Глава друга стрільба з кулемета

53. Для стрільби з кулемету в залежності від дальності до цілі і обліку поправки на ВЗВ, якщо вона складає не більше 50 м, призначається вихідна установка прицілу - згідно виміряної дальності до цілі:

- вихідна прицільна марка – перехрестя, коли поправка напряму на ціль не враховується, чи бокова прицільна марка, яка відповідає сумарній поправці на боковий вітер та на фланговий (восий) рух цілі та свого танка;

- точка прицілювання – центр цілі.

При стрільбі з кулемету застосовують загальні правила та прийоми наведення зброї, але при наведенні методом вичікування поправка напряму на фланговий (косий) рух цілі збільшується на 0,5 фігури цілі. Вогонь відкривати короткими чергами до одержання попадання в ціль чи накриваючої черги, після чого огонь ведуть:

- по вузьким неглибоким цілям – короткими чергами на змінюючи точки прицілювання до ураження цілі;

- по широких і глибоких цілях – довгими чергами з розподілом вогню по фронту і в глибину.

При стрільбі по груповим цілям – точку прицілювання змінюють після 1-3 черг по напрямку і висоті з розрахунком на ураження усієї цілі.

Дальність та напрямок стрільби коректують одночасно виносом точки прицілювання на величину відхилення в бік протилежний відхиленню.

Якщо неможливо спостерігати положення трас біля цілі (ціль схована в кущах, в траві, задимленість і т.п.), то після однієї черги, зброю довертають праворуч та ліворуч на (0 – 01)  (0 – 02) , а також змінюють установку прицілу на 1 поділку (100 м) в більшу та в меншу сторону.

Коректування дальності стрільби з кулемету проводиться:

а) виносом точки прицілювання по висоті на величину відхилення в протилежну сторону;

б) вибором іншої марки дистанційної кулеметної шкали;

в) зміною установки прицілу.

Коректування напрямку стрільби з кулемету проводиться:

а) виносом точки прицілювання на величину бокового відхилення траси;

б) вибором другої прицільної марки на шкалі бокових поправок.

При стрільбі по широких і глибоких цілях, вогонь з кулемету звичайно ведуть довгими чергами, виправляючи прицілювання в процесі черги так, щоб траси проходили крізь ціль.

ГЛАВА ТРЕТЯ

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ ПІДРОЗДІЛОМ

Стрільба підрозділом прямим та напівпрямим наведенням

( взводом, ротою).

54. Зосереджений вогонь взводом звичайно проводять для ураження небезпечних цілей – танка, ПКТР, протитанкових гармат і САУ, які розташовані в окопах та відкрито на дальностях до 4000 м.

Зосереджений вогонь ротою проводять для ураження важливих цілей – тактичних ракетних установок (оперативно-тактичних) рухомих пунктів управління, командирських танків, групових цілей і інших великих цілей, в тому числі наводних – на усіх дальностях, які передбачені шкалою прицілів.

Стрільбу прямим наведенням в складі підрозділу на дальностях до 4000 м проводять зходу, з коротких зупинок, з зупинки і з місця.

Стрільбу на дальності більше 4000 м проводять тільки напівпрямим наведенням з зупинки чи з місця, звичайно з рубежу, який забезпечує видимість цілей з усіх танків.

Зосереджений вогонь із танків може проводитись різним порядком:

- залпами – для досягнення несподіваності з наступним переходом до стрільби на ураження, залп проводиться за командою командира підрозділу по можливості одночасно із усіх танків;

- біглий (швидкий) вогонь – застосовується при стрільбі на ураження, при цьому кожен танк стріляє за мірою готовності з максимальним темпом (максимальною швидкострільністю);

- методичним вогнем – танки стріляють в певній послідовності, через певний проміжуток часу. Методичний вогонь застосовують під час пристрілювання, для забезпечення спостереження наслідків і коректування стрільби кожного танка, при переході до стрільби на ураження, а також для виснаження супротивника.

55. Початкові дані для стрільби підрозділом визначаються тими ж способами, що і при стрільбі із одного танка.

Для ведення зосередженого вогню командир підрозділу по радіо подає команду, в якій вказує:

- кому вести вогонь (позивні танків, які залучаються для стрільби);

- дальність до цілі (при необхідності);

- спосіб і порядок ведення вогню.

Отримавши команду, екіпажі танків шукають ціль, уточнюють (вимірюють) дальність до неї, самостійно призначають вихідні установки і ведуть вогонь згідно команди.

Вогонь проводиться до витрачення вказаної кількості боєприпасів, або до команди “припинити вогонь”, чи при спостереженні явних ознак ураження (знищення цілі). Для відкриття вогню командир підрозділу подає команди. Приклад:

1. Осколковим, орієнтир 3, праворуч 20, ракетна установка заряджай, а потім по закінченні часу необхідного для заряджання гармати, подає команду – “вогонь” - така команда подається для ведення вогню залпом;

2. Для ведення методичного вогню: “приціл 36, наводити мінус 8 (правий малий кутник) в центрі цілі, роті, один снаряд 10 с. постріл, вогонь”;

3. Для ведення біглого вогню: “роті приціл 38, наводити мінус 6 (третій штрих праворуч) в центрі ціль, по 3 снаряда, біглий вогонь”.

При стрільбі на великі дальності підготовку стрільби проводить кожен екіпаж, яка включає все те, що і при стрільбі із одного танка. Додатково командир підрозділу визначає кількість танків, які залучаються до стрільби, порядок ведення вогню і витрати боєприпасів на кожен танк.

57. Порядок рішення вогневої задачі при стрільбі на великі дальності:

54. - призначення початкових установок для стрільби;

55. - пристрілювання цілі (дальності та напрямку);

56. - стрільба та ураження.

