2. Адміністративна юстиція часів формування Української державності (1917-1920 роки )

Зокрема, Конституцією Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року визначалися судові органи, уповноважені розглядати адміністративні справи, певним чином закріплювався процесуальний порядок здійснення правосуддя. Конституцією Української Народної Республіки 1918 року встановлювалось, що найвищим судом республіки є Генеральний Суд УНР, утворений із колегії, вибраної Всенародними Зборами строком на п’ять років. Генеральний Суд наділявся повноваженнями найвищої касаційної інстанції, і не міг бути судом першої та другої інстанцій та мати функції адміністративної влади. Усі спори з приводу розмежування компетенції, які б виникали між органами державної влади, з одного боку, та органами державної влади і місцевого самоврядування, з іншого, розв’язувалися адміністративними судами. За часів правління Павла Скоропадського адміністративна юстиція також не була залишена гетьманською владою поза увагою. Законом про тимчасовий державний устрій України від 29 квітня 1918 року Генеральний Суд України визнавався вищим судом України з адміністративних справ. Однак, найбільш змістовно діяльність судових органів щодо розгляду адміністративних справ визначав проект Основного Державного Закону УНР доби Директорії (1920 р.). Зокрема, передбачалося створення в судовій системі України Вищого адміністративного суду України, який мав розглядати і вирішувати, дотримуючись судового порядку, питання щодо законності розпоряджень адміністративних органів і органів самоврядування, а також спори між адміністративними органами і органами самоврядування. Про роль, яка відводилась Вищому адміністративному суду в системі судових органів Української держави того часу, свідчить той факт, що адміністративними судами нижчої інстанції мали виступати загальні суди, яким надавалось право вирішувати, чи відповідають розпорядження місцевих органів вимогам закону і чи не перевищила місцева влада своєї компетенції.

3. Адміністративна юстиція України часів її перебування у складі срср (1920-1990 роки);

А.І. Єлістратовим у 1922 році запропонував проект "Положення про верховний адміністративний суд та про обласні і губернські адміністративні суди Республіки” Цінність цього проекту визначалася тим, що у ньому пропонувалося досить вичерпно, як на той час, у систематизованому вигляді визначити важливі процесуальні питання, пов’язані із вирішенням публічно-правових спорів: систему адміністративних судів; підсудність адміністративних справ; вимоги, які висувалися до посад суддів адміністративних судів; форму та зміст адміністративного позову; процесуальний порядок розгляду та вирішення адміністративних справ. (12 жовтня 1927 р.) в Україні вперше було прийнято Адміністративний кодекс, який і дотепер залишається єдиним кодифікованим нормативно-правовим актом у галузі адміністративного права. Аналіз цього законодавчого акта свідчить, що, недивлячись на відсутність у його змісті положень про адміністративну юстицію, він все ж містив деякі норми, що мали на меті забезпечити законність в галузі діяльності адміністративних органів. Завданням Адміністративного кодексу УРСР було забезпечення законності в адміністративній галузі та систематизація правил, що регулюють діяльність адміністративних органів та інших органів влади у зазначеній галузі. окремі риси адміністративної юстиції проявилися в діяльності ряду органів, що одержали назву „квазісудових” органи, які належали до системи виконавчої влади Страхові ради Житлові комісії Податкові комісії Третейські суди Судові земельні комісії 18 липня 1963 року Цивільного процесуального кодексу УРСР Конституції Української РСР від 20 квітня 1978 року року Закону УРСР "Про судоустрій Української РСР”принципи правові гарантії Незважаючи на позитивні зрушення в галузі судового захисту прав людини, судовий порядок оскарження в УРСР різними законодавчими актами суттєво обмежувався, оскільки діяло загальне правило, що не могли бути оскаржені до суду дії органів державного управління і посадових осіб, щодо яких було встановлено інший порядок оскарження.