4.1. Організація вогню при наступі на противника, який обороняється

Наступ може проводитися з ходу на противника або з положення безпосереднього зіткнення з ним. Послідовність і зміст роботи командирів підрозділів з підготовки наступу й організації вогню в обох випадках багато в чому збігаються. Розглянемо їх спочатку для умов наступу із положення безпосереднього зіткнення із противником.

Усю роботу з організації вогню в наступі в умовах без посереднього зіткнення з противником командири батальйонів, рот і взводів проводять на місцевості, в комплексі з іншими питаннями.

Нами розглядається наближена робота командирів у цей період тільки з питань, що безпосередньо відносяться до організації вогню.

Робота командира батальйону

Після отримання завдання (рис. 4.3) командир 2 мб 24 омбр прибув на вис. 178,0 і приступив до роботи з організації наступу.

Рис. 4.3. Схема обстановки і рішення командира 2/24 омбр на наступ

Батальйону додана 1 тр, підтримує його 1/БрАГ 24; підрозділи батальйону укомплектовані бойовими машинами піхоти.

З’ясувавши завдання, намітивши заходи, які необхідно виконати негайно для підготовки підрозділів до наступу, розрахувавши час і віддавши необхідні вказівки, командир батальйону приступив до оцінки обстановки.

При оцінці противника він послідовно уточнює на місцевості передній край оборони, розташування вогневих засобів на ньому, особливо протитанкових; виходячи з цього, орієнтовно визначає границі опорних пунктів взводів і рот, можливе розташування командно-спостережних пунктів і резерву батальйону. Командир батальйону робить висновок: які цілі та якими вогневими засобами уражаються в період вогневої підготовки наступу та в період вогневої підтримки наступу; які вказівки дати командирам рот і доданому (що підтримує) артилерійському підрозділу з організації вогню.

У наведеному прикладі командир батальйону може відпрацювати наступним чином: “Передній край оборони противника перед фронтом наступу батальйону проходить по західн. берегу струмка “Дрібний”. Його вогневі засоби виявлені: два танки в окопах, два ПТРК, бойова машина піхоти в окопі на вис. 180,2, міномети в лощині півд.-західн. вис. 180,2 і західн. гаю “Південний” (рис. 4.3).

Оцінюючи противника по виявлених окопах і умовах місцевості, в 500 м півн. ор. 2, в районі чагарника обороняється мото-піхотний взвод із танком і ПТРК “Мілан”, у 400 м півд. ор. 2 – другий взвод також із танком і ПТРК “Мілан”.

Бойова машина піхоти та окопи на вис. 180,2 входять, вірогідно, в опорний пункт третього взводу цієї роти. Про те, що в районі ор. 1, вис. 180,2, ор. 3 обороняється мотопіхотна рота, показують і виявлені позиції мінометів у лощині півд.-зах. вис. 180,2. Вогнева позиція 120-мм мінометів, помічена зах. гаю “Південний”, входить в опорний пункт іншої мотопіхотної роти, яка обороняється півд. дороги.

У проміжках між опорними пунктами взводів і в глибині ОП роти можуть розташовуватися дві-три позиції танків зі складу танкового взводу, якими підсилюється мотопіхотна рота.

Розвідці необхідно поставити завдання виявити командно-спостережні пункти командирів рот і взводів.

Виявлені в гаях “Пушистий” і “Круглий” підрозділи противника складають, очевидно, резерв мотопіхотного батальйону і вимагають дорозвідки.

Можливе розташування вогневих засобів противника на південних околицях Озерки і Єгорівка створює загрозу флангового вогню по підрозділах батальйону під час наступу.

У районі Князєво, за відомостями авіарозвідки, зосереджені танки. Припускаємо, це – резерв бригади. Він може бути використаний для контратаки в півн. - східн. або східн. напрямках. Тоді під його удар потраплять підрозділи батальйону; це необхідно врахувати при постановці завдання гаубично-самохідному артилерійському дивізіону, мінометній батареї, а також при розподілі засобів посилення ротам.

У період вогневої підготовки щільно придушуються опорні пункти перед фронтом наступу батальйону, міномети зах. вис. 180,2 і артилерійська батарея півд.-схід. Іваньково.

Під час атаки із опорних пунктів слід очікувати вогонь непридушених вогневих засобів, в першу чергу, танків, про титанкових гранатометів, кулеметів. Причому після досягнення рубежу струмок “Дрібний” протитанкові гранатомети стануть небезпечни-ми для наших танків і бойових машин.

Всі ці вогневі засоби будуть особливо небезпечні під час подолання нашими підрозділами загороджень по пророблених проходах”.

Із цієї частини оцінки противника командир батальйону робить наступні висновки, що стосуються організації вогню: “Під час висування танків на рубіж атаки непридушені танки і ПТКР противника уражати вогнем взводу танків, залучених для стрільби прямою наводкою, а також вогнем танків з ходу; після досягнення танками струмка “Дрібний” передбачити посилення вогню всієї стрілецької зброї по місцях імовірного розташування протитанкових гранатометів противника – в чагарнику півд. і півн. ор. 2; подолання загородження підрозділами першого ешелону батальйону прикривати вогнем гармат і кулеметів бойових машин піхоти з місця; атаку й оволодіння опорним пунктом на вис. 180,2 забеспечити вогнем гаубично-самохідного артилерійського дивізіону і танків, залучених для стрільби прямою наводкою; придушення противника на вис. “Подвійна”, “Жовта” і його груп, що відходять, здійснювати вогнем мінометів, гаубично-самохідного артилерійського дивізіону, танків і бойових машин піхоти; заборонення висування резервів із району Князєво в напрямку Єгорівка здійснювати вогнем 1/БрАГ 24, а безпосереднє відбиття можливої контратаки перевершуючих сил противника – вогнем танків, бойових машин піхоти і стрілецької зброї з місця, орієнтовно з рубежу вис. “Подвійна”, зах. узлісся гаю “Круглий”; забезпечення флангів і придушення вогневих засобів противника на півд. околицях Озерки і Єгорівка передбачити вогнем 1/БРАГ 24, мінометної батареї і кулеметів правофлангової роти, на півн. околиці Вишеньки – вогнем 1/БрАГ 24 і вогнем взводу 5 мр”.

При оцінці своїх військ командир батальйону уточнює склад і вогневі можливості своїх, доданих і підтримуючих вогневих засобів і робить висновки про найдоцільніше їх використання.

Наведемо варіант оцінки своїх військ і висновки з використання вогневих засобів за даною обстановкою.

“Для борьби із танками й іншими броньованими цілями батальйон має в своєму розпорядженні танкову роту (десять танків); кожна механізована рота має на озброєнні бойові машини піхоти і ручні протитанкові гранатомети.

У наступі при стрільбі із танків з ходу можна вважати, що для знищення одного танка противника в окопі необхідно залучити 2-3 наших танки. Отже, 1 тр здатна знищити під час атаки опорного пункту роти противника 3-4 танки в окопах.

При боротьбі із контратакуючими танками з місця 1 тр здатна знищити ще 4-5 танків (із врахуванням можливої втрати до взводу танків при оволодінні ротним опорним пунктом противника).

Приблизно такі ж можливості по боротьбі із танками (як і танкова рота) має механізована рота, озброєна бойовими машинами піхоти.

