Визначення безпеки стрільби поверх своїх військ від дальності стрільби

Таблиця 1

Дальність до своїх військ, м	Найбільша дальність безпечної стрільби, м
500 1000 1500 2000	3600 3700 3900 4000

Таблиця показує, що на рівній місцевості (рис. 1.1, а) стрільбу поверх своїх військ можна вести по цілях, розташованих у глибині батальйонного району оборони противника.

Так як передній край оборони противник вибирає звичайно по скатах висот і на підвищеній місцевості, можливі випадки розташування наших підрозділів у вихідному положенні для наступу нижче за рівень цілей противника. Тоді лінія стріляючий танк – ціль буде проходити вище своїх підрозділів (рис. 1.1, б, в). Для таких умов, якщо цілі розташовані вище своїх військ на 10 м – стрільба безпечна з рубежу, що знаходиться позаду своїх підрозділів на 300 м і більше. Так, при оцінці місцевості в розташуванні своїх військ слід робити висновок про можливість безпечного ведення вогню із танків поверх своїх підрозділів.

У всіх випадках при вивченні місцевості слід передбачати можливість дій на ній в умовах сильного задимлення і пожеж, а також вночі. Необхідно визначити місцеві предмети, що можна буде бачити на фоні неба в диму, сутінках і вночі, вжити заходів для забезпечення правильних напрямків стрільби в цих умовах.

Загальноприйнятим являється порядок вивчення й оцінки місцевості спочатку в розташуванні противника, потім у районі своїх підрозділів.

При вивченні місцевості в розташуванні противника командир визначає:

- місця ймовірного розміщення елементів бойового порядку противника і його вогневих засобів;

- характер вирогідних дій противника;

- на яких напрямках, рубежах, по яких ділянках і районах необхідно застосувати види вогню;

- орієнтири і рубежі (ділянки), де може бути досягнуто найбіль-шого поразку противника зосередженим і загороджувальним вогнем.

При вивченні й оцінці місцевості в розташуванні своїх підрозділів командир визначає найдоцільніше використання місцевості для складання системи вогню і спостереження.

1.2. Вибір та призначення орієнтирів

Під час вивчення й оцінки місцевості у всіх видах бою старшим начальником назначаются єдині орієнтири.

В якості орієнтирів вибираются добре видимі місцеві предмети, переважно такі, які важко знищити під час бою: гребені висот, закінчення ярів і лощин, вигини доріг, околиці лісних масивів, окремі будівлі тощо.

Орієнтири нумеруються справа наліво і за рубежами від себе у бік противника.

Один із орієнтирів призначається основним. У наступі основний орієнтир вибирається звичайно на рубежі найближчого завдання підрозділу в напрямку середини бойового порядку тих, хто наступає, в обороні – в середині смуги вогню підрозділу на дальньому рубежі.

Кількість орієнтирів визначається вимогами швидкого і надійного цілевказання. Для механізованих підрозділів орієнтири доцільно призначати за напрямком не рідше ніж через 2-00, що забезпечить достатньо точне і швидке цілевказання при використанні бінокля (поле зору якого дорівнює 1-00); для танкових підрозділів між сусідніми орієнтирами кут може складати до 2-00 (поле зору танкових прицілів). При таких кутах між орієнтирами інтервали між ними, наприклад, на рубежі 1000 м складатимуть до 300 м.

У глибину орієнтири назначаются на рубежах дієвого вогню озброєння свого підрозділу і доданих засобів. Наприклад, для стрілецької зброї орієнтири зручно мати на дальностях 400-600 і 800-1000 м, для танків, артилерійских гармат і ПТКР – на дальностях 400-600, 1000-1200 і 2000-2500 м, а для стрільби на великі відстані – більше 2500-5000 м.

На роту може бути призначено в наступі 2-4, а в обороні 4-6 єдиних орієнтирів; номери цих орієнтирів є загальними для всіх підрозділів. За необхідності командири підрозділів можуть призначати додаткові орієнтири, яким привласнюються умовні назви без вказівки номерів.

У передбаченні нічних дій, а також на випадок сильного задимлення і запилення місцевості повинні бути намечені такі орієнтири, які будуть видимі на фоні неба або пожеж.

Номери орієнтирів у всіх випадках при цілевказанні, при подачі команд і при постановці вогневих завдань вказуються порядковим числівником без вимовлення слова “номер”, наприклад: “орієнтир перший”, “орієнтир другий” тощо.