4.2. Управління вогнем під час наступу

Перш ніж розглянути роботу командирів з управління вогнем при атаці переднього краю, оволодінні опорними пунктами в глибині, відбитті контратак, переслідуванні противника, що відходить, відзначимо загальні для всіх цих етапів наступу положення з управління вогнем.

Підрозділи і вогневі засоби повинні, в першу чергу, наносити поразку вогнем цілям, які розміщені перед фронтом свого наступу; кожний навідник, стрілець повинен уміти швидко виявляти цілі і самостійно, не чекаючи команди, уражати найнебезпечніші і важливі, а також обстрілювати автоматичним вогнем місця ймовірного розташування цілей противника, особливо протитанкових засобів ближнього бою.

Командири, спостерігаючи за противником і своїми підрозділами, визначають, які цілі перед фронтом наступу найнебезпечніші. Якщо вогонь, що по них ведеться, недостатньо ефективний, то командир повинен поставити додатково завдання на поразку цих цілей. Для цього, в першу чергу, залучаються засоби, що знаходяться у розпорядженні командира і не зайняті у цей момент виконанням вогневих завдань, або, за його рішенням, частина вогневих засобів переносить вогонь із менш важливих на ці небезпечні цілі. Так само слід поступати командиру для швидкого поразку щойно виявленої небезпечної цілі, яку підрозділи або не виявили, або не обстрілюють через будь-які інші обставини. Найгнучкішим при цьому буде управління вогнем артилерійських і мінометних підрозділів, командири яких знаходяться поряд із командиром механізованого батальйону (роти), або управління вогнем танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів, із якими є радіозв’язок. Маневр вогнем цих засобів і здійснюють командири підрозділів для поразку найнебезпечніших цілей.

Командири танкових підрозділів більш оперативно можуть здійснювати поразку виявлених найнебезпечніших цілей вогнем своїх командирських танків.

Коли вогневі засоби, що знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира, не можуть вирішити завдання з поразку небезпечної цілі, слід зосередити по ній вогонь підрозділу або декількох вогневих засобів. При цьому також слід враховувати реальні можливості передачі команд виконавцям під час наступу – по радіо танкам, бойовим машинам піхоти, бронетранспортерам або встановленими завчасно сигналами (трасуючими снарядами, кулями, сигнальними ракетами із командирської машини) у тих випадках, коли можна розраховувати на видимість цих сигналів; передача команд голосом при веденні вогню навіть у масштабі відділення надзвичайно ускладнена.

Командири повинні уважно оцінювати цілі і на флангах підрозділів. Ті із них, які не уражаються вогнем сусіда і загрожують своєму підрозділу, слід уражати вогневими засобами, що знаходяться у своєму роспорядженні або частині сил підрозділів.

Командири зобов’язані стежити і за своєчасним переміщенням вогневих засобів, контролювати зміну вогневих позицій доданими гаубично-сомохідними артилерійськими і мінометними підрозділами, враховувати час, необхідний для цього. Слід пам’ятати, що на переміщення, наприклад, артилерійської (мінометної) батарей необхідно: на залишення вогневої позицій – до 7 хв, на кажний кілометр шляху – 3 хв, на розгортання бойового порядку на непідготовленій вогневій позицій – 15 хв.

За будь-яких умов командири повинні стежити за витратою боєприпасів підлеглими вогневими засобами і підрозділами. Вирішуючи, які засоби залучені для поразку небезпечної цілі, слід враховувати їхні можливості або носимий боєкомплект, виходячи з обстановки, вказувати витрату боєприпасів при постановці вогневих завдань; правильно ставити завдання танкам, артилерії і мінометам. Там, де досить придушити ціль, не вимагати її знищення; не залучати до стрільби батарею, якщо можна уразити ціль взводом тощо; радитися із командиром артилерійського підрозділу щодо норм витрат снарядів при постановці йому вогневих завдань. Пам’ятати, що поповнення боєприпасів під час наступу, особливо для танків і бойових машин, вимагає значного часу.

Управління вогнем при атаці переднього краю оборони противника

Під час атаки переднього краю оборони підрозділи ведуть вогонь з ходу по ділянках імовірнішого розташування вогневих засобів противника, уражають ожилі і щойно виявлені цілі відповідно з отриманими завданнями й обстановкою.

