Фізичне виховання

Відомо, що тяжке порушення зору або його відсутність негативно впливає на розвиток у дітей рухової сфери, орієнтування в просторі, позначається на загальному фізичному розвитку дітей і стані їх здоров’я. Труднощі зорово-рухового орієнтування призводять до гіподинамії, що негативно позначається на розвитку рухової активності сліпих дітей та загальному функціональному стані їх здоров’я.

Через це фізичне виховання включає загальні і специфічні завдання, які визначають процес фізичного розвитку і водночас подолання недоліків та здійснення взаємозв’язку з оздоровчо-виховною роботою, а саме:

Загальноосвітні завдання:

• вчити дітей вільно ходити та бігати, природно координуючи рухи рук і ніг;

• вчити оволодівати різними видами ходьби та бігу, іншими основними рухами;

• виховувати інтерес до фізичних вправ та рухових ігор, різноманітних дій з іграшками, фізкультурним інвентарем;

• привчати дітей стежити за охайністю одягу під час занять з фізичної культури, самостійно переодягатися.

Специфічні завдання:

• досягнення відповідного віковим особливостям рівня розвитку основних рухів, фізичних якостей (швидкості, точності, витривалості, рівноваги), орієнтування в просторі, координації рухів та ін.;

• корекція здоров’я і фізичного розвитку шляхом застосування спеціальних засобів і методів, що сприяють підвищенню функціональних можливостей, які зміцнюють опорно-руховий апарат, серцево-судинну і дихальну системи, розвивають зорово-рухове орієнтування;

• подолання недоліків (низької рухливості, невпевненості, страху простору та ін.), що виникають на фоні зорової патології під час опанування рухів;

• активізації та вправляння збережених аналізаторів у процесі фізичного виховання у взаємозв’язку з лікувально-виховною роботою.

Фізичне виховання дітей з тяжкою зоровою патологією передбачає проведення спеціальних занять пропедевтичного характеру, особливо з тими з них, хто неспроможний опанувати програму за фронтальних методів навчання. Значна увага приділяється розвитку орієнтування в просторі, формуванню точності та координації рухів.

Програма для кожної групи включає наступні підрозділи: фізкультурно-оздоровчу роботу (загартування, виховання культурно-гігієнічних навичок); розвиток основних рухів (ходьби, стрибків, кочення і кидання, повзання і лазіння, рівноваги); загально розвивальні вправи (для розвитку дрібної моторики рук і ніг, плечового пояса, тулуба, орієнтування в мікропросторі), а на 3-4-ому роках навчання – додатково танцювальних рухів, шикування і перешикування; перелік рекомендованих рухливих і спортивних ігор та ігрових вправ для кожного року навчання дітей, зміст яких спрямований на розвиток у них дотиково-рухових навичок в корекційних умовах та з опорою на полісенсорні взаємозв’язки, мовлення, мислення, тобто використання компенсаторних шляхів розвитку сліпої дитини. У кінці програми для кожного року навчання подано результати освітньої та корекційно-розвивальної роботи, які є орієнтовними і можуть бути змінені відповідно до особливостей і фізичних можливостей сліпої дитини.

Визначення фізичного навантаження і нормативів, показань і протипоказань до використання окремих видів вправ і рухів має базуватися на основі рекомендацій лікарів: офтальмолога, ортопеда, психоневролога, педіатра, і врахування стану загального психічного розвитку дитини.

Зміст спортивних і рухових ігор передбачає завдання розвитку дотиково-рухових навичок в корекційних умовах та з опорою на полісенсорні взаємозв’язки, мовлення, мислення, тобто компенсаторних шляхів розвитку сліпої дитини. До загально розвивальних занять фізкультурою діти залучаються за дозволом лікаря-педіатра і лікаря ЛФК.