами). Автоматизація збору та об­робки інформації на робочих місцях забезпечує повноту, точність і актуальність документів, прискорює їх підготовку, а використання спеціального програмного забезпечення сприяє зростанню продуктив­ності праці. У результаті надходять файли, в яких згідно зі строками надання розміщена регламентна звітна інформація про платників, стан податкових платежів, виконання платіжної дисципліни тощо, а також інформація щодо неформалізованих запитів.

На обласному рівні шляхом узагальнення оперативної інфор­мації формується тактична інформація для аналізу та відпрацю­вання різних варіантів щодо надходження коштів до бюджету. Тут накопичуються дані, які надходять із ДПІ, компонуються в цілому у ГУ ДФС обласного рівня і передаються до ДФС України.

Стратегічна інформація утворюється в результаті опрацюван­ня в ДФС України оперативної і тактичної інформації, що містить відомості, звіти, прогнози. На її основі органи законодавчої та ви­конавчої влади можуть оцінювати виконання прибуткової частини бюджету України і приймати обґрунтовані та ефективні рішення, а також робити висновки про те, як працюють закони за кожним із податків, прогнозувати та підтримувати стратегію напрямів розви­тку податкової служби України.

3. Інформаційне забезпечення АІС податкової служби

Інформаційне забезпечення АІС податкової служби ─ це стан­дартизовані та уніфіковані форми вхідної та вихідної документації, єдиний формалізований опис даних, єдина нормативно-довідкова інформація (НДІ), що містить систему класифікації і кодування, єдині інструкції та правила обробки інформації, єдина ієрархічна система банків даних та система їх захисту тощо.

Для забезпечення безпомилковості читання документів (коду­вання вхідної інформації), а також швидкісного введення інфор­мації з цих документів до баз даних та їх опрацювання були роз­роблені єдині загальнодержавні довідники (класифікатори), що і склали НДІ автоматизованої інформаційної системи податкової служби. Довідник, або класифікатор, ─ це документ, що є зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Нормативно-довідкова інформація ─ це дані про роз­міри ставок та терміни сплати за кожним із видів податкових пла­тежів, облікову ставку НБУ, бюджетну класифікацію податків та зборів, перелік банківських установ, у яких перебувають розра­хункові рахунки платників, перелік платників податків, державних органів та ін.

Стандартизація та уніфікація форм документів, єдина НДІ та єдині правила обробки інформації є основою для створення єди­ного інформаційного простору податкової служби, що дає мож­ливість автоматизувати більш трудомісткі процеси щодо збору, обліку та обробки інформації. Усі довідники розробляються і під­тримуються в актуальному стані централізовано у ДФС України і разом із пакетами прикладних програм передаються на обласні та районні рівні.

Використання загальнодержавних довідників дало можливість обміну інформацією в електронному вигляді між податковими органами, банками, митними органами, казначейством, Держкомстатом, органами виконавчої влади усіх рівнів та дозволило здій­снювати проведення повномасштабного й ефективного контролю за достовірністю (якістю) інформації про об'єкти оподаткування.

Після реєстрації у виконавчому комітеті та Мінстаті платник реєструється у податковій інспекції в управлінні обліку платників, подаючи для цього усі реєстраційні документи. Реєстрація здій­снюється за допомогою АРМ «Облік платників» та АРМ «Реєстра­ція платників ПДВ», у результаті якої всі інформаційні відомості надходять до бази даних АІС податкової інспекції з подальшою пе­редачею цих даних до центральної бази даних (ЦБД) ДФС України (через ГУ ДФС в областях), а саме: до Державного реєстру юридичних осіб, Державного реєстру платників ПДВ.

Отримавши в податковій інспекції довідку про реєстрацію, платник відкриває рахунок у банку. Протягом трьох робочих днів з цього моменту з банку до ДПІ електронною поштою надходять відомості про відкриття (або закриття) рахунка.

У результаті реєстрації платника в податковій інспекції відкривається картка особистого рахунка (КОР) за кожним видом платежу.

