3.1. Організація системи вогню в обороні
Перехід до оборони може відбуватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або без зіткнення з ним. Перший випадок є найбільш частим і складним; у цих умовах перехід до оборони, як правило, розпочинається після захоплення і закріплення вигідного рубежу під безпосередньою дією противника. Захопивши вигідннй рубіж, підрозділи приступають до роботи з організації оборони.
Розглянемо роботу з організації системи вогню в цих умовах.
Робота командира батальйону
1/24 омбр після наступальних боїв до 12.00 9.8 відповідно до наказу командира бригади закріпився на захопленому рубежі і отримав завдання на перехід до оборони району (вик.) колг. “Динамо”, вис. 239,0, висота з окремим деревом (рис. 3.1).
1 мб придана 1 тр (без 3 тв) і підтримує гаубично-самохідна артилерійська батарея 1/БрАГ 24, підрозділи мають втрати особового складу й озброєння близько 30%.
Отримавши завдання на перехід до оборони, командир батальйону з’ясував її, намітив заходи, які необхідно провести негайно, розрахував час, дав вказівки з організації розвідки, віддав попередні розпорядження і вказав порядок проведення рекогносцировки. Потім з КСП на вис. 234,2 він оцінює обстановку і приймає рішення.
Оцінку обстановки командир батальйону проводить, вивчаючи місцевість у межах видимості з КСП і використовуючи карту.
Рис. 3.1. Схема оборони 1/24 омбр
Під час оцінки обстановки в інтересах організації системи вогню він може вирішити наступні питання:
при оцінці противника командир батальйону уточнює можливий склад і передбачений характер його дій, вогневі засоби, виявлені перед переднім краєм оборони батальйону, завдання з поразку противника засобами старших командирів. У висновках він визначає, якими вогневими засобами і коли знищити виявлені перед переднім краєм оборони цілі, якими засобами і в якому порядку вражати розвідку противника, якими засобами нанести поразку наступаючому противнику на підступах, перед переднім краєм і у випадку вклинення в глибину оборони батальйону.
У наведеному прикладі командир батальйону на підставі інформації старшого командира (начальника), особистих спостережень і доповідей підлеглих оцінку противника з перечислених питань може провести так: “Перед фронтом оборони батальйону обороняються підрозділи 1/16 мбр 2 мд противника, склад і стан яких, за даними розвідки, виключають перехід їх у наступ. Імовірніше, ці підрозділи призначені для забезпечення виходу, розгортання і переходу в наступ резервів, розташованих у глибині, а також для проведення пошуків і розвідки боєм.
Противник зосередив свіжі сили в 40 км півн. Ольгово; їх перехід у наступ можна очікувати з ранку 10.08.
Найважливішими і небезпечними цілями, які будуть забезпечувати вихід, розгортання і перехід в атаку підрозділів, що наступають з ходу, є виявлені три танки і дві безвідкатних гармати в окопах, розміщені на передньому краї. В період вогневої підготовки противник може висунути для стрільби прямою наводкою додаткові вогневі засоби на півд., околицю Ольгово і півд. узлісся гаю “Довгий”.
Розвідувальні групи противника слід очікувати протягом ночі перед усім фронтом оборони, а розвідку боєм – у напрямку правого флангу батальйону, де противник, імовірніше, завдаватиме головний удар.
Враховуючи тактику противника, можна вважати, що перед фронтом оборони батальйону він наступатиме до двох батальйонів з танками в першому ешелоні і одним батальйоном – у другому.
Засобами командира бригади на вирогідних напрямках наступу перед фронтом оборони батальйону противник уражається зосереджним вогнем артилерії в районах Андреєво, гай “Придорожний”, Крилово, Милево; готується загороджувальний вогонь на рубежах півд. лісу “Темний” і “Далекий”, півд. Крилово, півд. гай “Довгий” і зосередження вогню артилерійського дивізіону на випадок вклинення противника у районі 300 м півн. вис. 234,2. Цілі, виявлені перед переднім краєм оборони, знищуються засобами командира бригади.
Висновок. Дрібні розвідувальні групи противника відбивати вогнем чергових засобів із тимчасових вогневих позицій; розвідку боєм (посилена рота) відбивати вогнем усіх вогневих засобів роти і мінометної батареї з подальшою зміною вогневих позицій.
Наступаючого противника уражати:
- на рубежі розгортання у взводні колони – вогнем артилерійсь-кої і мінометної батарей і зосередженим вогнем танків на великі дальності;
- починаючи з граничних дальностей – вогнем ПТКР і танків прямою наведкою;
- з дальності 900-800 м – вогнем кулеметів (РПК, ПК) і кулеметів, які встановлені на бойових машинах;
- з дальності 500-400 м – вогнем усіх засобів з метою створення зони суцільного багатошарового вогню перед фронтом оборони батальйону.
Передбачити на найнебезпечніших напрямках наступу противника ділянки зосередження вогню рот і танкових взводів, прикриття вогнем інженерних загороджень, а також виділення засобів у кожній роті для боротьби з повітряними цілями.
У випадку вклинення противника уражати його зосередженим вогнем артилерійської і мінометної батарей і фланговим вогнем танків і гранатометного взводу”.
При оцінці своїх, доданих і підтримуючих підрозділів командир батальйону підраховує їх можливості щодо поразку противника і у висновках визначає, які вогневі засоби розташувати в першому ешелоні, які мати в резерві (у безпосередньому підпорядкуванні).
У наведеному прикладі командир батальйону, виходячи з наявності сил і засобів, оцінює свої війська наступним чином: “Для організації протитанкової оборони батальйон має 7 одиниць (додану танкову рота без взводу), які здатні знищити до 18 танків противника; крім того, близько 27 ручних протитанкових гранатометів механізованих рот (із урахуванням втрат), здатні знищити до 14 танків.
Наявність артилерійської і мінометної батарей дає можливість підготувати ділянку ЗВ на фронті 600 м і уразити відкриту живу силу і вогневі засоби противника на ділянці від 2 до 4 га (залежно від часу ведення вогню).
