1.4. Вибір вогневих позицій

Дуже важливою умовою для успішного застосування вогню підрозділів у бою є вмілий вибір вогневих позицій танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, гармат і місць для стрільби із кулеметів, протитанкових гранатометів і автоматів.

При виборі вогневих позицій (місць для стрільби) необхідно прагнути, щоб вони забезпечували:

- достатній огляд і обстріл на максимальні дальності в різних напрямках;

- поразку противника фланговим вогнем;

- надійне укриття від різних засобів поразку противника;

- зоровий зв’язок із командиром і сусідами;

- скритні сполучення із тилом і можливість скритного переміщення на запасну вогневу позицію;

- надійне маскування від спостереження противника;

- можливість ведення вогню вночі.

Вибір вогневих позицій для стрільби є трудомістким процесом: командири роти і взводів повинні з кожного наміченого місця перевірити наведенням зброї можливості ведення вогню в потрібних напрямках, обійти і порівняти всі намічені місця для позиції, вибрати із них найкращі. З метою утруднення виявлення вогневих позиції противником їх не слід вибирати поблизу місцевих предметів, а також на гребенях висот.

Вогневі позиції за своїм призначенням розділяють на основні, запасні, тимчасові і хибні.

Основні вогневі позиції призначаються для виконання поставленних вогневих завдань у найвідповідальніші періоди бою.

Запасні вогневі позиції призначаются для переходу на них у випадку обстрілу противником основних позиції, а також при неможливості виконати вогневе завдання, що виникло з основної позиції. Для кожного виду зброї вибираются дві-три запасні вогневі позиції.

Тимчасові вогневі позиції призначаються для вирішення окремих вогневих завдань; підтримки дій підрозділів, що обороняють передові позиції (бойової охорони); відбиття розвідки противника; ведення вогню вночі і виконання інших завдань. Після виконання поставленого завдання за вказівкою старших начальників тимчасові позиції змінюються.

Хибні вогневі позиції призначаються для введення противника в оману відносно істинного місцезнахоження основних і запасних вогневих позиції та для спровокування перенесення на них вогню противника. Щоб хибні вогневі позиції могли виконати свою роль, з них необхідно періодично вести вогонь, позначати на них рух техніки і людей або розташовувати макети зброї. Маскування хибних вогневих позицій проводиться так, щоб противник міг їх порівняно легко виявити.

Для танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів і гармат вибираються та облаштовуються для стрільби прямою наводкою основні вогневі позиції, які дозволяють вести зосереджений вогонь на будь-якому напрямку, а також вражати противника фланговим і перехресним вогнем. Кожному з цих вогневих засобів підготовляються декілька запасних вогневих позицій, в тому числі деяким і в проміжках між опорними пунктами. Для танків, що отримали завдання вести зосереджений вогонь на великі дальності, готуються вогневі позиції переважно за гребенями висот, що забезпечують укриття корпуса танка.

Вогневим засобам, визначеним для відбиття раптових атак противника, обладнуються тимчасові вогневі позиції.

Усі ці види вогневих позицій повинні намітити і вибрати командири, організовуючи систему вогню своїх підрозділів.

За характером і надійністю укриття від спостереження і вогню противника вогневі позиції можуть бути відкриті, напівзакриті і закриті.

Відкритою називається вогнева позиція, яка дозволяє вести вогонь прямою наводкою.

Напівзакритою називається вогнева позиція, що має з фронту невисоке укриття, яке виключає можливість ведення вогню прямою наводкою, але скриває від спостереження противника розташовані на ній гармати, танки. З напівзакритих вогневих позицій можуть вести вогонь мінометні, артилерійські, танкові підрозділи і самохідно-артилерійські установки. Наводка при цьому здійснюється: горизонтальна – по віхах, по допоміжній точці наведення тощо, вертикальна – за допомогою бокового рівня.

Закритою називається вогнева позиція, яка має укриття і виключає можливість спостереження противником, не тільки із гармати, танка, самохідно-артилерійської установки, але і спалаху від пострілів, диму і пилюки, що утворюються під час стрільби. Із закритих вогневих позиції ведуть вогонь, як правило, артилерійські і мінометні батареї. В окремих випадках до стрільби із закритих вогневих позицій можуть залучатися і танкові підрозділи.

Усі вогневі позиції повинні бути обладнані для ведення вогню як вдень, так і вночі.

Для стрільби вночі з автомата в бруствері може вирізатися жолоб із таким розрахунком, щоб вогонь встановленого в ньому автомата був направлений на рубіж імовірної появия противника. Для ручних кулеметів полозки ніжок сошки обмежують кілочками так, щоб вони могли здійснювати тільки необхідні поздовжні переміщення. Положення кулеметів по висоті може фіксуватися шаром дерну (щільного снігу, дошкою із вирізами тощо), підкладеного під пістолетну рукоятку. Рух стрілецької зброї за напрямком може обмежуватися кілочками або вирізом у дошці так, щоб переміщення зброї дозволяло вести вогонь у заданому секторі, не уражаючи свої війська.

Сектори стрільби на позиціях усіх вогневих засобів вночі можуть позначатися світлими кілочками, які встанавлюються на бруствері або поблизу нього.

При виборі вогневих позиций в обороні може бути передбачено створення так званих вогневих мішків. Вогневий мішок – це спеціально організована система дієвого багатошарового вогню, підготована з декількох (двух-трьох) напрямків по обмеженій ділянці (району) місцевості, в поєднанні із загородженнями і перешкодами, що забезпечує повне поразку противника в найкоротший строк.

Розміри вогневого мішка можуть складати:

- по фронту – величину подвійної дальності дієвого вогню основних вогневих засобів, що знаходяться у розпорядженні тих, що обороняються;

- у глибину – такої величини, щоб не менше половини вогневих засобів могло бути залучено до знищення цілей в будь-якій точці вогневого мішка.

Схема розміщення вогневих позицій для створення вогневого мішка показана (рис. 1.2) на прикладі дій танкового батальйону.

Р ис. 1.2. Схема розміщення вогневих позицій для створення вогневого мішка