Для борьби із живою силою і неброньованими вогневими засобами противника батальйон має в своєму розпорядженні мінометну батарею, гранатометний взвод і підтримуючий гаубично-самохідний артилерійський дивізіон.

Мінометна батарея здатна придушувати скритно розташовану живу силу і вогневі засоби противника на площі до 3 га і відкрито розташовану живу силу на площі до 6 га, вести загороджувальний вогонь на ділянці до 300 м (найуспішніше – на дальностях до 4 км, максимально – до 5 км).

Гранатометний взвод здатний подавити вкрито розташовану живу силу і вогневі засоби противника на площі до 1 га і відкрито розташовану живу силу на площі до 2 га.

1/БрАГ 24 може подавити живу силу і вогневі засоби противника в опорному пункті взводу (площею до 8-9 га) або вести загороджувальний вогонь на ділянці до 900 м”.

Уточнивши можливості вогневих засобів, командир батальйону приходить до висновків найбільш доцільного їх розподілу: “1 тр використовувати на головному напрямку наступу батальйону у взаємодії з 5 мр; мінометну батарею надати 5 мр; гранатометний взвод надати 4 мр, під час наступу 1 батр підтримувати 4 мр, 2 батр – 5 мр, 3 батр залишити в своєму розпорядженні”.

При оцінці сусідів для покращення організації вогню командир батальйону уточнює можливості взаємної вогневої підтримки при оволодінні опорними пунктами противника, розташованими поблизу розмежувальних ліній, а також при відбитті контратак; у висновках він визначає вогневі засоби для вирішення цих завдань, а також для забезпечення флангів батальйону.

У наведеному прикладі командир батальйону оцінює ці питання наступним чином: “Сильна протидія противника на флангах батальйону можлива: при атаці переднього краю – справа у фланг 4 мр з півд. околиці Озерки; з виходом підрозділів батальйону на рубіж ор. 4, півн. скати вис. 180,2 – справа з вис. “Подвійна”, зліва – із гаю “Круглий”; у подальшому можлива контратака танків і піхоти зліва в напрямку Князєво, вис. “Жовта”.

Виходячи із цього, необхідно узгоджувати: із сусідом праворуч – придушення противника на півд. околиці Озерки і на вис. “Подвійна” вогнем кулеметів 4 мр і роти сусіднього батальйону; із сусідом ліворуч – знищення установок ПТКР на східн. узліссі гаю “Круглий” зосередженим вогнем танків 1 тр і вогнем у фланг засобами сусідньої роти, а також спільне поразку танків і піхоти при можливій контратаці в напрямку Князєво, вис. “Жовта” вогнем артилерійських дивізіонів і протитанкових взводів нашого і сусіднього батальйонів.

Забезпечення флангів батальйону передбачити вогнем 1/БрАГ 24”.

Під час оцінки місцевості також вирішується ряд питань, необхідних для успішної організації вогню. При оцінці місцевості в розташуванні противника командир батальйону вивчає й оцінює: за рельєфом місцевості на передньому краї оборони – як противник може використовувати місцевість для розміщення вогневих засобів, і в першу чергу протитанкових; за розвіданими вогневими засобами і рельєфом місцевості – де можуть проходити границі опорних пунктів; за розташуванням висот у межах району оборони – де можливе розміщення командно-спостережних пунктів; за наявності укритих місць (гаї, ліси) – де можуть бути розташовані резерви, вогневі позиції артилерії і мінометів; за рельєфом місцевості, розташуванням доріг і наявністю ділянок для проходження танків – де в глибині оборони можуть розміщуватися ПТРК та інші протитанкові засоби противника, його резерви, а також можливі напрямки їх контратак.

При вивченні місцевості у своєму розташуванні необхідно за рельєфом і місцевим предметам оцінити: умови спостереження і ведення вогню у бік противника; умови розміщення своїх вогневих засобів; можливість ведення вогню із танків поверх своїх механізованих підрозділів, що знаходяться в траншеї.

У результаті оцінки місцевості командир батальйону визначає: за якими ділянками місцевості в районі оборони слід максимально зосередити вогонь своїх вогневих засобів, щоб забезпечити успішну атаку переднього краю й оволодіння опорними пунктами противника; з якого рубежу намітити посилення вогню стрілецької зброї під час атаки для придушення протитанкових засобів противника на передньому краї, які призначити рубежі і ділянки для ведення загороджувального і зосередженого вогню артилерії; де призначити вогневі позиції гарматам і танкам, залученим для стрільби прямою наводкою; де призначити рубіж відкриття вогню танкам.

Під час оцінки місцевості щодо визначених питань командир батальйону в наведеному прикладі може визначитись наступним чином: “На передньому краї оборони противника місцевість дозволяє зручно розмістити вогневі засоби із доступним оглядом і обстрілом у наш бік. У глибині 200-250 м від першої траншеї в чагарниках противник може скритно розмістити протитанкові й інші вогневі засоби. У проміжку між безіменними висотами в районі ор. 2 місцевість відкрита. Цей проміжок добре проглядається і прострілюється із вис. 180,2, яка є ключовою на позиції противника. Виходячи з умов місцевості і враховуючи розташування виявлених вогневих засобів противника, його опорні пункти, ймовірно, знаходяться в межах: один – в чагарнику на висоті на північ від ор. 2 другий – на висоті півд. ор. 2, із проміжком між ними в 250-300 м, і третій – у глибині на вис. 180,2. На цій же висоті, ймовірно, знаходиться КСП командира роти.

На зворотніх схилах вис. 180,2 і за насипом біля дороги від вис. 180,2 до ор. 3 можливі вогневі позиції танків і бойових машин піхоти.

У глибині оборони на відстані 2000-2400 м є висоти і великий гай “Круглий”, за якими зручно скрити резерви батальйону, вогневі позиції артилерії і мінометів.

На правому фланзі від Озерки до ор. 1 болото непрохідне для танків і бойових машин піхоти; півден. ор. 1 місцевість добре прохідна. Враховуючи це, противник, імовірніше, буде розташовувати ПТРК “Мілан” і свої резерви проти нашого лівого флангу. Це припущення підтверджується даними авіації про наявність танків у Князєво; можливий напрямок контратаки цих танків – уздовж доріг у півн.-східн. і східн. напрямках.

У нашому розташуванні із траншей добре проглядається весь передній край оборони противника до чагарника, а на правому фланзі – до вис. “Подвійна”; до цих рубежів можливий прицільний вогонь всіх наших вогневих засобів під час атаки. Чагарники на західн. схилах вис. “Крива” і вис. 178,0 дозволяють скритно розташувати у вихідному положенні бойові машини піхоти, гармати і танки, які залучаються для стрільби прямою наводкою; з цих позицій зручний огляд і обстріл переднього краю й опорного пункту на вис. 180,2. Східн. вис. “Крива” і вис. 178,0 у кущах – добре скриті вогневі позиції для 1/БрАГ 24.

Траншея, де розташовується 5 мр, знаходиться приблизно на вис. 160 м, а передній край оборони противника – на вис. 170 м (по горизонталях карти). Превищення цілей над своїми військами складає 10 м. Отже, танки 1 тр можуть безпечно вести вогонь з ходу поверх траншей.