Проблемним питанням у відносинах платника податків з подат­ковою службою є подання звітів та їх реєстрація, особливо у пері­оди пікових навантажень, проведення контролю та аналізу звітних документів податковими органами. Щоб налагодити швидку реє­страцію податкових звітів, їх контроль та аналіз, концепція розви­тку податкової служби України визначила такі шляхи:

─ подання звітів у електронному вигляді;

─ впровадження програмних комплексів, які забезпечують опе­ративність прийняття звітності, автоматизовану її обробку, універсалізацію технологічного процесу використання у ро­боті даних із звітних документів платників податків та вста­новлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

ДФС України проводить роботу щодо розроблення та впроваджен­ня програмного комплексу з формування усіх податкових звітів у електронному вигляді. Формування електронної звітності плат­никами здійснюється з використанням спеціальних програмних засобів, які складаються з двох частин: клієнтської, за допомогою якої платник «готує» електронний звіт, та інспекторської, яка «при­ймає» наданий звіт, виконує необхідний контроль інформації та пе­редає ці дані для обробки до інших функціональних АРМ. Переда­ча податкових звітів у електронному вигляді (електронна звітність) відбувається через подання до районної ДПІ дискети або електро­нного файлу за допомогою електронної пошти разом із підписаними паперовими копіями.

Програмний комплекс клієнтської частини надає платнику можливість:

─ генерувати і заповнювати в автоматизованому режимі звітні бухгалтерські форми відповідно до чинного законодавства;

─ перевіряти в автоматизованому режимі заповнення звітних форм, фіксуючи помилки окремим протоколом;

─ захищати дані, що передаються до податкових органів, від не­санкціонованого доступу та коригування електронного звіту шляхом «електронного підпису» платника;

─ накопичувати і використовувати дані електронних звітів;

─ друкувати форми електронних звітів ─ отримувати обов'язкові паперові копії звітних форм.

Щодо програмного комплексу інспекторської частини, то він за­безпечує:

─ оперативність приймання звітності;

─ автоматизовану обробку звітності;

─ універсалізацію технологічного процесу використання даних звітних документів платників податків;

─ встановлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

За його допомогою реалізована мета автоматизування таких операцій:

─ реєстрування форм звітності платників податків;

─ ведення нарахованих сум податків за зареєстрованими формами звітності;

─ введення даних за поданими формами звітності платників по­датків;

─ контроль даних форми звітності на етапі їх введення;

─ пакетний контроль усіх поданих форм;

─ ведення реєстрів поданих та неподаних документів;

─ ведення реєстрів нарахованих сум податків;

─ ведення реєстрів із контролю форм звітності.

Інформація про нараховані суми податків, після успішного завершення автоматизованого контролю автоматично переноситься в картки особистих рахунків платників, у інформаційні файли баз даних.

Практика показує, що приймання звітності на електронних но­сіях дає можливість скоротити кількість робочих місць із приймання звітності, зменшити час обробки та підвищити достовірність отри­маної інформації.

4. Подання звітів в електронному вигляді та впровадження програмних комплексів

Наказом Міндоходів від 29.11.13 № 729 затверджено Формат (стандарт) електронного документа звітності суб'єктів господарювання та Опис довідників, що публікуються з Форматом (стандартом) електронного документа звітності суб’єктів господарювання.

Порядок підготовки та подання податкової звітності в електронному вигляді, яка надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку,  затверджено наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 16.04.2008 за №320/15011. Основні положення цього порядку:

Платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП.;

- укладає договір (в паперовому або електронному вигляді) з відповідним територіальним органом ДФС та надає посилені сертифікати відкритих ключів;

- складає звіти будь-яким програмним забезпеченням, яке  формує електронний файл у затвердженому форматі.

Для платників розроблено безкоштовне програмне забезпечення по формуванню та подачі платниками податків податкової звітності та реєстру отриманих та виданих податкових накладних до органів ДФС в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (ОПЗ), актуальні версії якого можна отримати на сайті ДФС В ДФС відкрито акредитований центр сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів, який надає послуги електронного цифрового підпису органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, іншим суб’єктами господарської діяльності та фізичним особам, з можливістю безоплатної видачі посилених сертифікатів відкритих ключів.

Для формування та подання платниками податкової звітності в електронному вигляді Міністерством доходів і зборів розроблено та розміщено на офіційному вебпорталі http://minrd.gov.ua відповідне програмне забезпечення у розділі «Електронна звітність»

5. Оперативний облік суб’єктів підприємницької діяльності.

Облік платників податків є однією з форм контрольної роботи органів фіскальної служби. Раціонально організований, автоматизований та оперативний облік платників податків є важливішою складовою, яка впливає на загальну ефективність системи податкового контролю. Основним нормативно-правовим документом, який регулює відносини щодо оперативного обліку платників податків, є наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку ведення обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011  №1588. Забезпечення реєстрації, формування інформаційних баз даних платників податків створює передумови для здійснення контролю за платниками податків, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, а також реалізації податкового планування на державному рівні.