Висновок. Засоби посилення розподілити: 1 мр, що обороняється на правому фланзі, додати 1 тр (без 2 і 3 тв), мінбатр і зенітно-ракетне відділення; 2 мр, що обороняється в центрі, додати 2 тв і зенітно-ракетне відділення; у своєму розпорядженні залишити артилерійську батарею, розвідувальний взвод, гранатометний взвод і зенітно-ракетне відділення”.
При оцінці сусідів командир батальйону вивчає їхнє завдання і можливості з поєднання зусиль з метою враження противника, що діє на флангах. У висновках він визначає, які вогневі засоби виділити для забезпечення флангів і порядок поразку противника у випадку його вклинення в проміжки з сусідами.
У наведеному прикладі оцінка сусідів може бути наступною. “Праворуч переходить до оборони 2 мб 300 омп, ліворуч – наш 3 мб. Проміжутки з сусідами досягають по фронту 1000-1100 м. Щоб успішно забезпечувати фланги і прикрити вогнем проміжки, необхідно в період рекогносцировки вибрати орієнтири для взаємного цілевказання, виділити вогневі засоби для забезпечення флангів і проміжків, визначити завдання артбатареї і мінбатареї. Крім того, при зустрічі з сусідами визначити і погодити порядок дій при вклиненні противника в проміжку або при прориві його на одному із флангів батальйону.
Висновок. Для забезпечення правого флангу і проміжку з ротою 2 мб 300 омп, що обороняється, виділити ручний кулемет і бойову машину піхоти, а також підготувати вогонь артбатареї.
Лівий фланг батальйону забезпечити вогнем ручних кулеметів і бойової машини піхоти лівофлангового взводу.
При вклиненні противника в проміжок із сусідами або на флангах уражати його вогнем артилерії, мінометів і флангових взводів рот; крім того, передбачити маневр взводу, який виділений у резерв для знищення противника, що вклинився”.
При оцінці місцевості в розташуванні противника командир батальйону повинен визначити можливості місцевості щодо скритного висування і розгортання противника, можливий рубіж атаки, вирогідний напрямок зосередження його головних зусиль, можливі місця розміщення спостережних пунктів, наявність “мертвих” просторів перед переднім краєм оборони батальйону.
Під час оцінювання місцевості у своєму розташуванні командир батальйону вивчає можливості використання рельєфу для найвигіднішої побудови оборони і системи вогню, для розміщення вогневих засобів із урахуванням поразку противника на підступах, при атаці і можливому вклиненні його в оборону, а також для створення вогневих мішків, ведення флангового, перехресного, кинджального вогню і маневру вогневими засобами.
У висновках командир батальйону визначає район, на утриманні якого слід зосередити основні зусилля; намічає границі опорних пунктів рот і взводу, призначеного в резерв; визначає вогневі позиції танкам і вогневим засобам, що залишаються в його розпорядженні; намічає райони, в яких слід уражати противника при розгортанні й атаці вогнем артилерії, мінометів і танкових підрозділів; визначає передні границі зон відкриття протитанкового і суцільного вогню; ділянки місцевості, по яких слід зосередити вогонь у разі вклинення противника в оборону батальйону; можливості маневру протитанковому взводу і необхідні роботи з розчищення секторів обстрілу.
Під час оцінювання місцевості в наведеному прикладі командир батальйону може визначитись: “Висування противника не буде спостерігатися до рубежу гай “Придорожний”, Крилово, Милево; на цьому рубежі можливо розгортання його у взводні колони. Дальше місцевість відкрита, добре видима і прострілюється з нашого боку. Атака противника розпочнеться, ймовірно, з рубежу чагарник 400-500 м півд. Ольгово, вис. 228,9, віддаленого від переднього краю нашої оборони на 400-600 м. Найзручніші напрямки наступу танків противника – вздовж шосе Андреєво, Ольгово і Крилово, вис. 230,5. Західніше цього напрямку велике болото, яке утруднює використання танків в напрямку Милево, вис. 218,0.
Місцевість у своєму розташуванні – перетята; вона дозволяє вигідно розташувати опорні пункти, використовуючи схили вис. 215,3; 239,0; 218,0, з достатнім оглядом і обстрілом у бік противника. Проте майже повна відсутність лісу і населених пунктів утрудняє маскування і маневр; для скритого розміщення вогневих засобів використовувати зворотні схили висот. Проміжки між висотами зручні для організації флангового, перехресного і кинджального вогню; рівнинна ділянка місцевості всередині району оборони може бути використана для створення вогневого мішка наступаючому противнику в напрямку Крилово, вис.218,0.
Дрібнолісся і чагарник півд.-східн. вис. 239,0 дозволяють здійснити скритий маневр взводу, який призначений у резерв.
Глибокий яр на лівому фланзі батальйону дозволяє противнику скрите висування.
Висновки. Основні зусилля зосередити на утриманні району вис. 215,3, півн.-східн. схили висот 218,0, 239,0, намітивши опорний пункт 1 мр у межах (вик.) колг. “Динамо”, гай “Фігурний”, вис. 225,4. У районі колг. “Динамо” підготувати хибний опорний пункт.
2 мр опорний пункт мати на півн.-східн. схилах вис. 218,0; 3 мр (без взводу) – на схилах висоти західн. розв.доріг.
Взводу, призначеному в резерв, обладнати опорний пункт на півн. схилах вис. 239,0.
У проміжку між 1 і 2 мр і перед фронтом 2 мр передбачити створення вогневого мішка вогнем з опорних пунктів рот, артилерійської і мінометної батарей.
Вогневі позиції і сектори стрільби танкам визначити під час рекогносцировки в опорних пунктах 1 і 2 мр.
Головні зусилля противник, вирогідно, буде зосереджувати на танкодоступній місцевості вздовж шоссе Андреєво, вис. 239,0 і в напрямку Крилово, вис. 197,8. Можливі місця розміщення спостережних пунктів противника – вис. 194,4, висота півдн. Милево.
Для поразку противника із урахуванням цих напрямків при його розгортанні й атаці підготувати:
- ЗВ гаубично-самохідної артилерійської і мінометної батарей по районах півд. узлісся гаю “Придорожний”, півд. околиці Крилово, висота півдн. Милево, Ольгово, чагарник східн. гаю “Довгий”;
- ЗВ гаубично-самохідної артилерійської і мінометної батарей по рубежах півд. схилів вис. 194,4, дорога півд. Ольгово, півдн. гай “Довгий”;
- вогонь танкового взводу на велику дальність по чагарнику 500 м півд.-східн. Крилово.