Виникаючі під час вогневої підготовки пожежі, дим, пилюка, шум бою, а також швидкоплинність атаки призводять до різкого погіршення видимості і суттєво ускладнюють управління підрозділами і вогнем. Практично потрібно зважати на те, що при атаці переднього краю всі вогневі засоби і підрозділи вестимуть вогонь відповідно до отриманих завдань самостійно. Тут найповніше повинна виявитися психологічна підготовка підрозділів і їх навченість умілому самостійному ураженню цілей у бою.

У той же час, не зважаючи на складні умови бою, командири підрозділів зобоб’язані бачити і розуміти обстановку краще за своїх підлеглих; уміти своєчасно визначити, звідки підрозділу загрожує найбільша небезпека, і негайно скорегувати туди вогонь засобів, що знаходяться у своєму роспорядженні. Так, наприклад, командир механізованого батальйону може під час атаки ставити завдання для негайного поразку щойно виявлених небезпечних цілей доданому гаубично-самохідному артилерійському підрозділу, мінометній батареї; командирам танкових підрозділів – уразити такі цілі вогнем свого командирського танка; командирам механізованих рот – вогнем своєї бойової машини піхоти або вогнем відділення тощо.

Важливим моментом у діях атакуючих підрозділів є подолання загороджень противника по пророблених проходах. При організації наступу всім підрозділам і вогневим засобам раніше вказувався порядок ведення вогню на цей час. Але саме тут противник прагнутиме завдати нашим підрозділам найбільших втрат, тому можуть виникнути обставини, які потребують додаткових дій командира з управління вогнем з метою швидкого поразку щойно виявлених вогневих засобів противника. Командир наступаючого підрозділу повинен уважно слідкувати за проходженням своїх танків і механізованих підрозділів через загородження і за діями прикриваючих їх бойових машин піхоти (бронетранспортерів), щоб у разі потреби негайно поставити додаткові завдання з їх прикриття вогнем артилерії і своїх вогневих засобів. Наприклад, командир механізованої роти під час подолання своїми взводами загороджень противника для поразку щойно виявлених цілей може використовувати додану гаубично-самохідну артилерійську або мінометну батарею і бойові машини піхоти (бронетранспортери), що прикривають вогнем з місця рух підрозділів проходами; командир батареї знаходиться, як правило, поряд із командиром роти, і завдання їм доводяться голосом, а бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) – по радіо. Танки і механізовані відділення при русі проходами ведуть вогонь самостійно по ожилих цілях, і тих що щойно з’являються, а також по місцях імовірного знаходження протитанкових засобів противника; ставити їм нові вогневі завдання в цей час недоцільно.

Командирські машини, як правило, рухаються до проходу останніми, щоб командир міг спостерігати за діями своїх підрозділів і у будь-який момент вогнем своєї машини підтримати атаку.

Наведемо приклад управління вогнем при атаці переднього краю оборони у відповідності із розглянутим вище рішенням командира 2/24 омбр (рис. 4.4).

Батальйон за загальним сигналом “Буря” перейшов в атаку. Танки 1 тр, ведучи вогонь з ходу по окопах противника на передньому краї, після подолань загороджень західн. струмка “Дрібний” виходять із проходів у мінних полях і розгортаються в бойову лінію.

5 мр атакує слідом за танками, 4 мр – на одній лінії з ними.

Бойові машини піхоти механізованих рот наносять поразку вогневим засобам, в першу чергу, протитанковим, в опорних пунктах вогнем з місця, ведучи вогонь у проміжки між танковими взводами.

Артилерія, завершуючи останній вогневий наліт, перенесла вогонь у глибину.

Рис. 4.4. Схема обстановки під час атаки 2/24 омбр переднього краю оборони противника

Командир батальйону, поряд з яким знаходяться командири 1/БрАГ 24, із вис. 178,0 спостерігає, що із-за полотна дороги біля ор. 3 відкрив вогонь танк противника, його вогнем підбитий один танк 3 тв при подоланні струмка “Дрібний”; ще один танк противника займає вогневу позицію півн. ор. 2.