Вихідні (початкові) установки визначаються за тими ж правилами, що і для стрільби із одного танка.

Пристрілювання проводять для відщуку стрільбою установок придатних для ураження цілі.

58. Пристрілювання захопленням цілі в вилку – цей спосіб здійснюється, як правило, із танка командира підрозділу одночасно за напрямом та дальністю.

Вимірювання відхилень розриву за напрямом здійснюють при стрільбі по широкій цілі – від її правого кінця.

Отримавши після першого пострілу відхилення від цілі за дальністю та напрямом, оцінюють величину відхилення за напрямом і точку прицілювання виносять в бік протилежний відхиленню на його величину, а установку прицілу змінюють в більший чи менший бік на величину першої вилки:

- 400 м, якщо дальність до цілі визначена окремо;

- 200 м, якщо дальність до цілі визначена більш точним способом.

Отримавши після другого пострілу відхилення протилежного знаку, тобто захоплення цілі вилку, при її ширині рівній 200 м – пристрілювання закінчують, а при ширині вилки 400 м, здійснюють ще один постріл з установкою прицілу згідно середини вилки, тобто зменшив її в два рази, для отримання вузької вилки шириною 200 м.

Пристрілювання закінчують при влученні в ціль, або після захоплення цілі в вузьку вилку (вузька вилка рівна 200 м).

59. Пристрілювання цілі взводною шкалою – проводять одним із взводів чергами методичного вогню з витратами по одному снаряду на танк при темпі 5-10с. постріл.

Для отримання шкали установки прицілу призначають:

- початкову – для танка командира взводу

- на дві поділки (200 м) більше початкової – для другого танку;

- на дві поділки (200 м) менше початкової – для третього танку.

Початкову установку прицілу вказують в команді на відкриття вогню: “осколковим (фугасним), прямо ракетна установка, приціл 36, шкалою, вогонь”.

Командири танків вказану початкову установку прицілу збільшують (зменшують) самостійно з урахуванням поправки на різнобій відносно пушки командира взводу. При отриманні черзі спостережень вибухів одного знака (усі перельоти, або усі недольоти) готовлять і подають другу чергу (залп) на установках прицілу збільшених, або зменшених на 6 поділок (на 600 м).

Пристрілювання закінчують при влученні в ціль або при захопленні цілі в шкалу, тобто при отриманні одної черзі (залпі) різних знаків розривів.

Екіпажі танків, які не залучаються до пристрілювання, за командою на відкриття вогню відшукують ціль, встановлюють відповідні установки прицілів, заряджають пушки і спостерігають за наслідками пристрілювання, очікуючи команду на відкриття вогню.

60. Стрільба та ураження.

До стрільби на ураження переходять:

а) по нерухомим цілям і цілям, які здійснюють фланговий рух:

- після пристрілювання з одного танку – на установках прицілу, що відповідають середині вузької вилки, або на установках прицілу, при яких отримано влучення в ціль;

- після пристрілювання шкалою – на установках прицілу того танка, розрив снаряда якого виявився в безпосередній близькості від цілі, на установці прицілу, який відповідає середині отриманої шкали.

б) по цілях, які здійснюють фронтальний або косий рух – на установках прицілу, відповідаючих тій межі шкали (вузької вилки), до якої наближується ціль.

Визначивши в результаті пристрілювання установки для стрільби на ураження, командири рот (взводу) по радіо подає команду підрозділу, для переходу до стрільби на ураження, в якій вказуються пристріляні установки.

Приклад: “…приціл 38, наводити плюс чотири (0 – 04) в центр цілі, роті, один снаряд, 10 с. постріл, вогонь”.

Вказану в команді для стрільби на ураження установку прицілу командири танків змінюють самостійно на величину приступу свого танка відносно танка командира підрозділу, якщо приступ перевищує 50 м, а також на різнобій пушки свого танка відносно пушки танка командира підрозділу.

Стрільбу на ураження починають чергою методичного вогню підрозділу з витратою по одному снаряду на танк при темпі 5-10 с. постріл.

По наслідкам черги командир підрозділу вказує коректури для кожного танка.

Приклад команди на введення коректур і продовження стрільб на ураження: “…третьому лівіше 0 – 06, більше дві поділки; шостому менше дві поділки, восьмому менше одна поділка; роті, три снаряда, біглий заряджай…”

Після отримання в черзі біглого вогню усіх спостережень одного знаку (усіх недольотів, або усіх перельотів) установки прицілу змінюють на одну поділку (100 м) в більшу чи меншу сторону. Приклад команди: “роті, приціл більше одна поділка, два снаряди, біглий вогонь”.

При значному переваженні кількості одних знаків розривів над іншими, установки прицілів змінюють на половину поділок (50 м) в бік меншої кількості знаків розривів. Приклад команди: “роті, приціл менше напівподілки, два снаряди, біглий вогонь”.

Після отримання приблизно рівної кількості недольотів та перельотів установки прицілів не змінюють. Приклад команди: “роті, три снаряди, швидкий (біглий)вогонь”.

При стрільбі по рухомим цілям вогонь коректують зміною установки прицілу при виході цілі із зони розривів. Величина стрибка прицілом залежить від швидкості та напрямку руху цілі, а також відзнаки розривів отриманих спостереженням. Коректура вводиться з урахуванням, щоб запобігти отриманню перельотних (при виході цілі – недольотних) розривів.

При веденні вогню напівпрямим наведенням призначення початкових установок, пристрілювання і управління вогнем здійснюють за такими ж правилами, що і при стрільбі прямим наведенням. При цьому початкові установки рівня для пристрілювання, або коректування стрільби визначають по таблицям стрільби.