Попереду границі зони відкриття вогню мати: протитанкового – Ольгово, півд. узлісся гаю “Довгий”; суцільного – чагарник 300 м півд. гаю “Круглий”, окреме дерево, каміння, вис. 228,9.
На випадок вклинення противника в район оборони батальйону підготувати вогонь артилерійською батареєю по районах півд.-західн. схилу вис. 215,3, розгортання і маневр взводу, який призначений у резерв”.
Після оцінки обстановки командир батальйону приймає рішення, яке є основою для подальшої організації оборони, зокрема системи вогню.
Роботу з організації оборони у подальшому командир батальйону проводить послідовно в кожному опорному пункті рот, де, проводячи рекогносцировку, уточнює своє рішення, потім ставить бойові завдання, організовує взаємодію і дає вказівки щодо забезпечення бойових дій.
У наведеному прикладі командиру батальйону доцільно розпочати роботу з організації оборони в опорному пункті 1 мр – на напрямку зосередження головних зусиль батальйону.
До работи в опорному пункті 1 мр командир батальйону для узгоження питань взаємодії із сусідом зустрівся на півн.-східн. околиці колг. “Динамо” з начальником штабу 2/300 омп. З ним командир батальйону уточнює на місцевості розмежувальну лінію, узгоджує кодування міцевих предметів і єдиних орієнтирів, далі вони інформують один одного про завдання батальйонів і сусідніх рот; узгожують, які вогневі засоби необхідно виділити для забезпечення флангів, їх завдання; порядок взаємодії на випадок вклинення противника в проміжок між батальйонами і в опорні пункти флангових рот; домовляються про способи целевказання й обмінюються даними для радіозв’язку.
Після узгодження питань взаємодії із сусідом командир батальйону на вис. 215,3 приступає до роботи з командирами своїх і доданних підрозділів. З ним знаходяться командири 1 мр, гаубично-самохідної артилерійської і мінометної батарей, 1 тр і механізованого взводу, призначеного в резерв.
Спочатку командир батальйону орієнтує командирів підрозділів на місцевості, призначає едині орієнтири, вказує кодовані місцеві предмети. Далі він повідомляє завдання батальйону і заслуховує доповідь командира 1 мр про виявлені перед фронтом оборони роти вогневі засоби противника.
Під час рекогносцировки він уточнює:
- положення противника, можливі шляхи висування і рубежі розгортання для наступу на даному напрямку, відкриті підступи до переднього краю, можливі напрямки наступу танків;
- ділянки зосередження і рубежі загороджувального вогню артилерії, які готуються старшими командирами;
- межи району оборони і передній край на даній ділянці;
- найважливіші ділянки місцевості і міцеві предмети, від утримання яких залежить стійкість оборони;
- межи цього опорного пункту, смугу вогню роти, основні і запасні вогневі позиції танків, сектори вогню;
- ділянки зосереджувального і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів згідно з прийнятим рішенням;
- ділянки зосередження вогню роти;
- межи зони відкрития протитанкового вогню і зони суцільного вогню;
- сили і засоби для забезпечення флангів, стиків із сусідом і проміжків між ротами;
- місця встановлення протитанкових і протипіхотних загород-жень і порядок їх прикриття вогнем.
На завершення цієї работи, уточнивши своє рішення з організації оборони в опорному пункті 1 мр, командир батальйону ставить бойові завдання: “1 мр, з 1 тр (без 2 і 3 тв), мінбатр батальйону обороняти опорний пункт вис. 215,3, гай “Фігурний”, вис. 225,4 із завданням не допустити прориву танків і піхоти противника в напрямку Ольгово, вис. 225,4.
Смуга вогню: праворуч – (вик) колг. “Динамо”, ор. 2; ліворуч – захід. узлісся гаю “Фігурний”, ор. 3.
Вогневі позиції танків: № 124 – основний – біля ями 200 м півн.-захід. колг. “Динамо” із основним сектором обстрілу ор. 2, ор. 1, додатковий сектор праворуч – півн. схили вис. 224,2; запасна ВП – біля каміння захід. колг. “Динамо” із сектором обстрілу В. Д’яково, вис. 224,2; додатковий сектор праворуч – східн. схили вис. 239,0 (в такому ж порядку вказуются вогневі позиції і сектори обстрілу решті танкам).
Передня межа зони відкриття протитанкового вогню – Ольгово, півд. узлісся гаю “Довгий”.
Ділянка ЗВ 1 мр – чагарник в 300 м півд. Ольгово.
Для забезпечення проміжку із сусідом справа підготувати вогонь ручного кулемета і бойової машини піхоти. Вогневі позиції основні: ручного кулемета – на правому фланзі роти в окопі із сектором обстрілу чагарник, дім лісника, додатковий сектор праворуч – півн. околиця колг. “Динамо”; бойової машини піхоти – на східн. схилах вис. 215,3 із сектором обстрілу півн. околиця колг. “Динамо”, гай “Круглий”; запасні позиції визначіти самостийно”.
Таким чином можуть бути відображені основні питання організації вогню при постановці бойового завдання 1 мр; решта питань з побудови системи вогню 1 мр будуть вирішуватися при організації взаємодії.
Тут же, в опорному пункті 1 мр, командир поставить завдання 122-мм гаубично-самохідній артилерійській батареї, яка залишається в його розпорядженні.
Завдання батареї ставиться командиром батальйону у відповідності до висновків, зроблених ним при оцінці обстановки, і після уточнення їх на рекогносцировці разом із командиром батареї, який доповів командиру батальйону завдання, що вирішуються артилерією за планом командира дивізіону, і свої міркування з використання вогню батареї.
