АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

І.В. С.В. О.І. Л.П. С.В.

Бабірад Бокачов Кравчук Кривизюк Старощук

Організація і методика проведення занять з управління вогнем механізованих і танкових підрозділів

Львів-2011

УДК ББК О

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Академії сухопутних військ (протокол від 2011 р. № )

Рецензенти:

Похнатюк С.В. кандидат військових наук, начальник кафедри тактики Академії сухопутних військ

Василів Ю.І. начальник кафедри вогневої підготовки Академії сухопутних військ

Макоївець В.І. заступник начальника штабу Західного оперативного командування з бойового управління

Авторський колектив:

Бабірад І.В., Бокачов С.В., Кравчук О.І., Кривизюк Л.П.,

Старощук С.В.

О Організація і методика проведення занять з управління вогнем механізованих і танкових підрозділів: Навчально-методичний посібник. – Львів: АСВ, 2011. – 298 с.

У навчально-методичному посібнику наведені основні вимоги з управління вогнем у бою механізованих і танкових підрозділів у складних умовах сучасного бою. Детально розкрито організацію і методику проведення занять з організації системи вогню та управління вогнем у різних видах бою, при виконанні завдань у спеціальних операціях та запропоновано методику розробки документів для їх проведення.

Посібник призначений для курсантів ВВНЗ ЗС України.

© Бабірад І.В., Бокачов С.В., Кравчук О.І.,

Кривизюк Л.П., Старощук С.В., 2011

© Академія сухопутних військ, 2011

Зміст

Вступ		5
ЧАСТИНА І. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ		8
Розділ 1. Організація вогню		9
1.1.	Вивчення й оцінка місцевості	9
1.2.	Вибір і призначення орієнтирів	12
1.3.	Організація спостереження за полем бою	13
1.4.	Вибір вогневих позицій	17
1.5.	Постановка вогневих завдань	21
1.6.	Підготовка вихідних даних для стрільби	26
Розділ 2. Управління вогнем у бою		28
2.1.	Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх поразку	28
2.2.	Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразку цілей	32
2.3.	Цілевказання	35
2.4.	Визначення дальностей до цілей	39
2.5.	Момент відкриття вогню	45
2.6.	Подача команд на відкриття вогню і постановка вогневих завдань	46
2.7.	Спостереження за результатами вогню і його корегування	49
2.8.	Маневр вогнем. Контроль за витратами боєприпасів	56
ЧАСТИНА ІІ. УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ У РІЗНИХ ВИДАХ БОЮ		58
Розділ 3. Управління вогнем в обороні		59
3.1.	Організація системи вогню в обороні	60
3.2.	Управління вогнем під час оборонного бою	86
Розділ 4. Управління вогнем у наступі		100
4.1.	Організація системи вогню в наступі на противника, який обороняється	103
4.2.	Управління вогнем під час наступу	130
Розділ 5. Управління вогнем у зустрічному бою		145
5.1.	Організація системи вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою	145
5.2.	Управління вогнем під час зустрічного бою	148
ЧАСТИНА ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ		160
Розділ 6. Заняття з управління вогнем		167
6.1.	Організація і методика проведення занять з управління вогнем на макеті місцевості	167
6.2.	Організація і методика проведення занять з управління вогнем на місцевості	208
Висновки		263
Список літератури		264
Додатки		265

ВСТУП

Складні умови сучасного бою, оснащення військ різними видами зброї і боєприпасів викликають підвищені вимоги до управління вогнем механізованих і танкових підрозділів. Для успішного виконання цих вимог командири підрозділів повинні твердо знати основи бойового застосування своїх і доданих вогневих засобів, досконало володіти навиками з управління їх вогнем, знати тактику підрозділів імовірного противника і вогневі можливості його озброєння.

