- •Основи і правила стрільби
- •Навчальний посібник
- •Початкова швидкість снаряда (кулі)
- •Віддача зброї і кут вильоту
- •Зменшення шкідливої дії порохових газів на ствол
- •Глава друга відомості з зовнішньої балістики
- •Траєкторія і її елементи
- •Наведення зброї (прицілювання)
- •Форма траєкторії і її практичне значення
- •200 М відповідає перевищення траєкторії 3,1 м;
- •Вплив умов стрільби на політ снаряда (кулі)
- •Розсіювання снарядів (куль) при стрільбі Явище розсіювання
- •Причини розсіювання
- •Закон розсіювання
- •Визначення середньої точки влучення
- •Міри розсіювання і залежність між ними
- •Залежність величини розсіювання від умов стрільби
- •Розсіювання при стрільбі підрозділом
- •Глава четверта дійсність стрільби Поняття про дійсність стрільби
- •Імовірність влучення і її залежність від різних причин
- •Способи визначення імовірності влучення в ціль
- •Характеристики розсіювання рівні:
- •Імовірність поразки цілі
- •Математичне чекання числа влучень, середня очікувана витрата боєприпасів і часу
- •Залежність дійсності стрільби від різних причин
- •Оцінка дійсності стрільби з кулемета
- •98. Математичне чекання числа (відсотка) уражених елементів (фігур) визначають по формулі
- •Види наведення.
- •Способи ведення вогню з танків.
- •Способи наведення озброєння.
- •Умови стрільби та їх облік.
- •Нормальні (табличні) умови стрільби.
- •Умови, в яких вирішуються вогневі задачи.
- •Облік умов стрільби.
- •2Х35 (0-01)на кожні 400 м дальності;
- •В) поправка на фланговий рух танка враховується довертанням зброї в бік протилежний руху:
- •Рішення вогневої задачи.
- •24. Рішення вогневої задачі підрозділом складається з підготовки до стрільби пристрілювання та стрільби на ураження.
- •Вибір зброї та способу ураження цілей.
- •Визначення поправок на відхилення умов стрільби від нормальних ( табличних).
- •Вихідні установки.
- •Глава перша стрільба з пушки Призначення вихідних установок.
- •Спостереження за наслідками стрільби.
- •Коректування стрільби.
- •Підготовка даних для стрільби з місця в умовах обмеженої видимості та по ділянках зосередженого вогню.
- •Глава друга стрільба з кулемета
- •Глава четверта стрільба із зенітного кулемета Стрільба по повітряних цілях.
- •При веденні вогню по парашутистам беруть випередження на зниження
- •Глава п’ята управління вогнем
- •Додатки
- •Відомості про вибухові речовини
- •Вибух і його характеристика
- •Характеристика і класифікація вибухових речовин
- •Вимірювання кутів
- •Формула тисячної і її застосування
- •Вимір кутів за допомогою приладів та підручними засобами .
- •Розміри цілей і коефіцієнти фігурності
Глава четверта стрільба із зенітного кулемета Стрільба по повітряних цілях.
61. Вогонь із зенітно-кулеметної установки (ЗКУ) по літаках і вертольотах ведуть на дальностях до 2000 м, а по парашутистах, освітлювальних мінах, снарядах і авіабомбах на дальностях до 1000 м.
Стрільба по повітряних цілях ведеться супровідним вогнем або підведенням трас до цілі.
Надійність стрільби в межах 2000 м забезпечується тим, що є можливість спостерігати траси куль і вони ще зберігають достатньо бронеприбивність і убивчу силу.
Внаслідок значного розсіювання на дальностях 1500 – 2000 м (площа розсіювання – коло діаметром 15-20 м) - ймовірність влучення в ціль знижується і збільшиться витрата боєприпасів, тому стрільба на такі дальності ведеться, як правило, підрозділом.