Згідно з наведеною обстановкою вони можуть бути сформульо-вані наступним чином:
“Гаубично-самохідній артилерійській батареї:
- заборонити підхід противника з напрямку Андреєво, Ольгово, Крилово, східне узлісся гаю “Довгий”, підготувавши вогонь по районах півдн. околиця Андрєєво, вигин дороги півд.-східн. гай “Придорожний”, півд. околиця Крилово, чагарник 300 м східн. гаю “Довгий”;
- відбити атаку противника перед переднім краєм оборони, підготувавши ЗВ по рубежах “Акація”, “Тополя”, “Береза”, “Бук”, “Граб”(рис. 3.1);
- нанести поразку противнику, що вклинився в проміжки між опорними пунктами рот, підготувавши вогонь по району західн. схили вис. 225,4 ЗВ по рубежу “Осика”;
- забезпечити проміжок із сосідом справа, підготувавши вогонь по району чагарник, 1 км східн. вис. 215,3”.
На завершення постановки завдання командир батальйону вказує час готовності системи вогню. У наведеному прикладі за визначенням командира батальйону для зайняття вогневими засобами позицій і підготовки вихідних даних (якщо є боєприпаси) – що визначає готовність системи вогню – достатньо 1,5 год.
Наступний етап работи в опорному пункті роти – організація взаємодії. Узгодження дій підрозділів між собою, з артилерією, танками і сусідами згідно з наведеною обстановкою може бути вказано командиром батальйону наступним чином:
“Поразку противника під час його висування і розгортання для атаки. В період висування і розгортанняя головних сил противника поразку його на дальних підступах здійснюється авіацією і артилерією за планом старших командирів.
З початком проведення противником вогневої підготовки командири підрозділів і спостерігачі біля чергових засобів ведуть спостереження за діями противника, решта особового складу займає укриття.
З виходом на вирогідний рубіж розгортання в ротні колони (орієнтовно Андреєво, півд. узлісся лісу “Далекий”) противник уражається вогнем артилерії із закритих вогневих позицій за планом командира бригади. У цей же час танкова рота повинна бути готовою до поразку противника зосередженим вогнем на рубежі півд. узлісся гаю “Придорожний”.
З виходом на вирогідний рубіж розгортання у взводні колони (орієнтовно Крилово, Милево) уражати противника зосередженим вогнем танкових взводів, артилерії і мінометів; з рубежу півд. узлісся лісу “Темний”, гай “Довгий” – вогнем ПТКР.
З виходом на дальність прямого пострілу (рубіж Ольгово, гай “Довгий”) танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) противника уражати вогнем із танків, а потім з рубежу чагарник півд. гаю “Круглий” – вогнем протитанкових гранатометів.
При відбитті атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм оборони. Авіація подавляє артилерію противника на вогневих позиціях у районах півн. Крилово, Милево.
При перенесенні противником вогню артилерії в глибину танки, артилерія і міномети продовжують наносити поразку противнику, що перейшов в атаку. Підрозділи рот за командами командирів займають позиції з таким розрахунком, щоб всі іх вогневі засоби могли вести вогонь до моменту підходу противника до загороджень і особливо при іх подоланні із завданням знищити ручними протитанковими гранатометами броньовані цілі, а із стрілецької зброї – піхоту противника. Передню межу зони суцільного вогню мати на рубежі чагарник 300 м півд. гаю “Круглий”, окреме дерево.
При підході противника до переднього краю опорного пункту 2 мр вогнем частиною сил флангових взводів 1 і 3 мр і танків створити для противника вогневий мішок, уражаючи його фланговим і перехресним вогнем.
При вклиненні противника в оборону батальйону. При прориві оборони і вклиненні противника в проміжок із сусідом справа 1 мр вогнем танків і бойових машин піхоти спільно з 2 мб 300 омп знищує танки і піхоту противника, що прорвалися, не допускаючи розповсюдження його в глибину. Гаубично-самохідна артилерійсь-ка батарея подавляє противника, що вклинився, і не допускає підходу його танків і бойових машин піхоти до району вклинення.
При прориві і вклиненні противника в проміжок між опорними пунктами 1 і 2 мр знищувати його вогнем гаубично-самохідної, артилерійської і мінометної батарей, танків і бойових машин піхоти, не допускаючи просування його в глибину в напрямку вис. 234,2, 239,0”.
На завершення командир батальйону вказує сигнали взаємодії і цілевказання: відкриття вогню черговими засобами з тимчасових вогневих позицій – червоні ракети в напрямку цілі, по радіо “222”; відкриття вогню всіх вогневих засобів – серія зелених ракет, по радіо “444”; припинення вогню – ракети білого диму, по радіо “666”; цілевказання – трасуючими кулями до початку атаки противника, під час бою – сигнальними патронами, трасуючими снарядами.
Після організації взаємодії командир батальйону дає вказівки щодо забезпечення бойових дій. З організації вогню по повітряних цілях він може вказати наступне: “Для борьби з низьколітними літаками і вертольотами противника, а також із можливими повітряними десантами, використовувати зенітно-ракетний взвод, стрілецьку зброю і гармати бойових машин піхоти та зенитні кулемети танків. Вогонь механізованими взводами вести, якщо підрозділи не зв’язані боєм з наземним противником. Усім підроз-ділам вогонь відкривати тільки в межах дальності дійсного вогню.
До 20.00 9.8 поповнити боєприпаси до норми. До початку наступу противника вирішується витрата: боєприпасів для стрілецької зброї – не більше 0,2 бк, для артилерії, мінометів і танків – до 0,1 бк. Машини із боєприпасами – в районі чагарника півн. вис. 234,2. Зброю і вогневі позиції підготувати до стрільби вночі. У комплекті боєприпасів мати трасуючі кулі та освітлювальні патрони. До 20.00 9.8 перевірити і підготувати прилади нічного бачення. З настанням темряви спостереження вести за допомогою приладів нічного бачення; у кожній роті мати освітлювальний пост. При виявленні приладів нічного бачення противника і його освітлювальних засобів уражати їх негайно черговими кулеметами з тимчасових вогневих позицій”.
Після рішення всіх питань організації оборони в опорному пункті 1 мр командир батальйону проводить аналогічну роботу в опорних пунктах 2 і 3 мр.
При обмеженні у часі на організацію оборони в опорному пункті на другорядному напрямку (у наведеному прикладі в 3 мр) цю роботу проводить відповідно до рішення командира начальник штабу батальйону.