Після оволодіння опорними пунктами на передньому краї танки можуть у разі відкриття вогню ПТРК “Мілан”противником із гаю “Круглий” використовувати ділянки прикритих просторів за вис. 180,2 і за насипом край дороги від вис. 180,2 до ор. 3.

Виходячи із оцінки місцевості під час вогневої підготовки, слід якого мога придушити вогнем противника на вис. 180,2, що панує над місцевістю в районі оборони мотопіхотної роти; під час атаки, після подолання механізованими підрозділами струмка “Дрібний” зосередити вогонь стрілецької зброї по першій траншеї із завданням придушити протитанкові гранатомети; з виходом підрозділів на рубіж ор. 1, ор. 3 передбачити придушення вогнем 1/БРАГ 24 установки ПТРК “Мілан” на східн. околиці гаю “Круглий” і противника на вис. “Довга”; при цьому бути в готовності до ведення загороджувального вогню по рубежу 500 м східн. вис. “Фігурна” із завданням заборонити висування резервів противника для контратаки.

Гармати і танки, які залучаються для стрільби прямою наводкою, розташувати в чагарнику західн. вис. 178,0; рубіж безпечного відкриття вогню із танків – західні схили вис. 178,0”.

Такий наближений порядок і зміст работи, яку проводить командир батальйону під час оцінки обстановки для організації вогню своїх, доданих і підтримуючих підрозділів при підготовці наступального бою.

Висновки, зроблені ним, є основою для прийняття рішення з питань організації вогню при постановці бойових завдань і організації взаємодії.

Після прийняття рішення командир батальйону особисто узгоджує питання взаємодії із сусідами, щоб при організації взаємодії обгрунтовано і повно дати всі необхідні вказівки командирам підрозділів щодо взаємної вогневої підтримки з сусідами.

Погодивши ці питання, командир батальйону ставить бойові завдання.

У наведеному прикладі до командира батальйону на вис. 178,0 прибули для отримання бойового наказу командири механізованих рот, 1 тр і 1/БрАГ 24. Провівши орієнтування офіцерів на місцевості, на початку наказу командир батальйону вказує едині орієнтири і кодовані місцеві предмети.

При постановці бойових завдань командир батальйону доводить питання з організації вогню, для гармат і танків, які залучаються для стрільби прямою наводкою, а також доданій і підтримуючій артилерії.

Наведемо приклад постановки бойових завдань у наказі командира 2 мб взводу танків, які залучаються для стрільби прямою наводкою, і командиру 1/БрАГ 24.

“Взводу танків. Під час вогневої підготовки знищити: танк в окопі – ор. 2, вліво 40, ближче 150; дві безвіткатні гармати в районі ор. 2. ОП – 500 м західніше вис. 178,0.

Підтримує 1/БрАГ 24. Під час вогневої підтримки наступу бути в готовності:

- нанести поразку виявленим засобам ядерного нападу против-ника;

- придушити його живу силу і вогневі засоби в районах: півд. схили вис. “Подвійна”, гай “Круглий”, вис. “Довга”;

- не допустити контратаки резервів противника із напрямку вис. “Фігурна” на вис. “Довга”, підготувавши ЗВ східн. вис. “Фігурна” на рубежах “Акація” і “Береза”;

- заборонити ведення флангового вогню і забезпечити фланги батальйону, підготувавши ЗВ по ділянках: півдн. околиця Озерки, Єгорівка, півдн. узлісся гаю “Пухнастий”, Вишеньки”.

Так в наказі командира батальйону визначені вогневі завдання взводу танків на період вогневої підготовки і завдання 1/БРАГ 24 на період вогневої підтримки наступу.

Після віддання бойового наказу командир батальйону організовує взаємодію. У цій роботі під час узгодження дій підрозділів з виконання бойового завдання батальйону детально розглядаються наступні питання організації вогню: тривалість і побудова вогневої підготовки; цілі й об’єкти, що придушуються в цей період перед фронтом наступу батальйону засобами старших командирів; порядок і час ведення вогню із зброї механізованих підрозділів під час вогневої підготовки; час, відведений для стрільби прямою наводкою; номери цілей, які знищуються гарматами і танками, що залучаються від батальйону для стрільби прямою наводкою; рубіж відкриття вогню танкам і порядок ведення вогню із бойових машин піхоти поверх своїх механізованих підрозділів; порядок ведення вогню під час подолання нашими підрозділами загороджень противника проробленими проходами; завдання, які вирішує артилерія в період вогневої підтримки наступу; порядок ведення вогню для надання взаємної вогневої підтримки і сусідам при оволодінні опорними пунктами на передньому краї і в глибині; порядок ведення вогню артилерією, мінометами, танками, бойовими машинами піхоти і стрілковим озброєнням у випадку контратак противника; час і порядок зміни вогневих позицій артилерією і мінометами; сигнали для виклику, перенесення, припинення вогню і цілевказання.

Ці вказівки з організації взаємодії командир 2 мб згідно з обстановкою, що розглядається в наведеному прикладі, може від-працювати наступним чином: “Організація вогню до початку атаки. Вогнева підготовка 36 хв, від “Ч” – 0.40 до “Ч” – 0.04, включаючи: перший вогневий наліт – 10 хв, від “Ч” – 0.40 до “Ч” – 0.30, по опорних пунктах рот першого ешелону, по артилерійських, мінометних батареях; другий вогневий наліт – 14 хв, від “Ч” – 0.30 до “Ч” – 0.16, по опорних пунктах у глибині оборони, артилерійських, мінометних батареях, пунктах управління, резервах; третій вогневий наліт – 12 хв, від “Ч” – 0.16 до “Ч” – 0.04, по цілях першого вогневого нальоту, зокрема перекриваючий вогневий наліт – 7 хв., від “Ч” – 0.04 до “Ч” + 0,03, по артилерійських, мінометних батареях і пунктах управління. У напрямку наступу батальйону в період вогневої підготовки наступу гаубично-самохідна артилерія наносить поразку живій силі і вогневим засобам в опорних пунктах взводів на передньому краї, на вис. 180,2, – батальйонним резервам і на вис. “Довга” – бригадним резервам, а також мінометній і артилерійській батареям і пунктам управління противника.

У період вогневої підготовки на початку першого і третього вогневих нальотів протягом перших двох хвилин механізовані підрозділи ведуть вогонь із стрілецької зброї по передньому краю оборони противника, а кулемети бойових машин піхоти 4 мр – по опорному пункту північніше ор. 2, 5 мр – по опорному пункту південніше ор. 2, із витратою патронів – один магазин на автомати і по 100 штук на кулемети.

Під час другого вогневого нальоту від “Ч” – 0.30 до “Ч” – 0.16 взвод танків, який виділений для стрільби прямою наводкою, знищує цілі: № 21 – танк в окопі і № 22 – бойову машину піхоти на вис. 180,2, цілі № 23, 24 – ПТРК “Мілан” і № 25 – танк в окопі; у подальшому знищує оживші і знову виявлені цілі на передньому краї.

Рубіж безпечного відкриття вогню із танків з ходу – західні схили вис. 178,0; бойові машини піхоти під час вогневої підготовки наступу повинні бути в готовності знищити вогнем гармат виявлені протитанкові засоби противника на передньому краї із дотриманням необхідних заходів безпеки при стрільбі поверх своїх підрозділів.

