При веденні вогню по парашутистам беруть випередження на зниження

(0-10).

При стрільбі по вертольотах, які зависли, освітлювальним авіабомбам, випередження не беруть.

Коректування напрямку і висоти стрільби здійснюють вибори нової точки прицілювання, яка відповідає величіні відхилення в сторону протилежну відхиленню трас, або виносом точки прицілювання на величину відхилення траси.

Вогонь по повітряних цілях відкривають, як правило, за командою командира підрозділу, в яких вказується :

• ціль;

• напрямок до неї;

• ракурс на швидкість, якщо ведеться супроводжувальним вогнем.

Приклади команд на відкриття вогню по повітряних цілях:

- “По літаку, над третім орієнтиром, швидкість 300, вогонь”. (Для стрільби супроводжувальним вогнем);

- “По літаку, справа, вогонь.”( Для стрільби підведенням трас до цілі).

62. Стрільба по наземним цілям.

При стрільбі з ЗКУ по наземним цілям застосовують загальні способи наведення зброї та ведення вогню.

Коректування стрільби по наземним цілям здійснюють виносом точки прицілювання по висоті по напрямку на величину відхилення центру групування трас від центра цілі в бік протилежний відхиленням. Поправки для стрільби із зенітного кулемету по наземним цілям дані в ст.19, ст.20.

Глава п’ята управління вогнем

63. Управління вогнем – це сукупність заходів, які проводяться командиром (штабом), перед боєм і під час бою з ціллю найбільш повного і організованого використання всіх вогневих можливостей свого та доданих підрозділів для знищення супротивника.

Управління вогнем включає:

- організація системи вогню;

• оцінка місцевості;

• розвідка цілей на полі бою;

• вибір та обладнання вогневих позицій;

• ставлення вогневих задач;

• підготовка початкових даних для стрільби;

• управління вогнем в бою;

• контроль за витратами боєприпасів.

64. Для управління підрозділами і підтримуваннями взаємодії між ними призначаються орієнтири.

Орієнтири вказують і нумерують справа наліво по рубежах в глибину. Інтервал між ними може бути 250-300 м, тобто не частіше, ніж через 3-00 (18град.) для танкових підрозділів, щоб в полі зору прицілу (при 9-кратному збільшенні) кожного танку, можна було б бачити один орієнтир.

За глибиною орієнтири призначаються на характерні дальності дійсного вогню зброї свого підрозділу і доданих засобів.

Наприклад: 400 – 800 м, 800 – 1000 м. – для стрілецької зброї;

1000 – 1200 м, 1500 – 3000 м – для танків.”

Для взводу призначають 1-2 орієнтири, для роти – 3-4. Один із орієнтирів розташований далі, призначається основним.

При необхідності підлеглі командири можуть призначати додаткові орієнтири, які не нумеруються, а тільки отримують умовні найменування по їх зовнішнім ознакам.

Наприклад: “Кут ниви, зламане дерево і т.п.”.

65. Смуга вогню (сектор обстрілу) – є ділянка місцевості, в межах якої передбачається ураження супротивника. Смуга вогню вказується чотирма місцевими предметами справа наліво, від себе до супротивника.

Наприклад: “Смуга вогню: справа – криниця, окреме дерево; зліва – яма, два куща”.

Смуга вогню призначається з таким розрахунком, щоб сектори обстрілу перекривалися на віддалені до 400 м для стрілецької зброї, і на 800…1000 м для танків.

Сектор обстрілу вказується справа наліво двома місцевими предметами. Наприклад: “Другому танку, основний сектор обстрілу, окремий будинок, зламане дерево”.

Кутова величина основного сектору обстрілу призначається танку до 2-50, а додаткові сектори обстрілу можуть бути і більше. Така величина сектора обґрунтовується наступним: на віддаленні 1000 м від танку в цей сектор вміщуються 250 м місцевості по фронту, а на цій ділянці можуть вести наступ 2-3 танки противника, з якими танк в окопі може вести успішну боротьбу.

По визначених ділянках (рубежах) звичайно готується зосереджений вогонь танкових підрозділів. Зосереджений вогонь танкової роти готується на дальностях до 4000м (5000 м); зосереджений вогонь танкового взводу на дальностях до 3500 м, роті, взводу призначаються 1-2 ділянки зосередженого вогню.

В залежності від напрямку стрільби вогонь може бути:

- фронтальний – направлений перпендикулярно до фронту цілі;

- фланговий – направлений до цілі з флангу;

- перехрестний – вогонь, який ведеться по одній цілі не менш чим з двох напрямків;

- кінжальний – вогонь з малої дальності.

По напруженості вогонь може бути:

- одиночний;

- чергами;

- безперервний.

За ступенями нанесення ураження:

- вогонь на знищування – коли супротивник має до 80% втрат в живій силі на вогневих засобах;

- вогонь на придушення – якщо 50% живої сили та вогневих засобів супротивника виведено з лада;

- вогонь на зруйнування – приведення в непридатність для подальшого використання оборонних споруд та інших об’єктів супротивника.