Далі командир батальйону вирішує питання організації оборони з командиром взводу, призначеного в резерв.
У наведеному прикладі він після організації оборони в опорному пункті 2 мр прибув на вис. 239,0, де уточнив своє рішення по резервному взводу і поставив йому бойове завдання: “3 мв 3 мр обороняти опорний пункт – окоп праворуч дороги, широкий кущ, вигин дороги на гребені вис. 239,0.
Смуга вогню перед фронтом: праворуч – дорога, ліворуч – широкий кущ, захід. схили вис. 234,2; смуга вогню на фланзі: справа –вис. 239,0, В. Д’яково, ліворуч – окоп край дороги, колг. “Динамо”.
Після організації оборони командир батальйону відпрацьовує карту або складає схему, яка є планом оборонного бою батальйону і у вигляді донесення представляє командирову полку.
Схема оборони батальйону наведенаа (рис. 3.1). На ній показані положення противника, ротні і взводні опорні пункти, положення сусідів і розмежувальні лінії між ними, система артилерійського і протитанкового вогню, протитанкові і протипіхотні загородження, місце командно-спостережного пункту.
Робота командира роти
Командири рот вирішують питання побудови системи вогню приблизно в такій же послідовності, як і командир батальйону під час організації оборони.
Можливий наступний варіант роботи командира роти з організації вогню на прикладі 1 мр згідно з розглянутою вище обстановкою (рис. 3.1, 3.2).
На рекогносцировці, проведеній командиром батальйону в опорному пункті 1 мр, командир роти отримав і уяснив бойове завдання, отримав вказівки щодо організації взаємодії із сусідами і по забезпечення бойових дій роти.
На завершення рекогносцировки командиром батальйону командир роти приступає до оцінювання обстановки. Оцінка противника, своїх підрозділів, сусідів і місцевості для командира роти за змістом збігається з описаною вище оцінкою обстановки командиром батальйону; висновки командир роти робить стосовно завдання свого підрозділу.
Тому, не повторюючи загального змісту пунктів оцінки обстановки, наведемо наближений варіант работи командира 1 мр. У ньому, як і на прикладі оцінки обстановки командиром батальйону, вкажемо тільки питання, що безпосередньо стосуються до організації вогню.
“Перед фронтом роти обороняються підрозділи 2/16 мпбр; одночасно противник готує наступ свіжих сил, перехід у наступ яких можливий зранку 10.8. До початку наступу противника можна чекати дії його РДГ і розвідку боєм.
Перед фронтом оборони роти, ймовірно, наступатиме до 2 мотопіхотних рот противника з танками.
Засобами старших командирів противник буде уражатися вогнем артилерії в районах півд. узлісся гаю “Придорожний”, півд. околиця Крилово, Ольгово.
Висновки. Розвідку дрібних груп противника знищити вогнем чергових засобів із тимчасових вогневих позицій; розвідку боєм (не менше посиленої роти) відбивати вогнем усіх засобів з подальшою зміною вогневих позицій.
Наступаючому противнику нанести поразку:
- на рубежі розгортання у взводні колони – вогнем мінометної батареї і зосередженим вогнем танків на великі дальності;
- починаючи з граничних дальностей – вогнем танків прямою наводкою;
- із дальності 900-800 м – вогнем кулеметів (РПК, ПК) і кулеметів, які встановлені на бойових машинах;
Рис. 3.2. Схема опорного пункту 1 мр
- із дальності 500-400 м – вогнем усіх засобів з метою створення зони суцільного багатошарового вогню перед всім фронтом оборони роти.
Передбачити на найнебезпечніших напрямках ділянки зосередженого вогню взводів, прикриття вогнем інженерних загороджень і флангів.
Свої підрозділи. Рота із урахуванням втрат має 7 ручних протитанкових гранатометів, посилена 3 танками і мінометною батареєю. Наявні протитанкові засоби здатні знищити 10-12 танків противника. Мінометна батарея здатна уражати відкрито розташовані вогневі засоби і піхоту противника на ділянці до 2-4 га або вести загороджувальний вогонь на ділянці 300 м.
Боєприпаси всім вогневим засобам будуть поповнені до норми до 20.00 9.8.
Сусіди. Праворуч перейшла до оборони 4 мр 2/300 омп; проміжок між опорними пунктами досягає 1000-1100 м. Командиром батальйону наказано для забезпечення правого флангу виділити ручний кулемет і бойову машину піхоти. Ліворуч обороняється 2 мр з проміжком між опорними пунктами до 1000 м.
Висновки. Для забезпечення лівого флангу призначити бойову машину піхоти і підготувати вогонь мінометної батареї.
Місцевість у розташуванні противника танкодоступна, є видима і прострілюється до рубежу Ольгово, курган. Атака противника розпочнется, можливо, з рубежу чагарник 400-500 м півд. Ольгово, окреме дерево, віддаленого від переднього краю оборони роти на 400-600 м. Місцевість у своєму розташуванні пересічена, дозволяє вигідно розташувати опорні пункти взводів, використовуючи схили вис. 215,3 і узлісся гаю “Фігурний”; зворотні схили висоти і гай забезпечують зручне розміщення бойових машин піхоти і скритий маневр вогневими засобами.
Основні зусилля зосередити на утриманні вис. 215,3, намітивши опорні пункти: 1 мв – (вик.) колг. “Динамо”, окоп 200 м півд вигину дорогі, вис. 215,3; 2 мв – яма 200 м східн. дороги, група кущів 200 м захід. дороги, насип край дороги; 3 мв – високий кущ 200 м півн. гаю “Фігурний”, окоп перед півн.-західн. виступом гаю, півн. узлісся гаю “Фігурний”.
У районі колг. “Динамо” обладнуєтся хибний опорний пункт.
Вогневі позиції танкам, вказані командиром батальйону, уточнити з командиром 1 тр і командирами танків.
Вогневі позиції бойовим машинам піхоти визначити командирам взводів.
ВП мінометній батареї – чагарник 200 м півд. вис. 225,4.
Для поразку противника при його розгортанні й атаці мінометній батареї підготувати вогонь по районах півд. околиця Крилово, півд. Ольгово. На випадок вклинення противника в проміжок між опорними пунктами підготувати вогонь мінометної батареї по району західн. схилів вис. 215,3.