Під час атаки після подолання механізованими підрозділами струмка “Дрібний” вогонь із стрілецької зброї вести по першій траншеї з метою придушення в ній протитанкових гранатометів противника; вогнем гармат і кулеметів бойових машин піхоти з рубежу кущів на східн. березі струмка “Дрібний” прикрити подолання нашими підрозділами загороджень противника проробленими проходами.

Під час вогневої підтримки наступу артилерія повинна знаходитись у готовності: придушити щойно виявлені вогневі засоби перед фронтом наступу батальйону і на його флангах; відбити контратаки резервів противника із напрямку Князєво на вис. “Жовта”; заборонити вогневе поразку і забезпечити фланги батальйону, підготувавши ЗВ по ділянках: півд. околиця Озерки і Єгорівка, півд. узлісся гаю “Пухнастий”, Вишеньки.

З оволодінням опорним пунктом противника на вис. 180,2: 4 мр вогнем правофлангового взводу наносить поразку противнику на півд. околиці Озерки, а вогнем двох взводів – на півн. схилах вис. 180,2; 5 мр вогнем двох взводів – на східн. схилах вис. 180,2 і ліво-фланговим взводом на висоті із чагарником 500 м півд. ор. 3; 1 тр – у готовності з рубежу насипу біля дороги півд.- східн. вис. 180,2 знищити вогнем з місця ПТРК “Мілан” противника на східн. узліссі гаю “Круглий”.

Оволодівши позицією резервів батальйону на вис. “Довга”: 4 мр наносить поразку противнику на півд. узліссі гаю “Пухнастий” і півн. схилах вис. “Довга”; 1 тр – на вис. з окремим деревом і курганом; 5 мр двома взводами – на вис. з окремим деревом і курганом, а лівофланговим взводом – на півн. околиці Вишеньки.

У випадку контратаки бригадних резервів противника в напрямку Князєво, вис. “Довга”: 1/198 абр веде загороджувальний вогонь по рубежах “Акація” і “Береза”; 1 тр, бойові машини піхоти 5 мр орієнтовно з рубежу ор. 5, західн. узлісся гаю “Круглий” знищують танки противника; мінбатр і механізовані підрозділи наносять поразку атакуючій піхоті.

1/БРАГ 24 починає переміщення в районі вис. “Довга” і “Жовта”, з оволодінням ротами вис. 180,2, у готовності до ведення вогню з нових вогневих позиції через 50 хв після початку переміщення.

Сигнали:

- “Визов вогню артилерії” – зелені ракети в напрямку цілі;

- “Перенесення вогню артилерії” – ракети червоного диму;

- “Припинення вогню артилерії” – ракети білого диму.

Цілевказання танкам і бойовим машинам піхоти – трасуючі кулі в напрямку цілі, від них – трасуючі снаряди і сигнальні патрони зеленого вогню”.

Наприкінці роботи з організації наступу командир батальйону дає вказівки щодо забезпечення бойових дій. Із них безпосередньо до організації вогню відноситься частина завдань з розвідки, протиповітряної оборони і тилового забезпечення.

У вказівках з розвідки командир батальйону, зокрема, ставить завдання спостережним постам з виявлення цілей до початку і під час наступу, намічає райони і ділянки, за якими слід вести посилене спостереження із завданням виявлення найважливіших цілей.

У вказівках з протиповітряної оборони він визначає, які засоби виділити в механізованих підрозділах для ведення вогню по низьколітних літаках і вертольотах противника, за якими сигналами а коли самостійно, вони повинні відкривати вогонь по повітряних цілях.

У вказівках з тилового забезпечення командир батальйону визначає кількість і вид сигнальних ракет які видати ротам для управління вогнем, скільки мати їх при штабі батальйону; порядок поповнення підрозділів боєприпасами.

При зайнятті вихідного положення для наступу вночі командир батальйону, крім того, визначає порядок використання приладів нічного бачення, уточнює порядок освітлення місцевості, постановки світлових орієнтирів і позначення флангів своїх підрозділів.

Робота командира механізованої роти

У такій же послідовності стосовно своїх обов’язків з управління підрозділами проводять роботу з організації вогню і командири рот.

При оцінці противника командир роти уточнює на місцевості передній край оборони, розташування виявлених вогневих засобів, особливо протитанкових, границі опорних пунктів перед фронтом наступу роти, місця ймовірного розташування вогневих засобів противника у глибині опорних пунктів і в проміжках між ними; у висновках приймає рішення, які вогневі завдання поставити механізованим взводам, доданим і підтримуючим вогневим засобам для поразку противника перед атакою і під час наступу.

При оцінці своїх військ уточнює склад і вогневі можливості своїх, доданних й підтримуючих вогневих засобів, їх можливості, час і місце переходу в підпорядкування доданих підрозділів і робить висновок про найдоцільніше їх використання.

Оцінюючи сусідів, уточнює можливості взаємної вогневої підтримки при оволодінні опорними пунктами на передньому краї і в глибині оборони, а також при відбитті контратак; у висновках визначає необхідні для цього вогневі засоби.

При оцінці місцевості в розташуванні противника вивчає, де, наймовірніше, розташовуються його вогневі засоби, особливо протитанкові, а в розташуванні своїх військ – де розмістити у вихідному положенні бойові машини піхоти, які умови спостереження за противником, чи потрібно призначити додаткові орієнтири; у висновках визначає, з яких рубежів за умови місцевості і якими вогневими засобами уражати противника.

Розглянемо, як приклад, роботу командира 5 мр.

З’ясувавши завдання, отримане від командира батальйону, командир 5 мр прибув у район чагарника 700 м західн. вис. 178,0. Оцінюючи обстановку, він може розмірковувати наступним чином.

При оцінці противника. “Передній край оборони проходить західн. струмка “Дрібний” на віддаленні 750-800 м від вихідної траншеї. Перед фронтом наступу роти виявлені вогневі засоби противника: безвідкатна гармата і танк в окопі, а на вис. 180,2 – бойова машина піхоти. Опорні пункти взводів противника: висота із чагарником півд. ор. 2, у глибині – на вис. 180,2. В окопах на передньому краї опорних пунктів можна припустити розташування кулеметів і протитанкових гранатометів, в чагарниках на висотах і проміжках між опорними пунктами – ще 1-2 танків, а в глибині позиції роти – бойових машин піхоти; на східн. окраїні роти гай “Круглий” ймовірні позиції ПТРК “Мілан”.

Виходячи з цього, живу силу і вогневі засоби противника на передньому краї, не придушені в період вогневої підготовки, уражати вогнем стрілецької зброї і кулеметів бойових машин піхоти, щойно виявлені танки – керованими ракетами і вогнем гармат бойових машин піхоти, бойові машини піхоти – гарматами бойових машин піхоти і ручними протитанковими гранатометами, важливі неброньовані цілі – вогнем кулеметів.

Після оволодіння взводними опорними пунктами на передньому краї вогнем 1 і 2 мв уражати противника на східн. схилах вис. 180,2; 3 мв – на висоті із чагарником 500 м півд. ор. 3; мінбатр – на східн. узліссі гаю “Круглий”.

Після оволодіння ротою вис. “Жовта” і гаєм “Круглий” вогнем 1 мв уражати противника на висоті із окремим деревом; 2 мв – на висоті із курганом; 3 мв – на півн. околиці Вишеньки.