Облік платників податків – це сукупність заходів реєстраційного характеру, які включають: прийом та звірку реєстраційних даних платників податків, внесення податкової інформації про платників податків до інформаційних баз, оновлення облікових даних платників податків та зняття їх з обліку.

Облік платників податків включає три основних стадії:

1) реєстрація платника податків;

2) внесення змін до облікових даних платника податків;

3) зняття з обліку платника податку.

Взяттю на облік або реєстрації в органах ДФСУ підлягають всі платники податків незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Розрізняють такі види обліку платників податків:

1) залежно від об`єктів обліку: облік юридичних осіб, а також їхніх філій та інших відокремлених підрозділів (резидентів і нерезидентів); облік фізичних осіб (резидентів і нерезидентів); облік постійних представництв нерезидентів; облік самозайнятих осіб;

2) залежно від суб`єктів обліку: облік у податкових органах; облік у митних органах; облік в органах Пенсійного фонду України;

3) залежно від виду обліку: первинний облік, у ході якого платникові податків надається єдиний за всіма видами податків та зборів ідентифікаційний номер; вторинний облік, у процесі якого платникові податків надається, крім первинного, ідентифікаційний номер за окремим податком або збором (ПДВ, Єдиний податок); облік договорів, за якого на облік ставиться не конкретний платник (юридична або фізична особа) а договір (договір про спільну діяльність або угода про розподіл продукції).

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах ДФСУ за місцезнаходженням юридичних осіб і їх відокремлених підрозділів, місцем проживання особи (основному місцю обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних органах

ДФС за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за місцезнаходженням таких об`єктів.

Інформація про платників податків вноситься до Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб (Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків – нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру само зайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (ДРФО).

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. Формування та ведення ДРФО здійснюється органами державної податкової служби.

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік формується облікова справа, яка складається з двох частин: реєстраційної та облікової.

Реєстраційна частина облікової справи формується із документів, які надходять до органів ДФС в період діяльності платника податків та у зв`язку з його ліквідацією від:

1) платника податків;

2) органів державної реєстрації;

3) державної статистики;

4) установ банків;

5) інших державних органів, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Ведення облікових справ платників податків здійснюються згідно з дотриманням правил діловодства – в хронологічному порядку.

Звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності.

Облік платників податків в органах ДФС ведеться за податковими номерами, якими є:

1) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів - резидентів та нерезидентів),

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера і мають відповідну відмітку у паспорті;

3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами ДФС, а саме:

а) уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору;

б) управителям майна при взятті на облік договорів управління майном;

в) інвесторам (резидентам та нерезидентам), які уклали угоди про розподіл продукції і є платниками податків;

г) іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні;

д) постійним представництвам нерезидентів на території України, які створюються тимчасово на с трок не менш 6 місяців.

Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах та податкових деклараціях (звітах, розрахунках) та не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в органах ДФС. Після зняття платника податку з обліку податковий номер закривається і подальшому не використовується.

Взяття на облік платників податків органами ДФС здійснюється за принципом «єдиного вікна» - на підставі відомостей з реєстраційних карток, наданих державним реєстратором шляхом запровадження єдиного документа – виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Виписка підтверджує державну реєстрацію суб`єктів господарювання та взяття їх на облік в органах державної статистики, ДФС України та Пенсійного фонду України.

Державний реєстратор безкоштовно видає виписку суб`єкту господарювання, що використовує її при відкритті рахунків у банку для підтвердження взяття його на облік у відповідних органах.

У разі взяття на облік платник податків – юридичних осіб, відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі, орган ДФС за основним місцем обліку формує довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає:

1) перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

2) перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

3) внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру;

4) оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи державної податкової служби станом на 1-ше число кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними інформаційної бази Єдиного державного реєстру.

Крім того, органи державної податкової служби координують свою діяльність з питань обліку платників податків з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами банків, а також із податковими службами інших держав.

Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.

Фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунків (включаючи день відкриття/закриття).

Якщо у платника податків виникають податкові зобов`язання на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, окрім основного місця реєстрації, він зобов`язаний зареєструватися за неосновним місцем обліку у відповідному податковому органі.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків і отримання повідомлення центрального органу ДФС про таке включення платник податків зобов`язаний стати на облік у спеціалізованому органі ДФС, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.

При ліквідації платника податків юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків у 3-денний строк від дати внесення до ЄДР відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, платнику податку необхідно подати в орган ДФС відповідні документи.

