2.8. Маневр вогнем. Контроль за витратами боєприпасів

Різноманітність цілей, постійні зміни в обстановці вимагають від командира вмілого маневру вогнем під час бою.

Маневр вогнем є найважливішою складовою управління вогнем; за допомогою маневру вогнем досягається вогнева перевага по вибраній цілі у певний момент бою.

Розрізняють три способи маневру вогнем:

- зосереджений;

- роздільний;

- перенесення вогню.

Зосередженим вогнем називається вогонь декількох кулеметів (гармат, гранатометів, танків або бойових машин піхоти (бронетранспортерів) або підрозділів, що ведеться по одній цілі або групі цілей, розташованих на обмеженій ділянці місцевості.

Зосереджений вогонь застосовується по найважливішій цілі (групі цілей) для поразку її вогнем високої щільності у короткий термін; він готується по важливих ділянках місцевості на шляху ймовірного руху противника. До найвищої щільності вогонь слід доводити при відбитті атак і контратак противника по небезпечних і важливих цілях, які раптово з’являються на невеликих відстанях, і в усіх випадках – по цілях, що містять засоби ядерного нападу.

В обороні зосереджений вогонь підрозділів готується по заздалегідь зазначених ділянках. Зосереджений вогонь може вестися по цілях, що знаходяться на відстанях, які перевищують дальність дійсного вогню одного окремого вогневого засобу.

Роздільним вогнем називається така форма маневру вогнем, при якій стрільба одного підрозділу ведеться одночасно по декількох окремих цілях. Такий маневр вогнем може знайти місце у всіх видах бою. Доцільно заздалегідь передбачати розподіл вогню при різних варіантах дій противника у всіх видах бою.

Перенесення вогню застосовується в тих випадках, коли ціль уражена і необхідно уразити іншу ціль; коли ціль, по якій ведеться вогонь, не уражена, але в той же час з’явилася нова, важливіша, яку необхідно негайно уразити.

Умілим застосуванням маневру вогнем, нанесенням одночасно або послідовно вогневих ударів можна забезпечити виконання бойового завдання навіть за відсутності загальної вогневої переваги над противником у вогневих засобах. У цьому мета, зміст і сила маневру вогнем.

Одним із обов’язків усіх командирів підрозділів щодо забезпечення організованого і дійсного вогню в бою є контроль за витратою боєприпасів. Командири повинні постійно стежити за наявністю боєприпасів у підрозділах; при постановці вогневих завдань враховують можливі витрата боєприпасів; у командах на відкраття вогню при необхідності вказується витрата боєприпасів для виключення зайвої витрати.

Командири зобов’язані вживати заходів щодо поповнення боєприпасів до норми, а за відсутності такої можливості – перерозподіляти їх між підрозділами; в обороні створюється запас боєприпасів.

У разі витрати половини носимого (возимого) боєкомплекта доповідається безпосередньому командиру; непорушний запас боєприпасів витрачається тільки з дозволу командира батальйону або для самооборони.

Питання для самоконтролю

1. Найважливіші і небезпечні цілі.

2. Способи вимірювання відстані до цілі.

3. Способи цілевказання в механізованих і танкових підрозді-лах.

4. Способи визначення дальностей до цілей.

5. Послідовність подачі команди на відкриття вогню.

6. Порядок спостереження за результатами вогню і його корегування.

7. Способи корегування стрільби за дальністю.

8. Способи корегування стрільби за напрямком.

9. Способи маневру вогнем та їх характеристика.