У випадку контратаки противника в напрямку Князєво, вис. “Довга” мінбатр забороняє контратаку загороджувальним вогнем по рубежах “Акація” і “Береза”; бойові машини піхоти і ручні протитанкові гранатомети уражають танки, а із стрілецької зброї – піхоту противника”.

При оцінці своїх військ. “Підрозділи роти укомплектовані за штатом. Для борьби із танками противника й іншими броньованими цілями рота має в своєму розпорядженні озброєння бойових машин піхоти і ручні протитанкові гранатомети. Ці засоби забезпечують поразку 3-4 танків в окопах під час атаки опорних пунктів і ще 4-5 танків – при відбитті контратаки противника з місця.

Для борьби із живою силою і неброньованими вогневими засобами противника рота має достатньо могутнє стрілецьке озброєння; для борьби із низьколітними літаками і вертольотами вона може використовувати стрілецьку зброю взводів і спеціальні засоби.

Із початком атаки роті додається мінбатр батальйону. Підтримує 2 батр 1/БрАГ 24.

Виходячи з цього, озброєння бойових машин піхоти призначити для поразку найнебезпечніших цілей, в першу чергу, танків; для борьби із низьколітними літаками і вертольотами противника призначити по одному відділенню від кожного механізованого взводу.

Завдання і можливості мінбатр і 2 батр 1/БрАГ 24 уточнити при зустрічі з командирами батарей”.

При оцінці сусідів. “Рота під час атаки переднього краю може піддатися сильній дії по флангу: праворуч – із висоти півн. ор. 2, а в глибині праворуч – з вис. “Жовта”, ліворуч – із висоти з курганом.

Виходячи з цього, для взаємної вогневої підтримки із 4 мр призначити кулемети правофлангового відділення 1 мв, із сусідом ліворуч – 3 мв, їх дії погоджувати із сусідами”.

При оцінці місцевості. “У розташуванні противника на передньому краї і в чагарниках на висоті півд. ор. 2 можуть бути розташовані вогневі засоби із достатнім оглядом і обстрілом у наш бік. Із вис. 180,2 добре проглядується і прострілюється проміжок між опорними пунктами в районі ор. 2; за насипом біля дороги від вис. 180,2 до ор. 3 можуть ховатися танки і протитанкові засоби противника. Далі, в глибині, вис. “Жовта”, гай “Круглий” і вис. “Довга” дозволяють противнику зручно розмістити вогневі засоби резерву батальйону.

У розташуванні роти місцевість забезпечує із траншей достатній огляд і обстріл переднього краю оборони противника і на глибину його опорного пункту до гребня висоти. Густі чагарники на захід від нашої траншеї дозволяють вибрати в них хороші вогневі позиції для бойових машин піхоти. З цих вогневих позицій можлива стрільба із озброєння бойових машин піхоти поверх наших підрозділів, які знаходяться в траншеї, оскільки по горизонталях карти висота позиції і нашої траншеї 160 м, а висота переднього краю оборони противника – 170 м. Струмок “Дрібний” протікає від переднього краю на відстані 250-300 м, а значить, при підході до струмка наші підрозділи потрапляють у зону дійсного вогню протитанкових гранатометів і найщільнішого вогню всієї стрілець-кої зброї противника.

Виходячи з цього, під час вогневої підготовки уражати виявлені цілі на передньому краї оборони противника зосередженим вогнем із стрілецької зброї, в чагарнику на висоті і в глибині опорного пункту – вогнем із кулеметів, щойно виявлені танки і бойові машини піхоти – керованими ракетами і вогнем гармат бойових машин піхоти.

Під час атаки при підході підрозділів до рубежу струмка “Дрібний” зосередити вогонь кулеметів бойових машин піхоти і стрілецької зброї по першій траншеї, після оволодіння першою траншеєю – по чагарнику в глибині опорного пункту, а потім – по вис. 180,2.

Із виходом роти на рубіж курган, ор. 3 передбачити придушення вогнем 2 батр установок ПТРК “Мілан” на східн. околиці гаю “Круглий” і противника на вис. “Довга”; бойовим машинам піхоти бути в готовності до поразку щойно виявлених вогневих засобів противника.

Вогневі позиції бойових машин піхоти розмістити в чагарнику 150-200 м західн. траншеї, передбачивши заходи безпеки при стрільбі поверх своїх підрозділів”.

Оцінивши обстановку й ухваливши рішення, командир роти погоджує питання взаємодії, зокрема взаємної вогневої підтримки, із сусідами, а потім ставить командирам взводів бойові завдання.

При постановці завдання в бойовому наказі командир роти вказує вогневі завдання тільки доданим і підтримуючим вогневим засобам; із своїми підрозділами питання організації вогню він вирішує, організовуючи взаємодію. При цьому командир роти вказує тривалість вогневої підготовки, порядок ведення вогню із стрілецької зброї і бойових машин піхоти під час вогневої підготовки, при висуванні в атаку і подоланні загороджень; погоджує дії взводів і доданих вогневих засобів при знищенні цілей під час атаки в опорних пунктах противника; порядок взаємної вогневої підтримки із танками; порядок переміщення доданих вогневих засобів; оголошує сигнали цілевказання, виклику, перенесення і припинення вогню.

Нижче наводяться приклади вказівок, які може зробити з цих питань командир 5 мр під час організації взаємодії.

“Вогнева підготовка 36 хв, від “Ч” – 0.40 до “Ч” – 0.04. В напрямку наступу роти під час вогневої підготовки уражаються цілі в опорних пунктах на передньому краї і на вис. 180,2, а також на вис. “Довга”, придушуються міномети західніше вис. 180,2 і західніше вис. “Довга”.

У період вогневої підготовки на початку першого вогневого нальоту від “Ч” – 0.40 до “Ч” – 0.38 і на початку третього вогневого нальоту від “Ч” – 0.16 до “Ч” – 0.12 протягом двох хвилин механізовані взводи ведуть вогонь із стрілецької зброї по передньому краю, а кулемети бойових машин піхоти – по ймовірних місцях розташування вогневих засобів у чагарнику в глибині опорного пункту противника, із витратою патронів: один магазин на автомат і по 100 патронів на кулемет.

Щойно виявлені танки і бойові машини піхоти знищувати керованими ракетами і вогнем гармат бойових машин піхоти. В секторах стрільби бойових машин піхоти, які знаходяться ближче 200 м до вихідного положення, особовий склад не розташовувати.

Танки 1 тр, які взаємодіють із ротою, мають рубіж відкриття вогню західн. схилів вис. 178,0 – у 700-800 м позаду нашої траншеї. Їх вогнем з ходу уражаються щойно виявлені вогневі засоби противника перед фронтом наступу роти. При підході танків до нашої траншеї на 300 м вони тимчасово припиняють вогонь із гармат, щоб не уразити особовий склад механізованих взводів. В цей час гармати бойових машин піхоти і механізовані взводи прикривають танки вогнем, наносять поразку по передньому краю оборони противника. Після проходження через нашу траншею танки знову уражають противника вогнем із гармат; у подальшому вогнем танків уражаються вогневі засоби противника на вис. 180,2, на східн. узліссі гаю “Круглий” і на вис. “Довга”.

