Наведення зброї (прицілювання)

32. Для того, щоб снаряд (куля) полетів у задану точку, необхідно стволу зброї додати перед пострілом визначене положення в просторі, тобто визначений кут узвишшя і напрямок у горизонтальній площині.

Додання осі каналу ствола зброї необхідного для стрільби положення в просторі називається наведенням чи прицілюванням.

Додання стволу зброї необхідного для стрільби положення у вертикальній площині називається вертикальним наведенням, а в горизонтальній площині — горизонтальним наведенням.

Наведення здійснюється за допомогою прицільних пристроїв і механізмів наведення і виконуються в два етапи. Спочатку на зброї за допомогою прицільних пристроїв будується схема кутів, яка відповідає відстані до цілі і виправленням на умови стрільби (перший етап наведення). Потім за допомогою механізмів наведення сполучається побудована на зброї схема кутів зі схемою кутів, визначених на місцевості (другий етап наведення).

33. Розрізняють наступні види наведення: пряме, непряме і напівпряме.

Наведення називається прямим, коли і горизонтальне, і вертикальне наведення виробляються безпосередньо по цілі чи по допоміжній точці, що знаходиться в безпосередній близькості від цілі.

Наведення називається непрямим, коли ціль з танка не видна і тому горизонтальне наведення виконується за допомогою азимутального покажчика (баштового кутоміра), а вертикальне наведення виконується за допомогою бічного рівня.

У тих випадках, коли ціль з танка видна, але дальність до цілі велика і шкали прицілу не вистачає для прямого наведення, горизонтальне наведення виконується наведенням безпосередньо в ціль, як і при прямому наведенні, а вертикальне наведення виконується за допомогою рівня. Таке наведення називається напівпрямим.

Форма траєкторії і її практичне значення

34. Форма траєкторії при стрільбі з однієї і тієї ж самої зброї залежить від величини кута узвишшя. Зі збільшенням кута узвишшя висота траєкторії і повна горизонтальна дальність польоту снаряда збільшуються, але це відбувається до визначеної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватися, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватися (мал. 13).

Мал. 13. Кут найбільшої дальності, настильні, навісні і сполучені траєкторії

Кут узвишшя, при якому повна горизонтальна дальність польоту снаряда стає найбільшою

, називається кутом найбільшої дальності. Величина кута найбільшої дальності для снарядів складає близько 43°, а для куль— близько 35°.

Траєкторії, одержувані при кутах узвишшя, менших кута найбільшої дальності, називаються настильними. Траєкторії, одержувані при кутах узвишшя, великих кута найбільшої дальності, називаються навісними. Траєкторії, що мають однакову горизонтальну дальність при різних кутах узвишшя, називаються сполученими.

35. О настильності траєкторії можна судити по величині кута падіння і найбільшому перевищенню (висоті траєкторії); траєкторії тим настильніше, чим менше кут падіння; при однакових кутах кидання більш настильної буде траєкторія, у якої дальність більше, або при однакових дальністях буде крутіше та траєкторія, у якої висота більше (мал. 14).

Мал. 14. Траєкторії при стрільбі з 100-мм танкової гармати на 2000 м:

/ — бронебійно-трасуючим тупоголовим снарядом; // -уламково-фугасною гранатою (заряд зменшений)

36. Крутість траєкторії впливає на величину уражаємого, прикритого і мертвого ( що не уражається) простіру, а також на величину дальності прямого пострілу.

37. Простіром, що уражається, (глибиною простіру, що уражається,) називається відстань на місцевості, протягом якого спадна галузь траєкторії не перевищує висоти цілі (мал. 15).

Величина глибини простору, що уражається, залежить від висоти цілі, кута падіння, нахілу місцевості в районі цілі і перевищення стріляючого танка над

ціллю.

Мал. 15. Простір, що уражається:

а— у залежності від висоти цілі; б — у залежності від настильності траєкторії (кута падіння)

Зі збільшенням висоти цілі глибина простору, що уражається, збільшується, а зі збільшенням кута падіння, кута нахилу місцевості на передньому схилі в районі цілі і перевищення стріляючого танка над ціллю — зменшується.

Глибина простору, що уражається, (Ппр) може бути визначена по таблицях перевищення траєкторій шляхом порівняння перевищення спадної гілці траєкторії на відповідну дальність стрільби з висотою цілі. Крім того, у випадках, коли висота цілі менше 1/3 висоти траєкторії, глибину простіру, що уражається, можна визначити по формулах:

П_пр = (В_ц  1000) / _с,

якщо ціль і танк розташовані на рівній місцевості;

П_{пр =} (В_ц  1000) / (_с  _cк),

якщо ціль розташована на схилі

(у знаменнику береться знак плюс (+), коли ціль розташована на схилі, зверненому до стріляючого танку, і знак мінус (—), коли вона розташована на зворотному схилі);

П_пр = (В_ц  1000) / (_с + є),

якщо танк розташований із перевищенням над ціллю,

де В_ц -висота цілі, м;

_ц - кут падіння, тис.;

_ц -кут схилу (нахилу) місцевості, тис.;

є - кут місця цілі, тис.

Приклад. Визначити глибину простору, що уражається, при стрільбі з 100-мм танкової гармати бронебійно-трасуючим снарядом по бронетранспортері противника (висота цілі 2 м) на відстані 2000 м.

Рішення. По таблиці перевищення траєкторій (додаток 5) знаходимо, що на 2000 м перевищення траєкторії дорівнює 0, а на 1800 м - 3,1 м (більше висоти цілі). Отже, глибина простору, що уражається, менше 200 м.

Для визначення глибини простору, що уражається, складемо пропорцію: