- •Частина і основи управління вогнем
- •Розділ 1 організація вогню
- •1.1. Вивчення й оцінка місцевості
- •Визначення безпеки стрільби поверх своїх військ від дальності стрільби
- •1.2. Вибір та призначення орієнтирів
- •1.3. Організація спостереження за полем бою
- •1.4. Вибір вогневих позицій
- •1.5. Постановка вогневих завдань
- •1.6. Підготовка вихідних даних для стрільби
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2 управління вогнем у бою
- •2.1. Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження
- •2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразку цілей
- •2.3. Цілевказання
- •2.4. Визначення дальностей до цілей
- •Визначення ширини (довжини) цілі за курсовими кутами
- •Визначення дальності за ступенем видимості цілей
- •2.5. Момент відкриття вогню
- •2.6. Подача команд на відкриття вогню і постановка вогневих завдань
- •2.7. Спостереження за результатами вогню і його корегування
- •2.8. Маневр вогнем. Контроль за витратами боєприпасів
- •Частина іі управління вогнем у різних видах бою
- •Розділ 3 управління вогнем в обороні
- •3.1. Організація системи вогню в обороні
- •3.2. Управління вогнем під час оборонного бою
- •Розділ 4 управління вогнем у наступі
- •4.1. Організація вогню при наступі на противника, який обороняється
- •4.2. Управління вогнем під час наступу
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5 управління вогнем у зустрічному бою
- •5.1. Робота командира підрозділу з організації вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою
- •5.2. Робота командира підрозділу з управління вогнем у зустрічному бою
- •Частина ііі організація і методика проведення занять з управління вогнем
- •Розділ 6 заняття з управління вогнем
- •6.1. Організація і методика проведення занять з управління вогнем на макеті місцевості
- •План-конспект
- •Тактична обстановка
- •Хід заняття
- •План-конспект
- •Тактична обстановка
- •Хід заняття
- •План-конспект
- •Тактична обстановка
- •Хід заняття
- •Управління вогнем танкової роти в наступі
- •Хід заняття.
- •(Видається за вказівкою викладача)
- •Завдання
- •6.2. Організація і методика проведення занять з управління вогнем на місцевості
- •Управління вогнем механізованого відділення в обороні
- •План-конспект
- •Хід заняття
- •Управління вогнем механізованого відділення в наступі
- •План-конспект
- •Хід заняття
- •Управління вогнем механізованого взводу в обороні
- •План-конспект
- •Тактична обстановка
- •Хід заняття
- •Управління вогнем танкового взводу у наступі
- •План-конспект
- •Управління вогнем механізованої роти в наступі
- •Довідкові дані:
- •Позивні:
- •Питання для самоконтролю
- •Висновки
- •Список літератури
- •Танкове озброєння
- •Артилерійські гармати
- •Приблизні команди на виконання вогневих завдань
- •Командирами рот (варіант)
- •Хід заняття
- •План проведення тренування з управління вогнем із офіцерами 1 мб і 1 тр (варіант)
- •Тактична обстановка
- •Хід заняття
- •1. Управління вогнем посиленої механізованої роти з виходом передових підрозділів противника до переднього краю оборони – 20 хв.
- •План проведення заняття з управління підрозділами і вогнем із командирами батальйонів (дивізіонів) і їх заступниками (варіант)
- •Виcтавляння оцінок тим, хто навчається, при проведенні тренувань з управління вогнем
- •Виконання навчальних завдань на тренуванні з управління вогнем
2.1. Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження
Спостереження і розвідка, організовані до бою, неперервно продовжується і під час бойових дій.
Визначення доцільної черговості поразку розвіданих цілей залежить від уміння командирів підрозділів виділити із всієї різноманітності цілей найважливіші і небезпечні.
Важливими прийнято рахувати такі цілі, які за своїми вогневими можливостями здатні нанести значні втрати нашим підрозділам або поразка яких у даних умовах може полегшити і прискорити виконання бойового завдання. Важливими цілями являються вогневі засоби противника – танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, самохідно-артилерійські установки, ПТКР, безвідкатні гармати, гранатомети, кулемети, а також спостережні пункти, радіолокаційні станції тощо.
Коли важливі вогневі засоби противника знаходяться у межах дальності дієвого вогню від наших підрозділів, вони є небезпечни- ми. Наприклад, протитинкові гранатомети противника із дальністю дійсного вогню 1000 м є небезпечними для наступаючих танків з відстані 1000 м і ближче.