Під час атаки після подолання танками струмка “Дрібний” зосередити вогонь автоматів і кулеметів взводів по першій траншеї з метою придушення в ній протитанкових гранатометів противника; вогнем гармат і кулеметів бойових машин з рубежу кущів на східн. березі струмка “Дрібний” прикрити подолання танками і механізованими взводами загороджень противника проробленими проходами.

При оволодінні опорним пунктом на передньому краї: 1 мв вогнем одного відділення вражає цілі на півд. схилах висоти із чагарником (опорний пункт перед 4 мр); вогнем двох відділень – на схилах висоти півд. ор. 2; вогнем бойових машин піхоти – у проміжку між опорними пунктами взводів противника; 2 і 3 мв уражають противника, в першу чергу його протитанкові засоби, в опорному пункті.

Після оволодіння взводним опорним пунктом на передньому краї вогнем 1 і 2 мв нанести поразку противнику на східн. схилах вис. 180,2; 3 мв – на висоті із чагарником 500 м півд. ор. 3; мінбатр бути в готовності до нанесення поразку живій силі і вогневим засобам противника на східн. схилах вис. “Жовта” і східн. узліссі гаю “Круглий”. Після оволодіння ротою вис. 180,2 мінбатр переміщається на півд.-східн. схили вис. 180,2 з готовністю до ведення вогню через 35 хв після початку переміщення.

Після оволодіння ротою вис. “Жовта” і гаєм “Круглий” 1 мв уражає вогнем противника на висоті із окремим деревом, 2 мв – на висоті з курганом, 3 мв – на півн. околиці Вишеньки; мінбатр – у готовності придушити противника на висоті із окремим деревом.

У випадку контратаки противника в напрямку Князєво, вис. “Довга” мінбатр забороняє контратаку загороджувальним вогнем по рубежах “Акація” і “Береза”, бойові машини піхоти роти спільно з 1 тр орієнтовно з рубежу західн. узлісся гаю “Круглий” знищують танки противника”.

Наприкінці командир роти доводить командирам взводів сигнали виклику, перенесення і припинення вогню артилерії і цілевказання, встановлені командиром батальйону.

Такі основні вказівки з організації вогню, дані командиром 5 мр під час рішення питань взаємодії.

Робота командира танкової роти

Особливості організації вогню танкової роти, яка взаємодіє з механізованою ротою, відносяться, головним чином, до часу висування танків з очікувальної позиції до проходження ними вихідного положення, яке займають механізовані підрозділи.

Не повторюючи питань організації вогню, які вирішуються командиром танкової роти під час оцінювання обстановки і при постановці бойових завдань (вони аналогічні наведеним для 5 мр), покажемо його роботу тільки при організації взаємодії. Тут в числі інших питань із погодження дій для виконання бойового завдання командир роти, як правило, вказує: тривалість вогневої підготовки, цілі й об’єкти, уражені в цей період перед фронтом наступу роти; час, відведений танкам для стрільби прямою наводкою, і номери знищених цілей; з якого рубежу і по яких цілях відкривати вогонь танкам, які висуваються до рубежу атаки з очікувальної позиції; яких заходів безпеки дотримуватися при стрільбі поверх своїх підрозділів; порядок ведення вогню при проходженні через розташування механізованих підрозділів і подоланні проходів у загородженнях; порядок взаємної вогневої підтримки із взаємодіючою механізованою ротою і сусідами при оволодінні опорними пунктами, позицією резервів батальйону і при відбитті контратак; сигнали для виклику, перенесення, припинення вогню і цілевказання.

У наведеному прикладі командир 1 тр віддає вказівки наступним чином: “Вогнева підготовка 36 хв, від “Ч” – 0.40 до “Ч” – 0.36. У цей період артилерія уражає живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах на передньому краї, вис. 180,2, вис. “Довга” і на позиції бригадних резервів. У період вогневої підготовки під час другого вогневого нальоту від “Ч” – 0.30 до “Ч” – 0.16 1 тв, який виділений для стрільби прямою наводкою, знищує цілі № 23, 24 – ПТРК “Мілан” і ціль № 25 – танк в окопі 500 м півд. ор. 2; у подальшому до початку атаки знищує ожилі і щойно виявлені цілі на передньому краї.

Рубіж відкриття вогню 2 і 3 тв – західн. схили вис. 178,0; вогнем з ходу уражати щойно виявлені цілі, в першу чергу танки в окопах і гармати на передньому краї і в глибині опорного пункту; стрільбу з ходу вести тільки із ввімкненим стабілізатором; при підході до рубежу кущів 300 м західн. нашої траншеї вогонь із гармат тимчасово припинити, щоб не уразити особовий склад у траншеї; у цей час вести вогонь із кулеметів по цілях у глибині опорного пункту.

Механізовані підрозділи 5 мр при тимчасовому припиненні вогню із танкових гармат, долаючи загородження проробленими проходами. підсилюють вогонь бойових машин піхоти й із стрілецької зброї, уражаючи вогневі засоби противника на передньому краї оборони, в першу чергу, протитанкові.

У період вогневої підтримки 2 батр, що підтримує 5 мр, бути в готовності до придушення щойно виявлених вогневих засобів противника перед фронтом наступу роти.

При оволодінні опорними пунктами рота вогнем з ходу наносить поразку щойно виявленим вогневим засобам: 1 тв – У проміжку між опорними пунктами на передньому краї і на півн. схилах вис. 180,2; 2 і 3 тв – в опорному пункті півд. ор. 2, потім на вис. 180,2; після оволодіння опорним пунктом на передньому краї 2 тв бути в готовності з рубежу насипу біля дороги півд.-східн. вис. 180,2 знищити вогнем з місця ПТРК “Мілан” противника на східн. узліссі гаю “Круглий”.

При оволодінні позицією резервів батальйону противника на вис. “Довга” рота вогнем з ходу уражає цілі: 1 і 2 тв – на висоті із окремим деревом, 3 тв – на висоті з курганом.

5 мр при оволодінні опорними пунктами і під час подальшого наступу вогнем бойових машин піхоти і із стрілецької зброї наносить поразку протитанковим засобам противника, в першу чергу, протитанковим гранатометам, перед фронтом наступу танків.

У випадку контратаки противника в напрямку Князєво, вис. “Довга” рота орієнтовно з рубежу ор. 5, західн. узлісся гаю “Круглий” знищує танки противника спільно із бойовими машинами піхоти 5 мр”.

На завершення командир роти вказує сигнали виклику, перенесення і припинення вогню, а також цілевказання, встановлені командиром батальйону.

Робота командира взводу

Організація вогневого поразку під час підготовки наступу командирами взводів проводиться в такій же послідовності, як і командиром роти.

Під час оцінювання обстановки командир взводу крім інших питань для організації вогню взводу уточнює:

- де проходить передній край оборони перед фронтом наступу взводу, які вогневі засоби на ньому виявлені і як вони уражатимуться; які вогневі засоби противника можуть опинитися не придушеними під час вогневої підготовки; звідки можна чекати фланговий вогонь противника;

- стан зброї взводу і наявність боєприпасів;

- можливості взаємної вогневої підтримки із сусідніми взводами при оволодінні опорним пунктом; номери танків, що наступають у напрямку дій взводу;

- можливості спостереження і ведення вогню по противнику із траншеї й із району розташування бойових машин піхоти взводу.