Для забезпечення своєчасного виявлення повітряної цілі і відкриття по ній вогню, спостереження за повітряною обстановкою повинно вестися на як можливо великі дальності. Тому орієнтири для цього повинні призначатися з урахуванням меж видності повітряних цілей неозброєним оком, тобто до 8 км.
Даними для стрільби по повітряних цілях супроводжувальним вогнем є:
- швидкість цілі;
- ракурс цілі.
Ракурсом цілі називається відношення видної довжини цілі /літака, вертольота/ до дійсної. Ракурс цілі визначають на око і він може бути: 4/4, 3/4, 2/4, 1/4, 0/4.
Бойова (крейсерська) швидкість основних повітряних цілей:
- протитанковий вертоліт – 200-300 км/год;
- літак-штурмовик – 300-700 км/год;
- фронтовий бомбардувальник – 700-1000 км/год;
- знищувач – бомбардувальник – до 1200 км/год.
Для визначення і обліку поправки на рух повітряної цілі, необхідно визначити рекурсну швидкість цілі, яка визначається шляхом помноження бойової (крейсерської) швидкості на ракурс цілі і отриманий результат округлюють в більший бік до 50 км/год. Приклад: “крейсерська швидкість вертольота 230 км/год, ракурс – 2/4, ракурсна швидкість цілі дорівнює 230*2/4=115=150 км/год.
Відповідно ракурсній швидкості цілі вибирають ракурсне кільце прицілу.
Точку прицілювання на ракурсному кільці прицілу вибирають так, щоб продовження вісі фюзеляжу цілі проходило через перехрестя прицілу, тобто щоб ціль рухалась до перехрестя.
Величинам ракурсних кілець прицілів відповідають такі рекурсні швидкості цілей:
ПЗУ – 5:
- мале кільце – (0-40) - 100 км/год
- середнє кільце – (0-80) - 200 км/год
- велике кільце – (1-20) - 300 км/год
КІ0-Т:
- мале кільце – (0-78) (0-80) - 200 км/год
- велике кільце – (1-17) (1-20) - 300 км/год
Ракурсна швидкість в кілометрах за годину, яка указується в команді на відкриття вогню словами “…швидкість 200”, є основою для вибору кільця прицілу і указанням для ведення стрільби супроводжувальним вогнем.
Приклад: “по літаку, над другим орієнтиром, швидкість 300, вогонь”; “орієнтир третій, вертоліт, швидкість 100, вогонь”.
Ракурс цілі, яка летить горизонтально безперервно змінюється, тобто збільшується при підльоті до стріляючого від 0/4 до 4/4 ракурсу і в подальшому знову зменшується від 4/4 до 0/4, при відході цілі від стріляючого, відповідно збільшується чи зменшується ракурсна швидкість цілі. Отже, стріляючий в процесі ведення вогню повинен змінювати величину поправки на рух цілі.
Зміну поправки – вибір другого ракурсного кільця чи проміжку між ними необхідно здійснювати при зміні ракурсу на 1/4 і більше, в більшу чи меншу сторону, а саме:
- при зменшенні ракурсу, ціль зміщювати до перехрестя;
- при збільшенні ракурсу – точку прицілювання зміщювати до кільця більшої ракурсної швидкості (більшого ракурсу);
- при ракурсі 0/4 точкою прицілювання служить перехрестя сітки прицілу;
- якщо ракурсна швидкість цілі настільки велика, що проводити наведення за допомогою прицілу неможливо, то стрільбу по ній проводять методом підведення трас (тільки при стрільбі з відкритої зенітної установки).
В цьому випадку стріляючий відкриває вогонь, спрямовуючи ствол кулемета дещо вперед, налагоджуючи наведення в процесі черги так, щоб траси проходили крізь ціль.
В залежності від характеру цілі і ракурсної швидкості, вогонь по ній проводять короткими (5-7 пострілів) і довгими (10-15 пострілів) чергами, а також безперервним вогнем.
При веденні вогню по вертольотам, що підіймаються (знижуються ) беруть випередження на підіймання (зниження), яке дорівнює (0-20).
