2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразку цілей

При виявленні одночасно декількох цілей черговість їх поразку (вибір цілі) визначається на основі оцінки за ступенем важливості, небезпеки, уразливості і віддалення. У першу чергу уражаються найважливіші і найнебезпечніші на даний момент цілі, а з однаково важливих і небезпечних та ціль, що розташована ближче і найуразлівіша, з таким розрахунком, щоб можна було уразити її в найкоротший термін і з найменшою витратою боєприпасів.

Вирішив черговість поразку цілей, командир вибирає вид зброї, яким залежно від дальності стрільби, характеру, уразливості і важливості цілі вогневе завдання може бути виконано найбільш еффективно (із найменшою витратою боєприпасів і в найкоротший термін). Швидкість поразку цілі може досягатися зосередженням вогню декількох вогневих засобів або залученням потужнішого виду зброї для вирішення даного завдання.

Вибір виду зброї, типу боєприпасів і установки підривника проводиться відповідно до характеру цілі і відстані до неї.

Механізовані і танкові підрозділи ведуть бій, як правило, при тісній взаємодії один з одним; їм додаються (або їх підтримують) артилерійські підрозділи – гармати, міномети, ПТКР. Тому командири механізованих, танкових взводів і рот повинні твердо знати вогневі можливості і тих, і інших підрозділів, а також доданої (що підтримує) артилерії – в першу чергу, граничну дальність стрільби, дальності найдієвішого вогню і прямого пострілу, бойову скорострільність, середню витрату снарядів і часу на поразку типових цілей. Ці знання дозволять командиру грамотно визначитити вид зброї і боєприпасів для поразку цілей.

Вогонь танкових гармат застосовують для борьби із танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими броньованими цілями для руйнування оборонних споруд, придушення і знищення артилерії і живої сили противника; по найважливіших цілях доцільно застосувати зосереджений вогонь прямою наводкою взводом (ротою) танків.

Артилерійські підрозділи, як правило, залучаються для знищення тактичних засобів ядерного нападу противника, поразку його артилерії і мінометів, командних пунктів, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, а також живої сили противника.

Міномети використовують переважно для знищення і придушення живої сили і вогневих засобів противника на зворотних схилах висот, в ярах та інших укритих місцях.

Підрозділи ПТКР застосовують для знищення танків, а також важливих вогневих засобів, включаючи і ті, що знаходяться в інженерних спорудах.

Стрілецьку зброю – автомати і ручні кулемети – використовуються для знищення живої сили противника зосередженим вогнем на дальностях до 800 м, окремими автоматами – до 400 м, ручними кулеметами – до 800 м. Кулемети, які встановлюються на бойові машини, застосовують для знищення живої сили та поразку вогневих засобів противника на відстанях до 1000 м. Великокаліберні кулемети, які встановлені на бойові машини, можуть уражати живу силу і вогневі засоби противника на дальностях до 2000 м.

Вогонь стрілецької зброї застосовують по низьколітних вертольотах і літаках, на відстані до 500 м (зенітних кулеметів – до 2000 м).

Командиру роти, особливо танкової, доводиться вирішувати питання щодо найдоцільнішого використання боєприпасів для поразку цілі, які є у боєкомплекті танка.

Знищення броньованих цілей (танків, САУ, броньованих надводних цілей) здійснюється вогнем із гармати бронебійно-підкаліберними і кумулятивними снарядами. При виборі бронебійно-підкаліберного або кумулятивного снаряда для поразку броньованої цілі необхідно враховувати також потужність їх дії, балістичні характеристики й умови стрільби.

При стрільбі по броньованих цілях у несприятливих метеорологічних умовах, якщо є помітний бічний крен танка, а також якщо ціль рухається, доцільно використовувати бронебійно-підкаліберні снаряди.

При стрільбі в умовах, близьких до табличних (нормальних), на дальність до 2000 м для поразку броньованих цілей доцільно застосовувати кумулятивні снаряди.

В окремих випадках броньовані цілі так само як і інші, можуть уражатися й осколково-фугасними снарядами. При цьому підривник встановлюють:

- на осколкову дію – для поразку легкоброньованих (БМП, БТР тощо) і неброньованих цілей, вогневих засобів і живої сили противника, розміщеної на відкритій місцевості або у відкритих траншеях;

- на фугасну дію – для поразку вогневих засобів і живої сили, розміщеної в окопах (траншеях) з перекриттями, а також для руйнування дерев’яно-земляних оборонних споруд, дерев’яних будівель, мостів тощо;

- на уповільнену дію – для руйнування довгострокових оборонних споруд, бліндажів, міцних будинків тощо.