У висновках командир взводу вирішує, як розподілити вогонь бойових машин піхоти і стрілецької зброї взводу до початку і під час атаки; як організувати взаємну вогневу підтримку із сусідніми взводами, танками і бойовими машинами піхоти, де намітити позиції кожній бойовій машині піхоти, місця для стрільби кулеметам і ручним протитанковим гранатометам у вихідному положенні.

На нашому прикладі проведемо цю роботу за командира 2 мв 5 мр.

З’ясувавши завдання, отримане від командира роти, командир 2 мв прибив у район чагарника 900 м півд.-західн. вис. 178,0 і приступив до оцінки обстановки. Як вже було наголошено раніше, ми виділили при цьому тільки ті питання, які торкаються організації вогневого поразку.

“Передній край оборони противника проходить західн. струмка “Дрібний” на відстані 700-750 м від вихідного положення в траншеї. Перед фронтом наступу взводу виявлені ПТРК “Мілан” і бойова машина піхоти в окопі на вис. 180,2. що уражаються вогнем гармат і танків прямою наводкою. У траншеї противника на передньому краї є, напевно, протитанкові гранатомети і кулемет, в чагарнику на висотах можливі вогневі позиції танків і бойових машин піхоти. Частина цих засобів залишиться непридушеною в період вогневої підготовки наступу; особливо небезпечними будуть флангові вогневі засоби противника, виявлені на схилах висоти півн. ор. 2.

Вогонь взводу по цих цілях розподілити так: бойові машини піхоти керованими снарядами і вогнем гармат знищують виявлені танки, бойові машини піхоти; 1 відділення уражає живу силу і вогневі засоби на схилах висоти півн. ор. 2; 2 і 3 відділення – півд. ор. 2; під час атаки з рубежу струмка “Дрібний” зосередити вогонь взводу по передньому краю противника, уражаючи, в першу чергу, його протитанкові гранатомети і кулемети; під час подолання танками і механізованими відділеннями загороджень противника проробленими проходами прикрити їх вогнем бойових машин піхоти з місця з рубежу струмок “Дрібний” (із взводом взаємодіє 2 тв, номери танків 122, 121, 123).

Взвод при атаці переднього краю може потрапити під фланговий вогонь противника справа із висоти півн. ор. 2, а далі – із вис. 180,2. Необхідно погоджувати поразку цілей на цих напрямках із сусідом праворуч – 1 мв, а також із 2 тв.

Вогневі позиції бойових машин піхоти взводу – в чагарнику 150-200 м західн. траншеї; із командирами відділень вибрати місця для кожної машини і визначити їм сектори стрільби.

При розміщенні відділень у траншеї необхідно врахувати, щоб перед машинами не знаходився у небезпечній зоні дії ствольної хвилі особовий склад. Визначити із командирами відділень місця кулеметів і ручних протитанкових гранатометів”.

Оцінивши обстановку, командир взводу приймає рішення і віддає бойовий наказ. У бойовому наказі після постановки завдань відділенням він вказує порядок взаємодії, включаючи і питання, що стосуються організації вогневого поразку: які вогневі засоби і жива сила противника знищуються і якими засобами взводу; порядок ведення вогню під час вогневої підготовки і взаємної вогневої підтримки при подоланні загороджень і під час атаки; завдання відділенням з прикриття танків від вогню протитанкових засобів ближнього бою.

Наприкінці командир взводу вказує сигнали, у тому числі і з управління вогнем.

У наведеному прикладі командир 2 мв, віддаючи бойовий наказ, доводить порядок взаємодії: “Під час вогневої підготовки гармати і танки прямою наводкою знищують перед фронтом наступу взводу танк, ПТРК “Мілан” півд. ор. 2, а також щойно виявлені цілі. На початку першого і третього вогневих нальотів протягом двох хвилин за моїм сигналом механізованим відділенням вести вогонь із стрілецької зброї по передньому краю, а із кулеметів бойових машин піхоти – по чагарнику в глубині опорного пункту, із витратою патронів – один магазин на автомат і по 100 шт. на кулемет.

При підході 2 тв до позиції взводу на 300 м танки тимчасово, до проходження траншей, припиняють вогонь із гармат, щоб не уразити особовий склад. У цей час командирам відділень необхідно позначити проходи танкам. Бойовим машинам піхоти взводу і механізованим відділенням прикрити танки вогнем по передньому краю оборони противника.

Під час подолання 2 тв і механізованими відділеннями загороджень по проходу, бойовим машинам піхоти з рубежу струмок “Дрібний” уражати вогневі засоби, в першу чергу, протитанкові, в опорному пункті противника.

Після подолання проходу механізованим відділенням вести вогонь з ходу по брустверах окопів на передньому краї перед наступаючими танками, бойовим машинам піхоти уражати протитанкові вогневі засоби і кулемети противника в опорному пункті і справа на висоті півн. ор. 2.

Сигнал відкриття вогню під час вогневої підготовки – траси куль із автомата з КСП; цілевказання танкам і бойовим машинам піхоти – траси куль у напрямку цілі, від них – трасуючі снаряди і сигнальні патрони зеленого вогню”.

Таким чином, у вказівках щодо порядку взаємодії, який дав у бойовому наказі командир взводу, він завершує роботу з організації вогневого поразку.

Робота командира відділення

На підставі наказу командира взводу проводять роботу командири відділень. Уяснивши отримане завдання й обстановку, – де противник і що він робить, завдання взводу, свого відділення і сусідів, порядок дій відділення до початку і під час атаки, установлені сигнали і час готовності до наступу, – командир відділення ставить бойове завдання відділенню. При цьому він вказує орієнтири і кодовані місцеві предмети, відомості про противника перед фронтом наступу взводу – його передній край, розташування виявлених вогневих засобів, наявність загороджень; об’єкт атаки взводу і напрямки подальшого наступу; вихідні позиції, напрямки атаки і завдання свого відділення; завдання сусідніх відділень.

Після цього командир відділення вказує порядок взаємодії: як вести вогонь під час вогневої підготовки, який танк наступає попереду відділення, як вести вогонь під час атаки, при подоланні загороджень, порядок взаємної вогневої підтримки із танком, із бойовою машиною піхоти, завдання навіднику – оператору бойової машини піхоти, кулеметнику, гранатометнику, снайперу, стрільцям і їх місця в траншеї і в бойовому порядку відділення при атаці противника.

На завершення вказує час готовності до наступу, сигнали і призначає заступника.

Таким чином, при постановці бойового завдання командиром відділення, як і в наказі командира взводу, питання організації вогневого поразку, по суті, визначають і порядок взаємодії.

Наведемо за обстановкою, що вказана вище, певну частину работи командира 2 відділення: “Вогнева позиція бойової машини піхоти – в кущах 150 м позаду траншеї; місце для кулеметника відділення: у траншеї біля великого каменя; місця гранатометника, снайпера і стрільців вкажу кожному.

Під час вогневої підготовки двічі (за сигналами командира взводу) протягом двох хвилин вести вогонь по брустверах окопів на передньому краї, а із кулемета бойової машини піхоти – по чагарнику в опорному пункті, із витратою патронів – один магазин на автомати і по 100 шт. на кулемет.