Із перенесенням вогню нашої артилерії в глибину із окопів противника розпочався спочатку рідкий, а потім більш інтенсивний вогонь кулеметів і гранатометів по наступаючих взводах; по бойових порядках батальйону веде рідкий вогонь артилерія противника. По правому фланзі батальйону ведуть біглий вогонь міномети противника з позиції західн. вис. “Подвійна”; через дим і пилюку від розривів мін 4 мр не спостерігається.

Командир 5 мр доповів, що на вис. 180,2 біля жовтого пагорба виявлена радіолокаційна станція в окопі, а півд. ор. 2 – в окопі бойова машина піхоти.

Із цієї обстановки командир 2 мб зробив висновок про те, що противник прагне зірвати атаку наших підрозділів, використовуючи не придушені в період вогневої підготовки міномети, вцілілі танки і ожилі вогневі засоби. Найнебезпечнішими цілями є танки, міномети; важливі цілі – радіолокаційні станції на вис. 180,2 і бойова машина піхоти в районі ор. 2.

Командир батальйону вирішує придушити міномети противника західн. вис. “Подвійна” вогнем 1/БрАГ 24; ручними протитанковими гранатометами 6 мр знищити два виявлених танки; вогнем бойових машин піхоти 4 мр знищити радіолокаційну станцію на вис. 180,2, а 5 мр – бойову машину піхоти півд. ор. 2.

У цій обстановці, коли підрозділи долають загородження, наступаючі танки і мотострільці дуже обмежені у веденні вогню; основне завдання з поразку вогневих засобів противника на передньому краї його оборони виконують вогнем з місця бойові машини піхоти (бронетранспортери) і наші підрозділи, які оборонялися. Командири рот у цих умовах мають мало можливостей для поразку щойно виявлених небезпечних цілей. Це завдання вирішує, головним чином, командир батальйону своїми засобами.

Вогневі завдання підрозділам у наведеному прикладі він може поставити наступним чином:

гаубично-самохідному артилерійському дивізіону. “Висота “Подвійна”, на західн. схилах міномети, придушити”.

Ручним протитанковим гранатометам 6 мр: “Орієнтир третій, праворуч 60, далі 100, танк за насипом біля дороги; орієнтир другий, праворуч 80, танк в окопі, знищити”.

Командирам 4 і 5 мр (по радіо): “Венера, я Марс, на вис. 180,2 зламане дерево, далі 100, в окопі радіолокаційна станція. Комета, орієнтир другий, ліворуч 1-10, ближче 200, праворуч темних кущів бронетранспортер. Вогнем бойових машин піхоти з місця знищити, я Марс. Прийом”.

Прийняте командиром рішення і поставлені їм вогневі завдання в цей момент є цілеобдуманими; для поразку щойно виявлених цілей він використовує, в першу чергу, засоби, що знаходяться в його розпорядженні. Так, доданий батальйону 1/БРАГ 24 не бере участь у вогневій підтримці і може найеффективніше уражати міномети противника – через 2-3 хв дивізіон вже відкриє вогонь по вказаній цілі; ручні протитанкові гранатомети можуть негайно й успішно уражати виявлені танки; командири механізованих рот частиною бойових машин піхоти продовжують підтримувати атаку своїх взводів, а частиною можуть виконувати додаткові завдання; танковій роті у цій обстановці будь-яких додаткових завдань ставити не слід.

Покажемо можливі дії з управління вогнем командира 1 тр, якому командир батальйону завдання у цій обстановці не поставив.

Командир 1 тр, просуваючись у своєму танку за 1 тв, при підході до мінного поля також спостерігав втрату танка 3 тв, але стріляючий танк противника із-за полотна дороги йому не видимий; він спостерігає танк, який вийшов на позицію півн. ор. 2 і відкрив вогонь у напрямку 2 тв. Перед 1 тв противник веде вогонь із окопів, на висоті півд. ор. 2 бойова машина піхоти змінює позицію, виходячи з-під розривів снарядів.

Командир роти приймає рішення знищити танк в окопі як най-небезпечнішу і важкоуражаєму ціль зосередженим вогнем 1 і 2 тв (враховуючи, що не всі танки цих взводів зуміють виявити ціль) і подає команду: “Передовий (1 тв), Зустрічний (2тв), я Земля. Орієнтир другий, вправо 1-40, танк в окопі, 600, з ходу, знищити. Прийом”.

