1. Загальна характеристика тексту:

• автор, назва тексту;

• позамовні чинники літературний напрям;

• жанр, стиль.

2. Жанрово-стильові та функціональні ознаки тексту, що передбачають:

• аргументацію особливостей стилістичної організації тексту;

• маркування засобів відповідно до джерел мовотворення, встановлення індивідуально-авторських трансформацій фольклорних чи книжних елементів у тексті;

• використання стилістичних засобів (стилістичних фігур, тропів), що репрезентують певний літературний напрям у межах окремого стилю чи стиль (жанр);

• увиразнення авторських неологізмів як джерела розвитку літературної мови;

• з'ясування стійких сполук, прийомів оформлення початку і кінцівки тексту, викладу його основного змісту;

• встановлення в тексті антропоцентричних категорій;

• виявлення інтертекстуальності/суб'єктного фокусу.

3. З'ясування літературних норм тексту відповідно до його жанрово-стильової специфіки

1. Лексико-фразеологічний склад тексту: лексика і фразеологія з погляду походження (питома – запозичена); за сферою функціонування (книжна – розмовна – просторічна – діалектна; архаїчна – нова; пасивна – активна; висока – нейтральна – низька); термінологія.

2. Словотвірні засоби, що параметризують текст у стильовому плані.

3. Морфологічний склад тексту, що маркує функціональну спеціалізацію частиномовних засобів відповідно до жанрово-стильової зумовленості.

4. Синтаксис: співвідношення різних типів синтаксичних конструкцій, способи їх ускладнення в тексті, особливості порядку слів, маркування розмовних/книжних засобів.

5. Відповідність оригінального тексту тогочасним і сучасним правописним нормам літературної мови.

Висновок про лінгвостилістичні ознаки тексту, породження якого мотивоване позамовними чинниками, значення тексту в розвитку літературної мови певного періоду.

15