Ділянки ЗВ взводів намітити: 1 мв – півд. ор. 1; 2 мв – чагарник 400 м західн. ор. 1; 3 мв – 300 м східн. окремого дерева”.
Після прийняття рішення, командир 1 мр уточнює його під час рекогносцировки в кожному опорному пункті взводу і ставить бойові завдання. У бойовому завданні механізованим взводам щодо організації вогню він вказуває: вогневі засоби посилення, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу, ділянки зосередженого вогню, якими вогневими засобами забезпечувати фланги.
Доданим роті танкам вказуває: основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції.
У бойовому завданні доданій мінометній батареї командир роти вказує: завдання, основні і запасні вогневі позиції, порядок відкрит-тя і ведення вогню.
У наведеному прикладі командир 1 мр в бойову завданні вказує:
“1 мв з механізованим відділенням у взаємодії з танком № 122 обороняти опорний пункт (вик.) колг. “Динамо”, окоп 200 м східн. дороги, півн. схили вис. 215,3 із завданням не допустити прориву танків і піхоти противника в напрямку Ольгово, вис. 215,3.
Смуга вогню: справа – (вик.) колг. “Динамо”, ор. 2; ліворуч – західн. схили вис. 215,3, ор. 4; додатковий сектор обстрілу праворуч – вис. 230,5.
Ділянки зосередження вогню: роти – чагарник півдн. Ольгово; взводу – 200 м півд. ор. 1.
Проміжок із сусідом праворуч забезпечити вогнем ручного кулемета і бойової машини піхоти; лівий фланг взводу – вогнем ручного кулемета”.
Аналогичні завдання командир роти ставить 2 і 3 мв.
Командиру танкового взводу в бойовому завданні вказує: “Танку № 122 зайняти і обороняти основну вогневу позицію у ями 200 м півн.-захід. колг. “Динамо”. Основний сектор обстрілу – ор. 2, ор. 1; додатковий сектор обстрілу праворуч – вис. 230,5. Запасну вогневу позицію підготувати біля каміння західн. колг. “Динамо” з основним сектором обстрілу – півд. околиця колг. “Динамо”, півн. околиця колг. “Динамо”; додатковий сектор обстрілу праворуч – східн. скати вис. 239,0”.
У такій же послідовності командир 1 мр ставить завдання іншим танкам.
Мінометній батареї завдання можуть бути сформульовані наступним чином:
“Мінбатр:
- заборонити підхід противника з напрямку Андреєво, Ольгово, підготувавши вогонь по районах півд. узлісся гаю “Придорожний”, півд. околиця Крилово і півд. Ольгово;
- нанести поразку противнику, що вклинився в проміжок між опорними пунктами рот, підготувати вогонь по району західн. схили вис. 215,3.
ВП основна – чагарник 200 м півд. вис. 225,4, запасна – 300 м півд.-західн. вис. 239,0”.
Поставивши бойові завдання, командир 1 мр віддає вказівки щодо взаємодії: “Для відбиття невеликих розвідувальних груп противника підготувати вогонь ручного кулемета із тимчасової вогневої позиції на правому фланзі 1 мв, а також вогонь одного ручного кулемета із тимчасової вогневої позиції на лівому фланзі 3 мв.
У випадку проведення противником розвідки боєм перед фронтом роти нанести йому поразку вогнем усіх засобів із основних вогневих позиції; після відбиття атаки танкам, мінометам і бойовим машинам піхоти змінити основні вогневі позиції на запасні.
Поразку противника під час його висування і розгортання на дальніх підступах здійснюється авіацією і артилерією за планом старших командирів. З виходом противника на рубіж півд. узлісся гаю “Придорожний”, Крилово танкам уражати його зосередженим вогнем в районі чагарника 800 м півд.-західн. гаю “Придорожний”, мінбатр – в районі півдн. узлісся гаю “Придорожний”; з рубежу Ольгово, гай “Довгий” уражати танки і бойові машини піхоти вогнем із танків.
При відбитті атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм оборони танки продовжують уражати прямою наводкою танки і бойові машини піхоти противника, мінбатр уражає піхоту противника на півд. околиці Ольгово.
Під час вогневої підготовки противника вогнем із кулеметів, установлених на бойових машинах, не допустити пророблення проходів у загородженнях перед фронтом роти.
Після перенесення вогню артилерії противника в глибину особовий склад взводів за командами командирів займає позиції і уражає наступаючу піхоту противника півд.. Ольгово зосередженим вогнем із стрілецької зброї по ділянках ЗВ роти і взводів. Ділянку ЗВ роти розподілити: 1 мв – праворуч від дороги, 2 мв – по дорозі, 3 мв – ліворуч від дороги.
При підході противника до загороджень, особливо при їх подоланні, підсилити вогонь стрілецької зброї по піхоті противника, ручним протитанковим гранатометам уражати танки противника під час подолання ними загороджень.
З рубежу чагарник 300 м півдн. гай “Круглий”, окреме дерево довести вогонь усіх засобів до найбільшої напруги; з флангів 1 і 3 мв підготувати кинджальний вогонь ручних кулеметів перед фронтом оборони роти.
Танки противника, які прорвалися на передній край, уражати ручними протитанковими гранатами.
При вклиненні противника на флангах уражати його вогнем танків і частиною сил флангових взводів спільно з сусідами”.
На завершення організації взаємодії командир роти вказує час готовності системи вогню і сигнали взаємодії, цілевказання, установлені командиром батальйону, і віддає вказівки щодо забезпечення бойових дій. В них командир роти доводить до командирів взводів вказівки, отримані ним від командира батальйону і за необхідності уточнює питання організації вогню по повітряних цілях у взводах, а також з підготовки вогню вночі.
Усю роботу з організації системи вогню командир роти повинен проводити безпосередньо на місцевості в кожному опорному пункті взводу, ретельно вивчаючи місцевість для найвигіднішого розміщення вогневих засобів і ведення вогню з них.
Завершуючи работу з організації оборони, командир роти узгоджує питання взаємної вогневої підтримки з сусідами.