Зняття з обліку в органах ДПС здійснюється на підставі даних про закриття юридичної або фізичної особи - підприємця від державного реєстратора або інших реєстраційних органів, якщо платник не включається до ЄДР, при проведенні певних процедур.

Для зняття з обліку орган ДФС проводить документальну позапланову перевірку протягом місяця, після отримання документів про ліквідацію (реорганізацію, порушення справи про визнання банкрутом). Після проведення перевірки орган ДФС видає платнику довідку про відсутність заборгованості по податках,зборах за ф. 22-ОПП (ф. 12-ОПП для платників, які не включаються до ЄДР).

При наявності податкового боргу платник податків отримує ф. 10-ОПП, за якою він повинен погасити суму податкового боргу.

При проведенні спрощеної процедури державної реєстрації припинення платника податків орган ДФС за основним місцем обліку платника податків повинен у місячний термін надіслати державному реєстратору довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах за ф. 22-ОПП або повідомлення про наявність податкового боргу та неможливість проведення спрощеної системи процедури державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за ф. 23-ОПП із зазначенням причин заперечення органів ДПС щодо здійснення такої процедури.

6. Інформаційні зв’язки при складанні звітності податкових органів.

Корпоративні телекомунікаційні мережі ДФС призначені для створення єдиного інформаційного середовища процесів адміністрування податків. Центральний сегмент корпоративної мережі ДФС є основою мережі податкової служби. Він об'єднує ДФС України та ГУ ДФС обласного рівня. Цей сегмент створений на базі наземних каналів зв'язку з тимчасовим використанням супутникових каналів. Для організації корпоративної мережі ДФС України провайдером первинної мережі передавання даних створюються віртуальні канали передавання даних. При цьому також забезпечується передавання даних загальної системи телефонного зв'язку ДПС України. Доступ до Internet усім вузлам сегмента забезпечується окремими каналами.

Обласний сегмент корпоративної телекомунікаційної мережі об'єднує інформаційні ресурси ГУ ДФС обласного рівня, ДПІ в районах великих міст, ДПІ по роботі з великими платниками податків та управління податкової міліції. Мережа створюється за розподіленою топологією з організацією резервних каналів доступу для підвищення надійності комунікацій.

Мобільні приєднання до корпоративної телекомунікаційної мережі забезпечують оперативний доступ до баз даних та інших інформаційних ресурсів ДФС України підрозділів, які за своїми функціями виконують перевірки поза межами органів ДФС України. Для приєднання до мережі мобільних користувачів від сплати податків фізичними особами, та надання субсидій тим, хто її дійсно потребує, нарахування пенсій та соціальної допомоги.

Якщо основними функціями ІАС районного рівня ДФС є автоматизація збирання, обліку та аналізу даних про сплату податків безпосередньо фізичними і юридичними особами, то на обласному і державному рівнях ІАС ДПС засобами комп'ютерних технологій виконує узагальнення показників про сплату податків до бюджету по області чи в цілому на державному рівні. Крім названих функцій, на обласному і державному рівнях здійснюються інформаційно-пошукові та аналітично-довідкові функції, призначені для пошуку та відображення інформації, що зберігається в БД ДПА.

На обласному і державному рівнях створюються системи для здійснення інформаційно-пошукових та аналітико-управлінських робіт. Інформаційно-пошукові системи обласного і державного рівнів дають змогу отримати інформацію про платників як у вигляді окремих карток особових рахунків, так і у вигляді зведень та аналітичних таблиць.

Такими системами є:

1).Аналітично-інформаційна система «Пільги». Основними складовими аналітично-інформаційної системи «Пільги» є АРМ «Форма 1-ПП» (районного та обласного рівнів) і БД «Пільги» ДПА України. АРМ «Форма 1-ПП» використовується для рознесення звітів платників про суми отриманих пільг з оподаткування за формою 1-ПП, формування бази даних про використані пільги (БД «Пільги»), а також формування аналітичних звітів за різними формами.

2).Аналітично-інформаційна система «Галузь» призначена для проведення автоматизованими засобами аналізу інформації та на його основі прийняття ефективних управлінських рішень щодо мобілізації коштів до бюджету, забезпечення контролю податкової активності всіх сфер економіки України в розрізі регіонів та за галузями.

Характерною ознакою аналітичної інформаційної системи «Галузь» є застосування сучасних телекомунікаційних засобів і WEB-технологій, що дає змогу інтегрувати та координувати базові інформаційні потоки між районними, обласними та центральною службами.