Із свого танка він по цій цілі вести вогонь не може, тому що попереду розгортається в бойову лінію 1 тв. Своєму навіднику він ставить завдання на знищення бойової машини піхоти півн. ор. 2. Використовуючи систему командирського цілевказання, він наводить гармату у напрямку на ціль і командує: “Осколковим, прямо бойова машина піхоти, 800, з ходу – вогонь”.

3 тв командир роти у цій обстановці додаткового завдання не ставить, тому, що взвод не подолав загородженя.

Командири 1 і 2 взводів, одержавши завдання від командира роти, подають команду на зосередження вогню взводу приблизно так: “Перший, третій, я другий. Курган, вправо 1-50, танк, 600, з ходу – вогонь. Прийом”.

Аналогічно управляють вогнем при атаці командири механізованих рот і взводів. Таким чином, атака переднього краю не повинна представляти собою огульне просування підрозділів в указанних напрямках. Цей рух повинен забезпечуватися керованим вогнем усіх засобів тих, що наступають, із широким і продуманим маневром вогнем артилерії, танків, бойових машин піхоти.

Управління вогнем у наступі в глибині оборони противника

Після оволодіння об’єктами на передньому краї наступаючі підрозділи повинні безупинно і швидко продовжувати наступ у глибину. Нерівномірність просування підрозділів і швидкозмінна обстановка так само, як і при атаці переднього краю, вимагають у цей період від всіх, хто стріляє самостійності в діях з виявлення й поразку цілей, а від командирів – уміння своєчасно підтримувати вогнем усіх засобів підрозділи, що досягли найбільшого успіху.

Наведемо приклад застосування розглянутих више положень з управління вогнем на цьому етапі бою.

Після подолання загороджень проходами підрозділи 2 мб атакували передній край оборони противника і продовжують наступ.

Командиру батальйону, що знаходиться на східн. схилах висоти із курганом, із особистих спостережень, доповідей командирів рот і інформації сусідів відомо наступне (рис. 4.5).

4 мр веде бій за опорний пункт на передньому краї; 1 тр і 5 мр, оволодівши висотою з курганом, продовжують наступ, ведучи вогонь по групах противника, що відходять, і по окопах на вис. 180,2. Із околиці Озерки по правому флангу 4 мр ведуть вогонь кулемет із бойової машини піхоти і піхота з окопів; з півн. схилів висоти 300 м східн. ор. 1 – вогонь із бойової машини піхоти.

Рис. 4.5. Схема обстановки під час наступу в глибині оборони противника

З висоти 500 м на північ від Кургану довгими чергами із кулемета веде вогонь танк противника із окопу; під його вогнем заліг ланцюг стрільців.

Із двох окопів на східн. схилах, вис. 180,2 – ведуть вогонь з автоматичної зброї по 5 мр.

Із східн. узлісся гаю “Круглий” відкрили вогонь ПТРК “Мілан” противника, один танк 1 тв підбитий керованою ракетою і горить, решта танків 1 і 2 тв спустилися у лощину перед дорогою, ПТРК перенесли вогонь по 3 тв.

Командир батальйону, оцінивши обстановку, вирішив для забезпечення успіху подальшого наступу вогнем гаубично-самохідного артилерійського дивізіону придушити ПТРК “Мілан” противника і його вогневі засоби на вис. 180,2; вогнем бойових машин піхоти 5 мр знищити танк на висоті півн. Кургану (перед фронтом 4 мр) і ставить завдання:

Гаубично-самохідному артилерійському дивізіону: “Гай “Круглий”, на східн. узліссі ПТРК “Мілан”; вис. 180,2, на східн. скатах піхота в окопах. Придушити”.

Командиру 5 мр (по радіо): “Комета, я Марс. Праворуч на висоті в кущах танк, веде вогонь із кулемета. Вогнем бойових машин піхоти, знищити, я Марс. Прийом”.

Цим рішенням командир батальйону передбачає розділення вогню дивізіону побатарейно, для одночасного поразку найнебезпечніших цілей – ПТРК “Мілан” і вогневих засобів у двох окопах на вис 180,2, а частиною засобів 5 мр наказує надати допомогу сусідній роті.