Що слід розуміти під управлінням вогнем? Управління вогнем – це сукупність заходів, що проводить командир зі штабом під час організації і ведення бою з метою найбільш повного й ефективного використання всіх вогневих можливостей свого, доданих і підтримуючих підрозділів для поразку противника. Управління вогнем є складовою невід’ємною роботи всіх командирів з управління підрозділами в бою і включає:

- вивчення і оцінку місцевості;

- вибір і призначення орієнтирів;

- організацію спостереження за полем бою;

- вибір вогневих позицій;

- розвідку, оцінку цілей і визначення черговості їх поразку;

- вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразку цілі;

- цілевказання;

- подачу команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань;

- спостереження за результатами стрільби;

- корегування вогню;

- маневр вогнем;

- контроль за витратою боєприпасів.

Для командирів взводів, командирів відділень і командирів танків управління вогнем є найважливішим обов’язком у бою. Для них управління своїми підрозділами і заклечається, головним чином, в управлінні вогнем.

Для командирів рот і батальйонів основним із цих елементів управління вогнем буде своєчасна і правильна постановка вогневих завдань доданим, підтримуючим вогневим засобам і своїм підрозділам. Для командирів танкових рот і батальйонів, які при веденні бойових дій управляють підрозділами із танка, крім того, зберігаються всі обов’язки з управління вогнем свого танка.

Для командирів артилерійських підрозділів управління вогнем крім вказанних заходів, включає ще визначення координат цілей і вогневих позицій, організацію зв’язку, підготовку стрільби – метеорологічну, балістичну, технічну, й інші спеціальні питання.

Таким чином, поняття “управління вогнем” частично змінюється за змістом залежно від видів зброї і масштабів підрозділів; розрізняються й обов’язки командирів з управління вогнем. Але у всіх випадках мета управління вогнем полягає в найповнішому використанні вогневих засобів для нанесення противнику максимального поразку в короткі терміни із найменшою витратою боєприпасів. В будь-яких умовах бойової обстановки уміле управління вогнем є найважливішим обов’язком командирів усіх рівнів.

Уміння управляти вогнем у бою визначається не тільки знаннями і навиками командирів, але і, значною мірою, рівнем їх морально-психологічної підготовки.

Із досвіду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. відомо безліч прикладів, коли найеффективніше застосування вогневих засобів досягалося завдяки умілим, холоднокровним і смілим діям їх командирів. У сучасному бою при широкому застосуванні танків, авіації, ракет створюється надзвичайна обстановка для роботи командирів з управління підрозділами, у тому числі їх вогнем. В умовах відсутності зв’язку зі старшими начальниками, при значних втратах людей і техніки командири повинні не розгубитися, а зберегти чіткість мишлення, рішуче і сміливо знаходити способи управління підрозділами і вогневими засобами. Особливого значення в цих умовах набуває ініціатива всіх командирів, їх сміливість і готовність узяти на себе відповідальність за самостійне рішення.

Вихованню цих якостей повинна сприяти морально-психологічна підготовка військ у мирний час на всіх заняттях, у тому числі і на заняттях з управління вогнем.

Навчання командирів управлінню вогнем проводиться в загальній системі тактичної і вогневої підготовки. У вищих військових навчальних закладах за програмою вогневої підготовки із курсантами вивчаються основи управління вогнем, відпрацьовуються елементи організації вогню й управління ним, а також проводяться бойові стрільби у складі екіпажу; за програмою тактичної підготовки окремі заняття з управління вогнем не передбачаються, навчання управління вогнем органічно входить у зміст кожної теми тактичної підготовки і завершується на бойових стрільбах відділень, взводів і на тактичних навчаннях з бойовою стрільбою рот і батальйонів.

Такі питання управління вогнем, як спостереження за полем бою, розвідка, оцінка цілей і цілевказання, можуть включатися в заняття з водіння бойових машин і на польових заняттях з інших дисциплін.

Частина і основи управління вогнем

Заходи, що проводяться з управління вогнем, розділяють на два етапи:

- організація вогню;

- управління вогнем під час бою.

Організація вогню проводиться в процесі роботи командира з організації бою і включає:

- вивчення й оцінку місцевості;

- вибір і призначення орієнтирів;

- організацію спостереження за полем бою;

- вибір вогневих позицій;

- постановку вогневих завдань;

- підготовку вихідних даних для стрільби.

Під час бою командири підрозділів продовжують організовувати вогонь у відповідності з конкретною обстановкою, що склалася.