Особливо небезпечними цілями у всіх випадках є засоби ядерного нападу противника – пускові установки і гармати, що мають ядерні боєприпаси.
Ті цілі, у тому числі і важливі, які знаходяться від наших підрозділів на відстанях, перевищуючих їх дальність дійсного вогню, можна вважати безпечними.
Таке ділення цілей на небезпечні і безпечні, важливі і менш важливі дозволяє командиру швидко і правильно ухвалювати рішення про черговість їх поразку; в першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу – важливі, а потім решта.
Засоби ядерного нападу знищуються негайно після їх виявлення.
У бойових порядках мотопіхотних підрозділів противника звичайно розташовуються такі важливі цілі, як кулемети, протитанкові гранатомети, протитанкові гармати, безвідкатні гармати, ПТКР, танки і самоходні гармати, спостережні пункти. Для своєчасного виявлення цілей необхідно знати їх основні розвідувальні ознаки, штатну організацію і місце в бойовому порядку.
Вогневі позиції кулеметів розташовуються в траншеях або окремих окопах так, щоб із позиції можна було вести фланговий або косий прицільний вогонь. Демаскуючі признаки кулеметів на позиції: насипи поблизу кулемета бувають вище, ніж на інших ділянках траншей; місцевість у секторі обстрілу розчищена; окоп для кулемета часто виноситься попереду траншеї; дротяні загородження попереду кулемета можуть бути нижчими, ніж на інших ділянках. Кулемет, із якого ведеться вогонь, можна виявити за характерним звуком пострілів, а в темний час – за спалахами; взимку сніг попереду кулемета тане і чорніє від порохових газів.
Протитанкові гранатомети розташовуються на передньому краї в окопах, траншеях, чагарниках і виявляють себе яскравим полум’ям і хмарою диму і пилюки, які з’являються під час cтрільби.
Протитанкові гармати розташовуються на танконебезпечних напрямках, біля підніжжя висот, на узліссях, в чагарниках, посадках, на околицях населених пунктів, біля доріг. Їх вогневі позиції можуть бути не тільки на прямих, але і на зворотних схилах висот. Демаскуючі признаки вогневих позицій протитанкових гармат: поява людей у тому ж самому місці, яка дає підставу передбачати наявність гармат; характерний контур ствола у верхній частині щитового прикриття; в’яла або вигоріла рослинність попереду і з боків вогневої позиції; погано замасковані амбразури при розташуванні гармат на перших поверхах будівель, у проломах стін і огорож; взимку відтінок маскування гармат нерідко відрізняється від загального фону місцевості.
Безвідкатні гармати можуть бути виявлені за могутнім полум’ям, хмарою пилюки і диму, а також за різким звуком пострілів.
Протитанкові керовані ракети (ПТКР) розміщуються, як правило, в тих же місцях, де і протитанкові гармати. Їх демаскуючі ознаки: дим і пилюка на вогневій позиції при пусках; струмінь розпечених газів на всій траєкторії польоту снаряда; періодична поява людей у тому ж місці; ПТКР, які встановлені на автомобілях, додатково мають демаскуючі ознаки, притаманні автомобільній техніці і зубчастим силуетам у верхній частині пускової установки.
Танки і самохідні артилерійські гармати при русі демаскують себе шумом моторів і брязкотом гусениць, у суху погоду – підняттям пилюки, а також слідом, який залишається гусеницями, особливо при поворотах. При знаходженні танка в окопі для стрільби демаскуючі ознаки його схожі з ознаками, вказаними для протитанкових гармат. Вночі і в умовах обмеженої видимості танки і напрямки їх руху можна визначити за характерним шумом і напрямком його переміщення.