3).Інформаційна підсистема «Економічний аналіз» призначена для: формування зведених даних у розрізі районів, податків, галузей, форм власності, організаційно-правових форм; аналізу розрахунків з бюджетом у розрізі платників і податків.

Ці аналітичні дані використовують: структурні підрозділи ДФС, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України та інші державні органи.

7. Аналітично інформаційна система «Пільги»

Аналітично-інформаційна система «Пільги». Основними складовими аналітично-інформаційної системи «Пільги» є АРМ «Форма 1-ПП» (районного та обласного рівнів) і БД «Пільги» ДПА України. АРМ «Форма 1-ПП» використовується для рознесення звітів платників про суми отриманих пільг з оподаткування за формою 1-ПП, формування бази даних про використані пільги (БД «Пільги»), а також формування аналітичних звітів за різними формами. До функцій цього АРМ належать: пошук платників, реєстрація форми 1-ПП, введення, редагування та контроль коректності заповнення форми 1-ПП; друкування картки особового рахунка (форма 10-ПП); формування звітів за формами 3-ПП, 4-ПП, 6-ПП, 7-ПП.

У головному меню АРМ «Пільги» вказуються режими роботи, поміж яких основними є: «Рознесення», «Контроль», «Обмін», «Друк» і «Сервіс».

Режим «Рознесення» призначений для реєстрації платника як такого, що здав звіт з даними про пільги, введення та редагування форм 1-ПП і 10-ПП, видалення помилково внесеного звіту чи виправлення дати його реєстрації. У цьому режимі АРМ виводить на монітор такі дані звіту: коротку інформація про платника, вікно перегляду списку використаних пільг та область полів вводу, яка призначена для редагування поточної пільги. Збереження відредагованих пільг у базі даних відбувається автоматично при переході між пільгами.

При використанні режиму «Контроль даних» виконується автоматична перевірка правильності заповнення рознесених форм 1-ПП і перегляд списку знайдених помилок, тобто цей режим призначений для автоматичного контролю та виявлення помилок у базі даних. За своєю суттю контроль звітності за поточний період передбачає аналіз даних про пільги за різноманітними критеріями: нульова пільга, сума дорівнює 0, не вказано дату початку дії пільги, не вказано дату кінця дії пільги, дата кінця дії пільги менша за дату початку, дата кінця дії пільги менша за 1 січня поточного року, дата початку дії пільги більша за поточну, пільга ще не почала діяти, термін дії пільги вже скінчився, сума пільги менша за суму пільги в звiтi попереднього періоду, ненульовий параграф у нульовому роздiлi і т. ін. Під час виконання контролю записи про пільги, що не відповідають наведеним критеріям, помічаються як помилкові.

Режим «Обмін» призначений для передавання/приймання даних за формою 1-ПП, передавання даних за формою 3-ПП і 4-ПП та формування транзитної бази даних за один або кілька періодів. Для експорту звітів за формою 3-ПП і 4-ПП до обласної ДПА використовується функція «Формування файлів для передавання».

Пункт меню «Сервіс» забезпечує настроювання параметрів АРМ, резервне копіювання та відновлення бази даних, перерахунок сум пільг та оброблення даних за зміни кодів платників.

Узагальнюючи функції АІС «Пільги», можна охарактеризувати основні сфери призначення цієї системи:

· визначення реальних обсягів втрат бюджету, прогнозування прибутків бюджету;

· оцінювання впливу на рівень надходжень грошей до бюджету змін податкового законодавства та підготовка пропозицій з його вдосконаленню та прогнозування;

· визначення стратегічних напрямів у наданні пільг (стимулювання ринкових відносин, підтримка окремих галузей, соціальної політики та інвестицій);

· класифікація та відбір платників для проведення документальних перевірок з метою виявлення необґрунтованого користування пільгами та регулювання процедур їх надання.

Здебільшого аналітичні звіти готуються на основі проведення кількісного, порівняльного та структурного аналізу. Для даної системи кількісний аналіз — це аналіз кількості пільг, аналіз сфер застосування пільг, аналіз сум наданих пільг. Порівняльний аналіз дає змогу зіставити надходження до бюджету податків і суми наданих пільг, порівняти кількість платників і пільговиків, а структурний аналіз — виявити склад пільг у розрізі форм власності, підпорядкованості, організаційно-правових форм господарювання, рівнів бюджету, бюджетної класифікації, регіонів.

Інформацію про пільги при оподатковуванні юридичних осіб використовують: структурні підрозділи ДПА, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Держкомстат, Верховна Рада України, місцеві органи влади та інші державні установи.