Управління вогнем під час бою включає діяльність командира, направлену на забезпечення виконання бойового завданя вогнем, а саме:

- розвідку, оцінку цілей і визначення послідовності їх поразку;

- вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразку цілей;

- цілевказання;

- момент відкриття вогню;

- подачу команд на відкриття вогню і постановку вогневих завдань;

- спостереження за результатами вогню і його корегування;

- маневр вогнем;

- контроль за витратою боєприпасів.

Розділ 1 організація вогню

Робота командирів з організації вогню проводиться без розподілу на окремі елементи. Не можна, наприклад, відокремлювати вибір і призначення орієнтирів від роботи з вивчення й оцінки місцевості, від питань організації спостереження або вибору вогневих позицій. Всі ці питання вирішуються разом, у процесі роботи командира з організації бойових дій.

Під час навчання етап організації вогню розділяється на окремі елементи, які роглядаються в даному розділі.

1.1. Вивчення й оцінка місцевості

Вивчення й оцінка місцевості в інтересах організації вогню є частиною оцінки обстановки, що проводиться командиром підрозділу при організації бою.

При організації наступу місцевість оцінюється, головним чином, з точки зору поєднання швидкого просування підрозділів із веденням вогню з ходу; враховуются можливі зміни місцевості після застосування ядерної зброї і передбачаються варіанти організації спостереження і цілевказання в цих випадках; визначаються рубежі і місця найймовірнішого розміщення протитанкових засобів противника і намічаються ділянки зосередження вогню для придушення цих засобів; оцінюються можливості ведення вогню на даній місцевості із танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів поверх своїх військ і в проміжки між своїми підрозділами, можуть намічатися рубежі зупинок для ведення такого вогню; ретельно вивчаються підступи до проходів у своїх мінних полях, і намічається порядок ведення вогню вогневих засобів у період подолання проходів.

При організації наступу з ходу особлива увага приділяється вивченню місцевості на рубежі атаки і в напрямку наступу, визначенню рубежів, із яких повинен вестись вогонь із танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів.

При організації наступу із положення безпосереднього зіткнен-ня із противником крім ретельного вивчення місця можливих вогневих позицій ПТКРС, танків противника й інших важливих цілей, у напрямку наступу оцінюються: можливість місцевості для скритного розміщення своїх вогневих засобів у вихідному положенні, шляхи висування танків і можливість стрільби при цьому поверх своїх підрозділів, що має особливо важливе значення.

В умовах наступу на противника, що обороняється, із безпосереднього зіткнення з ним наші механізовані підрозділи розташовуються, як правило, в траншеях і ходах сполучення поблизу від противника. Танки з вичікальної позиції висуваються до рубежу атаки – на рівень нашого переднього краю – на максимальних швидкостях, ведучи вогонь з ходу. Стрільба при цьому повинна вестися з урахуванням умов місцевості так, щоб снарядами танків не могли вражатися розташовані попереду механізовані підрозділи.

Рис. 1.1. Кути безпеки при різних положеннях стріляючого танка, своїх підрозділів і цілі:

а) танк, свої підрозділи і ланцюг на одному рівні; б) танк і свої підрозділи, розташовані нижче цілі; в) танк і ціль, розташовані вище своїх підрозділів

Необхідно враховувати рубіж безпечного відкриття вогню для танків. Безпека стрільби поверх своїх військ визначається величиною кута безпеки – кута у вертикальній площині між лінією підвищення і напрямком на свої підрозділи. Він повинен бути таким, щоб виключити можливість падіння снарядів у розташування своїх військ, і залежить від дальності стрільби, взаємного положення на місцевості танка, своїх військ і цілі (рис. 1.1). Із рисунка видно, що якнайкращі умови для забезпечення безпеки стрільби поверх своїх військ виникають, коли свої підрозділи находятся на місцевості нижче або вище за цілі (рис. 1.1., (б, в).

Користуючись таблицями і Правилами стрільби із танків, можна одержати наступну таблицю (табл. 1.1). Найменші дальності безпеч-ної стрільби поверх своїх військ на рівній місцевості із 125-мм танкових гармат.