Командир 5 мр, одержавши завдання, вирішує знищити танк противника зосередженим вогнем бойових машин піхоти правофлангового взводу із захопленого рубежу; для скорочення часу він самостійно готує і подає команду на відкриття вогню безпосередньо навідникам бойових машин піхоти (по радіо): “Вимпел 21, 22, 23, я Комета. Справа на висоті півн. Кургану танк в кущах веде вогонь із кулемета. Кумулятивним, десять, праворуч, перша марка – вогонь”.

Командир 4 мр, рухаючись за лівим флангом 1 мв, спостерігає вогонь кулемета із бойової машини піхоти противника 300 м східн. ор. 1; по бойовій машині піхоти відразу відкрили вогонь у відповідь з гармат бойових машин піхоти 1 мв; бойові машини піхоти 2 і 3 мв із-за струмка “Дрібний” майже припинили вогонь; у фланг 1 мв відкрили вогонь кулемети з півд. околиці Озерки.

Командир 4 мр доповів обстановку командиру батальйону, вирішив вогонь бойових машин піхоти 1 мв перенести на поразку цілей на півд. околиці Озерки, звідки ведеться фланговий вогонь по 1 мв, а бойовим машинам піхоти 2 і 3 мв стрибком перейти на рубіж східн. схилів висоти і вогнем у проміжки між взводами підтримати наступ.

Так як командири взводів наступають в ланцюзі, то завдання бойовим машинам піхоти командир роти ставить особисто по радіо. “Рядовий 11, Рядовий 12, я Венера. Справа населений пункт Озерки, на східн. околиці бронетранспортер, знищити, я Венера. Прийом”. “Рядовий 13, я Венера. Озерки, на півд. околиці кулемет і піхота, придушити, я Венера. Прийом”.

Бойовим машинам піхоти 2 і 3 мр наказує стрибком перейти вперед на рубіж східн. схилів висоти із чагарником.

Командир 1 мв прослуховує завдання, поставлене по радіо командиром роти бойовим машинам піхоти, вирішує також частиною сил придушити противника на півд. околиці Озерки, а вогнем ручних протитанкових гранатометів знищити бойову машину піхоти східн. ор. 1. Вогневі завдання він поставив так:

“1 відділенню. Східн. околиця Озерки, біля крайнього будинку в окопі кулемет і піхота, придушити”.

“2 і 3 відділенням. Орієнтир перший, ліворуч 80, бойова машина піхоти в окопі біля жовтої плями. Ручними протитанковими гранатометами, знищити”.

Відповідно до цих завдань дають команду на відкриття вогню командири відділень, розподіляючи вогонь своїх вогневих засобів по цілі. Наприклад, командир 1 відділення може подати таку команду: “Відділення, праворуч село, біля ближнього будинку – кулемет в окопі, 8, кулеметники – по кулемету, стрільцям – по лівій частині окопу, короткими – вогонь”.

Управління вогнем при відбитті контратаки

При відбитті контратаки перевершуючих сил противника батальйон частиною сил завдає йому поразку вогнем із вигідного рубежу, а рештою сил самостійно або у взаємодії із сусідніми підрозділами рішуче атакує у фланг.

Розглянемо один із варіантів работи командирів підрозділів з управління вогнем на цьому етапі бою (рис. 4.6).

2 мб оволодів ротним опорним пунктом противника на передньому краї і продовжує наступ.

Роти виконали найближчі завдання і продовжують наступ.

Противник із півд. узлісся гаю “Пухнастий” і східн. Схилів вис. “Довга” оказує організований опір, одночасно висуває резерви для здійснення контратаки (рис. 4.6).

Командир батальйону, оцінивши обстановку, зробив висновок про те, що противник прагне утримати опорні пункти роти другого ешелону, щоб забезпечити висування і контратаку бригадних резервів. У напрямку дій лівого флангу батальйону розгортається близько 15-20 танків. 4 мр, зустрівши незначний опір, продовжує наступ. 1 тр і 5 мр зупинені вогнем противника з вис. “Довга” і ведуть бій.

На підставі цих висновків він приймає рішення – вогнем артилерії і мінометів припинити контратаку танків противника і придушити його вогневі засоби на вис. “Довга”; 4 мр продовжувати наступ; 1 тр і 5 мр у взаємодії з сусідом ліворуч вогнем з місця із займаного рубежу відбити контратаку танків.