Перед підходом діючого з відділенням танка № 121 до нашої траншеї стрільцям Свірідову і Єжову позначити прохід для танка через траншею, решті посилити вогонь по передньому краю; із підходом танка зімкнутися до проходу в траншеї і за моєю командою перейти за танком в атаку. При подоланні танком загороджень противника по проробленому проходу, вогнем з місця бойової машини піхоти з рубежу струмок “Дрібний” завдати поразку вогневим засобам противника в напрямку наступу танка, відділенню бігом зімкнутися і, не відстаючи від танка, подолати прохід, після чого розгорнутися в ланцюг і на ходу вести вогонь по брустверах окопів від зламаної сосни до жовтого куща.

Бойовій машині піхоти рухатися позаду ланцюга відділення в готовності знищити оживший танк в окопі півд. ор. 2 і щойно виявлені танки і бойові машини піхоти за насипом край дороги півд. вис. 180,2; кулеметнику і стрільцям наступати на лівому фланзі відділення, гранатометнику – поряд зі мною праворуч; снайперу – поряд зі мною ліворуч; поражати виявлені цілі – в першу чергу, протитанкові засоби противника в кущах півд. ор. 2 – самостійно”.

Особливості роботи з організації вогневого поразку при наступі з ходу

Послідовність работи командирів підрозділів з організації вогневого поразку при наступі на противника, що обороняється, з ходу, в основному, аналогічна розглянутій вище. У зміст роботи командирів підрозділів додаються деякі особливості.

З прибуттям в район очікування командир батальйону в попередніх розпорядженнях з питань організації вогневого поразку дає вказівки про негайне встановлення спостереження за повітрям і виділені вогневих засобів і підрозділів для стрільби по повітряних цілях (як правило, по одному взводу від кожної механізованої роти та зенітно-ракетному взводу), про підготовку спостережного поста, який супроводжуватиме його при виїзді на рекогносцировку (у складі, наприклад, начальника поста заступника командира взводу і трьох спостерігачів), а також про підготовку озброєння і поповнення боєприпасів.

Після з’ясування завдання під час оцінювання обстановки командир батальйону, окрім розглянутих више питань організації вогневого поразку при наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником, повинен зробити наступні висновки:

- при оцінці противника – завдання вогневим засобам щодо поразку можливих диверсійних груп і повітряних цілей під час висування до рубежу атаки;

- при оцінці своїх підрозділів – розподіл вогневих засобів у похідному порядку до рубежу атаки;

- при оцінці сусідів – порядок взаємної вогневої підтримки з підрозділами, що обороняються;

- при оцінці місцевості – порядок використання укриттів в місцях спішування і ведення вогню при цьому із танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Командир механізованого батальйону ці висновки може конкретизувати, наприклад, так: під час висування до рубежу атаки призначити по одному взводу в кожній механізованій роті для ведення вогню по низьколітних літаках та інших повітряних цілях; у похідному порядку при висуванні до рубежу атаки вогневі засоби розподілити наступним чином: попереду мати розвідувальний взвод, за ним штаб і вузел зв’язку, танкові підрозділи, механізовану роту з мінометним взводом, зенітно-ракетний взвод, решта рот і тил. Під час рекогносцировки погоджувати питання взаємної вогневої підтримки із командирами підрозділів, що обороняються, уточнити з ним порядок прикриття вогнем підрозділів при спішуванні і подоланні загороджень противника.

З’ясувавши завдання й оцінивши обстановку, командир батальйону ухвалює рішення і віддає бойовий наказ.

Основна робота за погодженням питань ведення вогневого поразку противника проводиться командиром батальйону при організації взаємодії так само, як і при підготовці наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником. Новим питанням тут буде забезпечення взаємної вогневої підтримки із своїми підрозділами, що обороняються, при підході батальйону до зони дійсного вогню протитанкових засобів противника, при спішуванні і подоланні загороджень противника.

Командир батальйону повинен повідомити командира підрозділу, що обороняється, рубіж, після досягнення якого наступаючі підрозділи опиняться в зоні дійсного вогню протитанкових засобів противника, місця спішування, порядок подолання загороджень і погодити питання поразку противника на цей час.

Наведемо можливий варіант погодження порядку дій і ведення вогню при спішуванні і подоланні загороджень проробленими проходами.

Командир батальйону призначив місця спішування в безпосередній близькості від проходів у загородженнях на віддаленні 450-500 м від переднього краю оборони противника і віддав наступні вказівки щодо взаємодії:

“З рубежу атаки танки і бойові машини піхоти ведуть вогонь з ходу, артилерія продовжує вогневу підготовку, уражаючи живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах на передньому краї і в найближчій глибині, а в “Ч” – 0.06 із підходом танків до загороджень розпочинає перекриваючий вогневий наліт по артилерії, мінометах і пунктах управління противника; наші підрозділи, що обороняються, в цей час підсилюють вогонь по передньому краю противника.

З наближенням танків до проходів, бойові машини піхоти на збільшених швидкостях виходять на рубіж поблизу загороджень і вогнем з місця прикривають подолання загороджень танками; механізовані відділення після зупинки машин відразу ж спішуються і бігом, слідом за танками, просуваються по проходах через мінні поля, після чого розгортаються в ланцюг, на ходу ведучи вогонь по брустверах окопів на передньому краї оборони противника.

Після подолання танками і механізованими взводами загороджень по проходах бойові машини піхоти негайно продовжують рух, їх прикривають вогнем атакуючі танки; артилерія в “Ч” – 0.04 (при підході тих, що наступають до рубежу безпечної відстані від розривів своїх снарядів) переходить до вогневої підтримки наступу, одночасно продовжуючи до “Ч” + 0.02 перекриваючий вогневий наліт.

Бойові машини піхоти після подолання загороджень по проходах розгортаються у бойову лінію і ведуть вогонь з коротких зупинок і з місця в проміжках між наступаючими відділеннями”.

З метою детальнішого погодження спільних дій, у тому числі і організації вогневого поразку, командир батальйону якщо є час, може уточнити взаємодію на макеті місцевості після повернення у вихідне положення для наступу. До цієї роботи залучаються, як правило, всі командири підрозділів батальйону і засобів посилення.

Макет місцевості може бути підготовлений на землі або у приміщенні на підлозі в масштабі, наприклад, 1 м макета – 1 км місцевості. Для позначення рельєфу, місцевих предметів, підрозді-лів, розмежувальних ліній, завдання можуть використовуватися різні підручні матеріали – земля, пісок, гілки, трава, картон, папір тощо. У деяких випадках замість макета можна обмежитися схемою місцевості, що виконана на великому аркуші паперу, картону, фанери.

Для тих командирів підрозділів, які не брали участь із командиром батальйону в рекогносцировці, робота на макеті місцевості є особливо корисною; на ньому можуть бути детально розглянуті всі питання взаємодії й організації вогневого поразку.

У роботі командирів рот у цих умовах додається ще одна важлива обставина. У тому випадку, коли командир роти не виїжджає із командирами взводів на місцевість, йому доводиться організовувати наступ по карті або на макеті місцевості. До цієї роботи залучаються всі командири взводів, відділень, танків і засобів посилення. Командир роти, як і командир батальйону, детально розглядає на макеті місцевості питання взаємодії, у тому числі й організації вогневого поразку.

У подальшому при підході до рубежу атаки він уточнює завдання командирам взводів, а решта – командирам відділень (танків).