Далі командир роти перевіряє в кожному опорному пункті взводу, як організована система вогню, знання командирами вогневих засобів завдань, сигналів і порядку дій за ними, наявність боєприпасів, підготовку вихідних даних для стрільби. Після повернення на командно-спостережний пункт, він відпрацьовує схему опорного пункту роти для представлення її командиру батальйону. Схема опорного пункту 1 мр приведена (рис. 3.2).
Робота командира взводу
Робота командирів взводів з організації системи вогню також проводиться під час організації оборони в комплексі з іншими питаннями.
Отримавши від командира роти бойове завдання і з’ясувавши його, командир взводу оцінює обстановку і робить висновки з організації оборони опорного пункту і побудови системи вогню. Порядок оцінки обстановки командиром взводу в цілому аналогічний приведеному вище змісту работи командира батальйону і роти. Не повторюючи цього змісту, наведемо варіант міркувань командира 1 мв стосовно нашої тактичної обстановки. В ній знову будемо розглядати тільки питання, що відносяться до організації вогню (рис. 3.2, 3.3).
“Противник, обороняючись на рубежі 300 м півд. Ольгово, готує свіжі сили для наступу; перехід їх у наступ можливий завтра зранку. До початку наступу можливі дії його пошукових груп і розвідка боєм. На взвод можна чекати наступ 1,5 мотопіхотних взводів противника, посилених 3-4 танками.
Командиром роти наказано розвідку дрібних груп противника уражати вогнем ручного кулемета із тимчасової вогневої позиції; у випадку розвідки боєм перед фронтом нашої роти уражати противника вогнем усіх засобів із подальшою зміною вогневих позицій; наступаючого противника уражати з дальності 900-800 м вогнем ручних кулеметів і кулеметів бойових машин, із дальності 500-400 м – вогнем усіх засобів.
Найбільшу небезпеку для взводу представляють танки противника, для боротьби з ними крім ручних протитанкових гранатометів підготувати ручні протитанкові гранати.
Взвод має три ручні протитанкові гранатомети, пострілів до них 0,5 бк; патронів до стрілецької зброї – 0,6 бк. В опорному пункті взводу буде розташований танк № 122.
Рис. 3.3. Схема опорного пункту 1 мв
Боєприпаси всім вогневим засобам будуть пополнені до норми до 20.00 сьогодні; просити командира роти виділити понад норми постріли до ручних протитанкових гранатометів і протитанкові гранати.
Праворуч з проміжком в 1000-1100 м обороняється 4 мр 2/300 омп; проміжок з нею наказано забезпечити вогнем ручного кулемета і бойової машини піхоти.
Ліворуч обороняється 2 мв нашої роти; проміжок з ним забезпечити вогнем ручного кулемета.
Місцевість перед взводом відкрита, танкодоступна, дозволяє вести спостереження і вогонь до рубежу Ольгово, курган.
У розташуванні взводу місцевість на передньому краї оборони відкрита, що утруднює скритне розміщення вогневих засобів; чагарник у глибині опорного пункту дозволяє приховано розмістити бойові машини піхоти.
Позиції відділенням визначити, виходячи з рельєфу місцевості і фронту оборони взводу із врахуванням безпечного відстані від площини стрільби танка № 124:
1 відділенню – пагорб, кущ; смуга вогню: праворуч – пагорб, ор. 2 праворуч 200; зліва – кущ, ор. 1; додатковий сектор обстрілу праворуч – чагарник;
2 відділенню – подвійний кущ, жовта пляма; смуга вогню: праворуч – подвійний кущ, чагарник 300 м західн. ор. 2; ліворуч – жовта пляма, ор.3; додатковий сектор обстрілу ліворуч – західн. околиця Ольгово;
3 відділенню – воронка від розриву, чагарник; смуга вогню: праворуч – воронка від розрива, темна пляма 300 м східн. ор. 1; ліворуч – чагарник, кущі “Зелені”; додатковий сектор обстрілу ліворуч – окр. дерево.
Вогневі позиції бойовим машинам піхоти: 1 – на східн. узліссі чагарника; сектор обстрілу – чагарник, сарай праворуч 200; додатковий сектор праворуч – півн. околиця колг. “Динамо”; 2 – на західн. узліссі чагарника; сектор обстрілу – ор. 2, вигин шляху; додатковий сектор ліворуч – кущі “Зелені”; 3 – 100 м півдн. чагарника; сектор обстрілу – окр. дерево, кущі “Зелені”, додатковий – ліворуч окреме дерево.
Вогневі позиції кулеметам: КК – біля ями, запасна, – у зеленої плями; сектор обстрілу – кущі, сарай, додатковий сектор обстрілу праворуч – півд. узлісся кущів; РКК – біля пагорба з ямою, запасна – біля куща; сектор обстрілу – ор. 2, церква Ольгово; додатковий сектор обстрілу ліворуч – вигин дороги.
Вогневу позицію другому РКК для ведення кинджального вогню у відповідності до наказу командира роти визначити на лівому фланзі взводу у зеленої плями; напрям стрільби – сарай”.
Після оцінки обстановки і прийняття рішення командир взводу віддає бойовий наказ. Питання організації вогню доводяться при постановці завдань відділенням. З наведеного прикладу командир 1 мв доводить завдання відділенням. “1 відділенню обороняти позицію пагорб, кущ із завданням не допустити прориву противника в напрямку ор. 2, стіг сіна. Смуга вогню: праворуч – пагорб, ор. 2 праворуч 200; ліворуч – кущ, ор. 1; додатковий сектор обстрілу праворуч – чагарник.
Підготувати ЗВ у складі роти по ділянці ор. 1, далі 200, чагарник справа дороги; у складі взводу по ділянці ор. 1, праворуч 50, ближче 200, світла пляма.
Вогнева позиція бойової машини піхоти на східн. узліссі чагарника; сектор обстрілу – чагарник, сарай праворуч 200; додатковий сектор праворуч – півн. околиця колг. “Динамо”.
У такому ж порядку командир ставить завдання 2 і 3 механізованим відділенням.
На завершення постановки бойових завдань командир взводу вказує всім командирам відділень порядок ведення вогню для поразку противника.