Рис. 4.6. Схема обстановки під час відбиття контратаки противника

Варіант постановки вогневого завдання командиром батальйону: “Гаубично-самохідному артилерійському дивізіону припинити контратаку противника з рубежу півд. схили вис. “Довга”, вигин дороги 500 м східн. Вишеньки.

1 тр і 5 мр із займаного рубежу у взаємодії із сусідом ліворуч відбити контратаку танків противника із південного заходу і не допустити його просування в напрямку гаю “Круглий”; командиру 5 мр – вогнем мінбатр придушити живу силу і вогневі засоби противника на східн. схилах вис. “Довга”.

4 мр вогнем 1 мв придушити противника на півд. узліссі гаю “Пухнастий” і продовжувати наступ на Іваньково”.

Відповідно до цих завдань і згідно з обстановкою управляють вогнем командири рот. Командири 1 тр і 5 мр повинні розподілити вогонь танків і бойових машин піхоти по контратакуючих танках так, щоб вони потрапили під фланговий і перехресний вогонь, визначити послідовність поразку окремих груп танків. Наприклад, командир 1 тр може поставити завдання 2 тв уразити групу танків на вис. “Довга”, 1 тв – танки півн. Липки, 3 тв – танки східн. Вишеньки. Відповідно слід розподілити і вогонь бойових машин піхоти 5 мр. При такому рішенні під фланговим вогнем знаходитимуться всі контратакуючі групи.

Команда командира 1 тр на розподіл вогню танків по контратакуючих танках противника: “Місяць (циркулярний позивний 1 тр), я Земля. Ліворуч контратакуючі танки. Зустрічний (2 тв) – танки на вис. “Довга”, Передовий (1тв) – півд. вис. “Довга”, Трійник (3тв) – східніше Вишеньки. З місця, знищити, я Земля. Прийом”.

Командири взводів також повинні розподілити вогонь танків взводу по цілі, а іноді зосередити вогонь взводу по головному або найнебезпечнішому для свого підрозділу танку. Наприклад, командир 2 тв, спостерігаючи, що через гребінь вис. “Довга” перевалив спочатку тільки один танк, відкриває по ньому вогонь взводом: “122-й, 123-й, я Зустрічний. Бронебійним, на гребені вис. “Довга” танк, 800, з місця – вогонь. Прийом”. Така команда може і не подаватися, тому що, зазвичай, у взводах наперед встановлюється порядок ведення вогню при контратаках танків противника – взводом по головному, а потім самостійно – правий по правому, лівий – по лівому тощо.

Командир 5 мр у першу чергу ставить завдання мінометній батареї на придушення живої сили і вогневих засобів противника в окопах на східн. схилах вис. “Довга” – як це визначив командир батальйону. Тут командир батальйону використовує додану 5 мр мінометну батарею для забезпечення дій батальйону згідно зі своїм рішенням.

Механізовані взводи роти, як правило, зупиняються, уражають контратакуючі групи противника спільно із тими танковими взводами, із якими вони взаємодіють: 2 мв з 2 тв, 1 мв з 1 тв.

3 мв, який рухається в колоні на східн. узліссі гаю “Круглий”, доцільно поставити окреме завдання: з рубежу півд. узлісся гаю “Круглий” знищити танки з напрямку Вишеньки.

Ручним протитанковим гранатометам усіх взводів командир 5 мр наказує знищити танки противника перед фронтом своїх підрозділів, ведучи вогонь у проміжки між своїми танками; із стрілецької зброї вести вогонь по контратакуючій піхоті противника, а з дальності 300 м вести вогонь по оглядових приладах танків.

Такий наближений варіант рішення і дій командирів підрозділів з управління вогнем при відбитті контратаки. Успіх при цьому досягається не тільки чітким і виваженим розподілом вогню вогневих засобів по контратакуючих танках з боку командирів, але і їх особистою мужністю, умінням твердо і спокійно поставити завдання підлеглим, не допустити навіть тіні коливань і страху перед наступаючими танками. Тільки висока психологічна підготовка особового складу в поєднанні із відмінним вишколом екіпажів і розрахунків вогневих засобів може забезпечити своєчасне виконання команд зі знищення контратакуючого противника.