1.6. Підготовка вихідних даних для стрільби

При організації вогню в обороні командири механізованих відділень, танків і окремих вогневих засобів повинні до початку бою підготувати вихідні дані за орієнтирами і рубежами, де очікується поява цілей; командири взводів і рот – по ділянках зосередженого вогню своїх підрозділів. За наявності часу цю підготовку слід проводити точніше, із врахуванням поправок на умови стрільби, особливо на боковий вітер для стрілецької зброї, гранатометів і озброєння бойових машин піхоти (бронетранспортерів). Відстані до орієнтирів і рубежів, указані старшим командиром, уточнюються для кожного вогневого засобу; при цьому, по можливості, використовуються карти командирів взводів і рот.

Для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів), розташованих у глибині, необхідно готувати дані з урахуванням забезпечення безпеки ведення вогню поверх і в проміжки своїх механізованих підрозділів. Щоб виключити можливість їх поразку, слід визначити рубежі можливого ведення вогню поверх своїх підрозділів і сектори безпечного вогню в проміжки, довести ці дані до навідників і записати їх у картки вогню.

Крім того, для танків готуються дані для стрільби по намічених рубежах вночі і в умовах обмеженої видимості за азимутальним покажчиком і боковим рівнем. Командири танкових взводів і рот готують вихідні дані для ведення зосередженого вогню по намічених ділянках.

За можливості підготовлені дані перевіряються стрільбою окремих вогневих засобів.

Командири механізованих відділень і танків підготовлені дані для стрільби по орієнтирах і рубежах заносять у картки вогню.

При організації вогню в наступі вихідні дані для стрільби з рубежу атаки по виявлених цілях на передньому краї оборони противника можуть визначатися під час рекогносцировки; при наступі на противника, що обороняється, із положення безпосереднього зіткнення із ним – у вихідному положенні.

Питання для самоконтролю

1. Вивчення і оцінка місцевості з точки зору організації вогню.

2. Вибір та призначення орієнтирів.

3. Організація спостереження за полем бою.

4. Вибір вогневих позицій для танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, гармат і місць для стрільби із кулеметів, протитанкових гранатометів і автоматів.

5. Постановка вогневих завдань командиром підрозділу.

6. Підготовка вихідних даних для стрільби.

Розділ 2 управління вогнем у бою

Питання, які вирішуються командиром при організації вогню, постійно уточнюються ним під час бою відповідно до обстановки, що склалася.

При управлінні вогнем у бою командир підрозділу продовжує вивчати місцевість, веде розвідку цілей, оцінює їх і визначає черговість поразку, способи, вид і момент відкриття вогню, здійснює цілевказання, ставить вогневі завдання, подає команди на відкриття вогню, корегує стрільбу, здійснює маневр вогнем і стежить за витратою боєприпасів.

Усі ці заходи і дії командира органічно входять у процес управління підрозділами в бою і розв’язуються в комплексі з іншими питаннями. З навчальною метою ці заходи розглядаються окремо, за елементами.