“Дрібні группи розвідки противника уражати вогнем ручного кулемета із тимчасової ВП – правіше основної 50 м. З виходом піхоти противника на рубіж чагарник 300 м півд. Ольгово взвод веде вогонь по ділянці ЗВ роти; з виходом його на рубіж ор. 1 ближче 200, кущі “Зелені” відкрити вогонь по ділянці ЗВ взводу. При виході противника на рубіж сарай, вигин дороги, ближче 300 вогонь відкрити всім вогневим засобам і довести його до найвищої напруги, ручним протитанковим гранатометам знищувати танки, кулеметникам і стрільцям – піхоту противника. З підходом противника до позицій відділення на 30-20 м знищувати танки ручними протитанковими гранатами, а піхоту – ручними гранатами; ручному кулемету 3 відділення відкрити кинджальний вогонь у напрямку сарая. У випадку вклинення противника в проміжок із сусідом справа знищити його вогнем ручного кулемета і бойової машини піхоти і частиною сил 1 відділення; решті засобам взводу знищувати противника перед переднім краєм. При вклиненні противника в проміжок з 2 мв кулеметнику і двом стрільцям 3 відділення зайняти позиції на лівому фланзі і не допустити просування піхоти противника в глибину оборони.
Готовність системи вогню – через 1,5 год., до 10.00”.
Потім командир взводу повідомляє сигнали управління вогнем і дає вказівки з підготовки до нічних дій, в яких визначає, де додатково виставити спостерігачів і їх завдання: які вогневі засоби, коли і куди перемістити, за якими напрямками і ділянками місцевості додатково підготувати вогонь, порядок застосування приладів нічного бачення і засобів освітлення, а також завдання зі знищення цих засобів противника вогнем.
На завершення работи з організації системи вогню командир взводу зобов’язаний перевірити підготовку позицій і зброї для стрільби, наявність боєприпасів, готовність до дії приладів нічного бачення, знання командирами вогневих засобів своїх завдань і сигналів.
Після завершення работи з організації оборони командир взводу подає командиру роти схему опорного пункту. Наближений варіант схеми опорного пункту 1 мв приводиться (рис 3.3).
Робота командира відділення
Робота командира відділення з організації оборони, в основно-му, полягає в організації системи вогню. Отримавши завдання, командир відділення усвідомлює його, ретельно вивчає місце позиції відділення для найвигіднішого розміщення гранатометника, кулеметника і стрільців, снайпера, а потім ставить їм бойові завдання, в яких визначається система вогню відділення.
Наведемо приклад постановки бойового завдання командиром 2 відділення відповідно до рішення командира 1 мв згідно з розглянутою вище обстановкою (рис. 3.3, 3.4).
“Орієнтири: 1 – дерево; 2 – виступ гаю; 3 – курган; 4 – церква.
Противник готується перейти в наступ з напрямку Ольгово.
1 мв обороняє опорний пункт (вик.) колг. “Динамо”, окоп 200 м правіше дороги, чагарник із завданням не допустити прориву танків і піхоти противника в глибину опорного пункту роти.
2 відділення обороняє позицію подвійний кущ, жовта пляма із завданням не допустити прориву танків і піхоти противника на позицію. Смуга вогню: праворуч – подвійний кущ, кущі 300 м західн. ор. 2; ліворуч – жовта пляма, ор. 4; додатковий сектор обстрілу праворуч – кущі “Ближні”.
Праворуч обороняється 1 відділення; ліва границя смуги його вогню – кущ, ор. 1. Ліворуч – 3 відділення, права границя його смуги вогню – вирва від розриву, темна пляма 300 м східн. ор. 1.
Ручному кулемету вогнева позиція – 10 м лівіше куща. Сектор обстрілу – ор. 2, ор. 4; додатковий сектор обстрілу ліворуч – вигин шляху.
Гранатомету вогнева позиція – у вигину рову. Сектор обстрілу – рідкі кущі, ор. 4; додатковий сектор обстрілу праворуч – кущі “Ближні”.
Старшому стрільцю місце для стрільби – 10 м правіше кулемета; стрільцю Громову місце для стрільби – 10 м лівіше гранатомета; єфрейтору Зайцеву – снайперу – 10 м лівіше командира відділення, біля бойової машини піхоти – сектор обстрілу – широкі кущі, церква Ольгово, додатковий сектор обстрілу праворуч – кущі “Ближні”.
Для поразку дрібних груп розвідки противника, які роблять спроби наблизитися до позиції відділення, до 6.00 завтра призначаю черговим ручний кулемет.
У складі роти готується ЗВ по ділянці ор. 3, ближче 100, чагарник праворуч від дороги; у складі взводу по ділянці ор. 1, ближче 100, світла пляма.
З початком атаки танків і піхоти противника після досягнення ними рубежу чагарник, вигин шляху ближче 300 всі вогневі засоби відкривають і ведуть вогонь самостійно, гранатометник – за моєю командою. З підходом противника до позиції відділення на 30-20 м знищувати танки ручними протитанковими гранатами, а піхоту –ручними гранатами.
Готовність системи вогню 16.00. Роботу з обладнання позиції розпочати о 21.00. Готовність окопу на відділення – 6.30 завтра.
Сигнали: відкриття вогню черговими засобами – червоні ракети в напрямку цілі; відкриття вогню всіх вогневих засобів – серія зелених ракет, довгі свистки; зупинення вогню – ракети білого дима, короткі свистки; цілевказання – трасуючі кулі у бік цілі; оповіщення про радіоактивне, хімічне і бактеріологічне зараження – часті удари в гільзу і голосом “Атом”; літаки противника – голосом “Повітря”. Сигнали, команди і розпорядження передавати ланцюгом. Заступник – ст. солдат Остапчук”.
Рис. З.4. Картка вогню 2 відділення
Далі командир відділення готує вихідні дані для стрільби по ділянках ЗВ, повідомляє вихідні установки відділенню і складає картку вогню. Варіант картки вогню 2 відділення наведено на рис. 3.4.
Розглянута послідовність і основний зміст дій цієї роботи для командирів механізованих підрозділів повністю можуть бути віднесені, відповідно для командирів танкових підрозділів.