Спостережні пункти, як правило, розташовуються на схилах висот, збоку наших військ, на високих місцевих предметах, які забезпечують достатній огляд місцевості в районі, який займають наші війська. Як правило, спостережні пункти виявляються під час їх обладнання і зайняття, а також зміни спостерігачів. Їх демаскуючі ознаки: періодична поява і швидке зникнення на одному місці людей, періскопа, стереотруби; викинута земля, яка з’явилася під час проведення робіт; поява нових місцевих предметів там, де їх раніше не було; зміна форми і кольорів місцевих предметів і рослинності внаслідок їх використання для маскування спостережного пункту; систематичний рух поодиноких людей для піднесення їжі, зміни спостерігачів; наявність лінії зв’язку; блиск стекол оптичних приладів у випадках, коли сонце знаходиться позаду нашого спостерігача; оглядова щілина, спостережена у вигляді темної горизонтальної смуги на місцевості або на місцевому предметі; темна пляма на фоні листя дерев, майданчик для спостереження на дереві, сходи або сходинки, прибиті або вирублені на стволі, хитання верхівок дерев при безвітрі; наявність диму при опалюванні спостережного пункту в холодний час; наявність джерел інфрачервоного опромінювання в районі спостережного пункту.
Спостережні пункти можуть розташовуватися в макетах місцевих предметів (пень, каміння, пам’ятник тощо), у підбитій техніці (танк, БМП, БТР тощо).
У глибині тактичної зони противника можуть зустрічатися засоби ядерного нападу, гармати польової артилерії, реактивні пускові установки.
Позиції управляємих і неуправляємих ракет демаскуються: проведенням топогеодезичних робіт для прив’язки стартових позицій; запуском радіозондів для отримання метеоданих; посиленою охороною визначених районів; підвезенням під посиленою охороною ракет або їх частин; наявністю пускових установок і іншої спеціальної техніки (чотиривісних причепів; ремонтно-евакуаційних автомобілів із кранами). У момент пуску позиція демаскується спалахом і загравою (вночі), характерним розкотистим звуком; трасою, що освітлюється, на активній ділянці й інверсійним слідом; хмарою пилюки і диму над позицією після пуску ракети.
Необхідно мати на увазі, що віддалення стартових позицій ракет від переднього краю складає 12 км і більше. Після виявлення або захоплення стартової позиції слід шукати на віддаленні до 2 км від неї підрозділи управління і технічного обслуговування.
Польова артилерія веде вогонь, як правило, із закритих вогневих позицій, розташованих у 2-6 км і більше від переднього краю в лощинах, у лісі на полянах, за лісом, у посадках, на зворотних схилах висот. Стріляючі батареї можна виявити за блиском і звуком пострілів; за пилюкою після пострілу над позицією при сухому грунті; за димом, що піднімається у момент пострілу із-за укриття у вигляді швидкого розсіювання напівпрозорих клубів і кілець.
При інтенсивному веденні вогню над вогневою позицією утворюється суцільна хмара диму.
Вночі, в умовах обмеженої видимості (під час снігопаду, туману тощо) батареї, що стріляють без полум’ягасників, демаскують себе блиском пострілів (у вигляді коротких язиків полум’я червонуватого кольору).
Міномети розташовуються в ярах, лощинах, промоїнах, вирвах, ямах, біля крутих берегів річок, за будовами, в розвалинах будівель, у чагарнику, на невеликих лісних полянах і в інших місцях, що забезпечують стрільбу та ускладнюють їх виявлення.
За відсутності природного укриття міномети на рівній місцевості розташовуються в окопах, що з’єднуються між собою ходами сполучення.
Демаскуючі ознаки стрільби із мінометів:
- вдень за відсутності вітру спостерігається характерний струмінь диму, направлений догори, що досягає висоти 10-15 м; іноді додатково створюється димове кільце висотою 15 м; при вітрі умови утворення струменя диму і кілець погіршуються, і вони швидко зникають;
- вночі може спостерігатися невелика заграва або відблиск над позицією мінометів, на фоні місцевих предметів; при незначній глибині укриття вогневої позиції спостерігаються спалахи червоного кольору овальної форми;
- звук пострілу глухий, легко відрізняється від інших звуків, вночі його чути виразніше; звук пострілу завжди випереджає звук розриву міни; звук розриву гучніший за звук пострілу.
Дальність стрільби в більшості мінометів не перевищує 3-6 км, з урахуванням цього слід шукати їх вогневу позицію.
Реактивні установки сильно демаскують себе стрільбою:
- вдень – великою хмарою куряви і диму над вогневою позицією;
- вночі – загравою, що розростається, і трасами ракетних снарядів.
Звук стрільби нагадує свист, що виривається під великим тиском пари. Слід мати на увазі, що реактивні установки після кожного залпу, як правило, змінюють вогневі позиції.
